Aloe bernadettae

Aloe bernadettae (укр. Алое Бернадетта)[1]  сукулентна рослина роду алое.

Aloe bernadettae
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Рід: Алое (Aloe)
Вид:
A. bernadettae
Біноміальна назва
Aloe bernadettae
J.-B.Castillon, 2000

Етимологія

Видова назва дана на честь Бернадетта Кастійона фр. Bernardette Castillon, фахівця з культивування мадагаскарських сукулентів.[2]

Морфологічна характеристика

Aloe bernadettae має довге повзуче стебло до 1 метра і більше. Листя дуже зелене. Китиця 15-30 см завдовжки і 5 см в діаметрі щільно вкрита квітками (80-100 квіток); квітки жовто-зеленого кольору, пиляки сильно виступають. Цвіте в травні — липні.

Найближчими родичами цього виду є Aloe buchlohii і Aloe werneri, але їх легко відрізнити за суцвіттям.

Місця зростання

Зростає в південно-західній частині Мадагаскара в провінції Туліара в регіоні Анузі. Росте на гнейсових пагорбах або кварцитовидних горах в околицях Белавенока та гранітних пагорбах на північ від Толанаро на висоті 100–500 м над рівнем моря. Це Алое було досить поширеним кілька років тому по шляху до піку Сен-Луї, і в декількох кілометрах від Толанаро по дорозі до Манантеніна. Але але через будівництво незлічених маленьких дерев'яних хатинок і збезлісення зараз важче знайти його вздовж дороги, хоча воно все ще росте на гнейсових гранітних пагорбах.

Умови зростання

Мінімальна температура — + 10 °C. Надає перевагу сонячним місцям або легкій тіні. Посухостійка рослина.

Див. також

Примітки

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.)

Бібліографія

  • Jean-Bernard Castillon, Jean-Phillipe Castillon. (2010). Les Aloe de Madagascar: 1-400. J.-B. & J.-P. Castillon. (фр.)
  • Castillon, J. B. 2000. Deux nouvelles espèces d'Aloe (Liliaceae) de Madagascar. Adansonia, sér. 3, 22(1): 135–138.(фр.)
  • Schatz, G. E., S. Andriambololonera, Andrianarivelo, M. W. Callmander, Faranirina, P. P. Lowry, P. B. Phillipson, Rabarimanarivo, J. I. Raharilala, Rajaonary, Rakotonirina, R. H. Ramananjanahary, B. Ramandimbisoa, A. Randrianasolo, N. Ravololomanana, Z. S. Rogers, C. M. Taylor & G. A. Wahlert. 2011. Catalogue of the Vascular Plants of Madagascar. Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 0(0): 0-0. (англ.)
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.