Amoris laetitia

«Радість любові» складається з передмови й дев'яти глав[3] і займає 261 сторінку[4]. Франциск ствердив в цьому документі католицький ідеал сім'ї[3] і дотримується католицької доктрини, але робить при цьому деякі «революційні», на думку лібералів, послаблення[5]. Зокрема, це стосується розлучених віруючих, які повторно вступили в шлюб. На думку Папи Франциска, такі католики «повинні бути більш інтегровані в християнські громади», оскільки «ніхто не може бути засуджений назавжди»[3][5].

Висловлюючись на тему гомосексуальних союзів, закликав не принижувати й не дискримінувати людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, однак підкреслив, що

…не існує ніякого підґрунтя для уподібнення або встановлення аналогій, навіть віддалених, між гомосексуальними стосунками та визначенням Бога щодо шлюбу і сім'ї (№ 251). …фактичні союзи між людьми однієї статі, зокрема, не можуть бути просто прирівняні до шлюбу (між жінкою та чоловіком). Жоден ненадійний або закритий для передачі життя союз не забезпечує майбутнього суспільства[3].

Папа в «Радості любові» закликає «проявляти менше засудження й більше розуміння у відношенні до людей в „неправильних“ ситуаціях»[5]. Глави церков відзначили милосердний тон, з яким написано Апостольський лист, що закликає єпископів «бути доброзичливими і турботливими, коли вони мають справу з людьми зі складними обставинами»[6]. Папа підтвердив, що кожного, незалежно від їх сексуальної орієнтації, слід поважати у своїй гідності та приймати з повагою.

Ще одна важлива турбота Папи — гідність жінки та її прав (№ 54); саме так він регулює дискримінацію та насильство над жінками. Сюди відніс і недоліки у світі праці та знехтувану рівність чоловіків та жінок, коли виникають форми фемінізму, які не вважає доцільними.

Постсинодальний апостольський лист адресований єпископам, пресвітерам та дияконам, посвяченим особам, подружжям-християнам та мирянам. Він містить 325 абзаців і закінчується молитвою до Святої Родини.

У цьому апостольському листі оголошена важливість любові, шлюбу та сім'ї. Любов у партнерстві розуміють як «дружба, яка включає характеристики пристрасті», сексуальність розглядається як «міжособистісна мова, в якій інший сприймається серйозно у своїй сакральній та непорушній цінності» (теологія тіла). Amoris laetitia містить твердження про боротьбу з одруженими шлюбами, про сексуальну мораль і про гомосексуалізм.

Як цінна передумова справжнього зростання кохання, він підкреслює цінність цнотливості. Висловився проти «поспішних» шлюбів, які слугували б лише меті сприяння статевому акту та підкреслювали би цінність фізичного кохання у шлюбі, важливість пристрасті та ніжності. Він також бажає молодим парам краще підготуватися до шлюбу. Папа Римський підкреслює свою винятково позитивну оцінку людської сексуальності та еротики:

Отже, ми в жодному разі не повинні розуміти еротичний вимір любові як терпиме зло чи тягар, який треба терпіти для блага родини, але повинен сприйматись як дар від Бога, що прикрашає зустріч подружжя (№ 152).

І він засуджує штучне запліднення як акт маніпулювання життям, тому що покоління людини не може розглядатися незалежно від статевих стосунків між чоловіком і жінкою.

• Соціальна доктрина Католицької Церкви
• Список енциклік