Antonio Brasileiro

Antonio Brasileiro — студійний альбом Антоніу Карлуса Жобіна, випущений в листопаді 1994 року бразильським лейблом Som Livre.

Antonio Brasileiro
Студійний альбом
Виконавець Антоніу Карлус Жобін
Дата випуску 16 листопада 1994[1]
Записаний березень 1994[2]
Жанр босанова, самба
Тривалість 43:26 (LP) / 49:50 (CD)
Мова португальська, англійська
Лейбл Som Livre / Sony Music
Продюсер Паулу Жобін, Даніель Жобін
Хронологія Антоніу Карлуса Жобіна
Попередній
Inédito
(1987)
Наступний
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic [3]
Rolling Stone Album Guide [4]
RYM [5]

Реліз альбому відбувся незадовго до смерті композитора. Розповсюдження за кордоном належало партнерському лейблу Sony Music.[1]

Історія створення

Ініціатива створення альбому належала музичному продюсеру Som Livre Жуану Араужу. Він звернувся до Тома Жобіма з пропозицією ще 1993 року, але, на думку композитора, тоді запис був не на часі. На початку 1994 року Жобім висловив певний ентузіазм щодо слушності моменту, оскільки мав добру пресу і балотувався до Бразильської академії літератури. Вже у березні він надав студії основні аранжування і запис вокалу, а також розробку струнного акомпанементу, створену Паулу Жобіном. Останній також виступив продюсером альбому разом з онуком Тома, Даніелем. Проте особисті обставини маестро, на відміну від зовнішніх, були не найкращі. «Якщо звернути увагу, можна побачити, що Томом не володіє радість попередніх альбомів», — коментувала згодом його дружина. Причиною суму Жобіма був стан здоров'я: на початку 1994 року йому діагностували рак.[2]

Antonio Brasileiro створений в оточенні і за участю родини, друзів та партнерів, що, за збігом обставин, утворювали тогочасне творче ядро MPB: Banda Nova, родина Кайммі, син Паулу і онук Даніель, співачка Паула Мореленбаум, Жак Мореленбаум, Шику Буаркі, Рон Картер.[1] Навіть семирічна донька Жобіма, Марія Луїза, співала з двома сестрами та батьком присвячену їй «Samba de Maria Luiza».[6] Англійський рок-музикант Стінг, що разом з Жобімом виступав у екологічних шоу, взяв участь у виконанні «How Insensitive».[1]

Назва альбому, на думку біографа Сержіу Кабраля, не могла бути іншою: Антоніу Бразилейру настільки ототожнювався з Жобімом, що коли це ім'я з'явилося в першій строфі пісні «Paratodos» Шику Буаркі, воно не потребувало жодних роз'яснень.[2]

В альбомі використано декілька тем і композицій з минулого: «Insensatez», «Só danço samba», «Surfboard», а також «Chora Coração» у виконанні Паули Мореленбаум і віддано шану деяким друзям і кумирам автора: композитору Радамесу Гнатталі, футболісту Пеле, поету Мануелю Бандейра («Meu Amigo Radamés», «Radamés y Pelé», «Trem de Ferro»). Скрипковий фінал «Meu Amigo Radamés» був останньою написаною Томом музикою. Під час запису струнні вже готувались у студії, коли він прибув з написаним напередодні вдома фіналом.[6]

Смерть Тома Жобіма збільшила продаж його останнього альбому. Вперше в Бразилії було продано понад 100 тисяч примірників твору композитора. В середині грудня 1994 року лейбл Som Livre фіксував продаж 120 тисяч примірників «Antônio Brasileiro». Близько 80 % продажів становили компакт-диски.[7]

Визнання

Огляд у впливовій бразильській газеті «Folha de São Paulo» зазначає, що «аранжування наслідує альбому «Passarim» (Verve, 1987): «фортепіано одним пальцем» і хрипкий голос маестро сплітаються з флейтою, струнними, перкусією та жіночим хором... Стиль регресивний. Засновник босанови йде зворотнім шляхом і повертається до класичних і модальних гармоній в стилі Радамеса Гнатталі та Вілла-Лобоса, його початкових вчителів. Наприкінці 1950-х років Том дозволив собі піддатися впливу більш вільного гармонічного поля Дорівала Кайммі, шанувальника Гершвіна... Перша фаза творчості Тома, зараз невідома, демонструє класичну складову і імпресіоністські аранжування. Тепер це тон нового альбому, плюс захоплення екологією. «Samba de Maria Luiza» він виконує разом зі своєю семирічною донькою. «Forever Green» — ще одна «екобоса» маестро. «Maricotinha» — неопублікована самба, створена і виконана Дорівалом Кайммі. «Pato Preto» має ерудований баїянський стиль Вілла-Лобоса. Імітація Вілла-Лобоса повертається в «Trem de Ferro» на вірші Мануеля Бандейри, пісні майже мінімалістської. «Meu Amigo Radamés» і «Radamés y Pelé», дві найкращі композиції, — плач і хроматична боса. Том здатний видати неоприлюднені твори, що вже від народження є класикою.»[1]

З такою оцінкою погоджується і «Rolling Stone Album Guide», в якому помічають повернення Жобіма у Antonio Brasileiro до знайомої території без жодної втрати здатності складати нові перлини боси. Проте, родзинкою альбому тут вважають дует зі Стінгом «Insensatez» і загалом оцінюють альбом не дуже високо.[4]

Оглядач Річард С. Гінелл (Allmusic) не бачить в останньому альбомі Жобіма жодних ознак творчого занепаду: «Оточений родиною та друзями, він створив тринадцять пісень і композицій (плюс дві пісні ветерана-пісенника Дорівала Кайммі), ... більшість з яких так само прекрасна, як будь-що з періоду босанови.»[3]

1995 року альбом отримав «Греммі» за найкраще виконання латинського джазу.[8]

Список композицій

ТрекНазваАвториТривалість
A1«Só Danço Samba»Антоніу Карлус Жобін, Вінісіус ді Морайс2:05
A2«Piano Na Mangueira»Антоніу Карлус Жобін, Шику Буаркі2:40
A3«How Insensitive (Insensatez)»Антоніу Карлус Жобін, Вінісіус ді Морайс3:44
A4«Querida»Антоніу Карлус Жобін3:31
A5«Surfboard»Антоніу Карлус Жобін3:06
A6«Maracangalha»Дорівал Кайммі2:40
A7«Maricotinha»Дорівал Кайммі3:44
B1«Pato Preto»Антоніу Карлус Жобін4:20
B2«Meu Amigo Radamés»Антоніу Карлус Жобін3:54
B3«Blue Train (Trem Azul)»Лу Боржес, Роналду Бастос4:05
B4«Samba de Maria Luiza»Антоніу Карлус Жобін1:14
B5«Radamés y Pelé»Антоніу Карлус Жобін2:49
B6«Trem de Ferro»Антоніу Карлус Жобін, Мануель Бандейра4:34
Додаткові треки на CD:
CD1«Forever Green»Антоніу Карлус Жобін3:15
CD2«Chora Coração»Антоніу Карлус Жобін, Вінісіус ді Морайс3:09

Виконавці

  • Антоніу Карлус Жобін — фортепіано, вокал
  • Дудука да Фонсека — тамбурін, перкусія (трек A1, A2, B1)
  • Еденек Сваб, Антоніу Жозе Аугусту — рог (трек A5, A7, CD1)
  • Рауль ді Соуза, Віктор Сілва Сантос — тромбон (трек A7, B5, CD1)
  • Марсіу Монтарройос — труба, флюгельгорн (трек A2, A5, A7, B5, B6, CD1)
  • Рон Картер — контрабас (трек A3)
  • Стінг — вокал (трек A3)
  • Дорівал Кайммі — вокал (трек A6, A7)
  • Марія Луїза Жобін — вокал (трек B4, CD1)
  • Паула Мореленбаум — вокал (трек CD2)
  • Еду Мореленбаум — кларнет (трек B2)
  • Паулу Гімарайс — флейта (трек B2)
  • Елізабет Жобін, Мауша Аднет, Паула Мореленбаум, Сімоне Кайммі, Ана Лонтра Жобін — бек-вокал
  • Себастіан Нету — контрабас
  • Жак Мореленбаум — віолончель
  • Паулу Брага — барабани, перкусія
  • Данилу Кайммі — флейта
  • Паулу Жобін — скрипка

Примітки

  1. Giron, Luís Antônio (11 листопада 1994). Tom Jobim lança "ecobossas" em CD (порт.). Folha de S.Paulo. Архів оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 15 травня 2019.
  2. Cabral, Sérgio (2016). Antonio Carlos Jobim: Uma biografia (порт.). Editora Lazuli LTDA. с. 433. ISBN 978-8-5786-5108-4.
  3. Ginell, Richard S. Inédito • Antônio Carlos Jobim Jobim • Overview. AllMusic (англ.). Архів оригіналу за 7 лютого 2015.
  4. Brackett, Nathan; Hoard, Christian David, ред. (2004). The New Rolling Stone Album Guide (англ.). USA: Simon and Schuster. с. 433. ISBN 978-0-7432-0169-8.
  5. Rate Your Music• Antonio Brasileiro
  6. Antonio Brasileiro (порт.). Instituto Antônio Carlos Jobim. Архів оригіналу за 15 липня 2013.
  7. Machado, Roberto; Lima, Roni; Bittencourt, Silvia (13 грудня 1994). Último disco de Tom Jobim atinge 120 mil cópias (порт.). Folha de S.Paulo. Архів оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 15 травня 2019.
  8. 38th Annual GRAMMY Awards (1995) Winners
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.