Armstrong Whitworth Albemarle
Армстронг Уїтуорс Альбермарл (англ. Armstrong Whitworth Albemarle) — британський військово-транспортний літак часів Другої світової війни. Спочатку проектувався як середній бомбардувальник, але в цій ролі ніколи не використовувався. В основному залучався для перевезення вантажів, скидання парашутистів і буксирування планерів.
| Armstrong Whitworth Albemarle | |
|---|---|
 | |
| Armstrong Whitworth Albemarle | |
| Призначення: | військово-транспортний літак |
| Перший політ: | 20 березня 1940 |
| Прийнятий на озброєння: | 1941 |
| Знятий з озброєння: | 1945 |
| На озброєнні у: |
 Королівські ВПС ВПС СРСР |
| Розробник: | Armstrong Whitworth Aircraftd |
| Всього збудовано: | 600 |
| Екіпаж: | 4 особи |
| Крейсерська швидкість: | 274 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 426 км/год |
| Бойовий радіус: | 2 092 км |
| Практична стеля: | 5 486 м |
| Довжина: | 18,26 м |
| Висота: | 4,75 м |
| Розмах крила: | 23,47 м |
| Площа крила: | 74,6 м² |
| Споряджений: | 16 556 (10 десантників) кг |
| Двигуни: | 2× Bristol Hercules XI |
| Тяга (потужність): | 2 × 1590 к.с. |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | 2 041 кг кг |
| Кулеметне озброєння: | 4 × 7,7-мм кулемети .303 |
Історія створення
«Альбермарл» створювався за специфікацією B.9/38 на двомоторний бомбардувальник для заміни Брістол «Блейхейм». Окремою вимогою було мінімізувати витрати алюмінієвих сплавів при виробництві, а використовувати деревину і сталь. Спочатку в конкурсі брали участь три фірми, Armstrong Whitworth, Bristol і de Havilland. Bristol запропонував дві моделі з різними шасі і двигунами Bristol Hercules, які проходили під позначенням «Тип 155». Проект Armstrong Whitworth з заводським позначенням AW.41 розроблявся був середньопланом з двокілевим хвостом і мав шасі з носовою стійкою і спочатку мав оснащуватись двигунами Rolls-Royce Merlin, але за можливості можна було переключитись на Bristol Hercules.
В червні 1938 року дві компанії запропонували до огляду макети своїх літаків, а [de Havilland]] відмовилась від проекту через завантаженість іншими. Для AW.41 і «Тип 155» було видано нові специфікації B.17/38 і B.18/38 відповідно. Нові специфікації змусили команду інженерів Armstrong Whitworth під керівництвом Джона Лойда переробити початковий контент з звичайного бомбардувальника на розвідувальний літак з можливістю бомбардування. Також було передбачено можливість використання підрядників, тому літак було сконструйовано як збірну конструкцію, вузли якої могли виготовлятись окремо.
Перший прототип піднявся в повітря 20 березня 1940 року, і незважаючи на низькі льотні характеристики, зумовлені надлишковою вагою, літак був прийнятий на озброєння і запущений в серійне виробництво. Впровадження в серійне виробництво дещо затягнулось і перші літаки були готові тільки в грудні 1941 року, коли вже стало зрозуміло що «Альбермарл» не зможе ефективно використовуватись як бомбардувальник. Тому після перших 42 літаків, які випускались як бомбардувальники, решту почали готувати до інших ролей: транспортної і буксира.
Виробництво «Альбермарл», окрім прототипів, відбувалось на фабриці Hawker, і продовжувалось до грудня 1944 року після випуску 600 літаків, хоча попередньо було замовлено 1080 машин. Загалом на озброєння було надіслано 359 транспортних варіантів, 197 буксирів і 42 бомбардувальники, які теж були перероблені в транспортні. Ще 10 літаків було надіслано до Радянського союзу, де вони теж використовувались для транспортних перевезень.[1]
Модифікації
Серійно виготовлялось чотири основні моделі (ще дві моделі існували в якості прототипів) літака для різних ролей (ST (англ. special transport) — для десантних операцій, GT (англ. general transport) — звичайний транспортний варіант, а також непозначена бомбардувальна). Більшість літаків відрізнялись тільки обладнанням:
- Mk.I — бомбардувальна версія з туреллю Boulton Paul
- ST Mk.I
- GT Mk.I
- ST Mk.II
- GT Mk.II
- Mk.III — тільки прототип
- Mk.IV — прототип з двигуном Wright R-3350 Duplex-Cyclone
- ST Mk.V
- ST Mk.VI
- GT Mk.VI
Тактико-технічні характеристики (Mk. I)
Технічні характеристики
- Довжина: 18,26 м
- Висота: 4,75 м
- Розмах крила: 23,47 м
- Площа крила: 74,65 м ²
- Маса порожнього: 11 508 кг
- Маса спорядженого: 16 571 кг
- Двигуни: 2 × Bristol Hercules
- Потужність: 2 × 1590 к. с.
Льотні характеристики
- Максимальна швидкість: 426 км/год
- Крейсерська швидкість: 274 км/год
- Практична дальність: 2090 км
- Практична стеля: 5485 м
- Швидкість підйому: 5 м/с
Історія використання
Хоча «Альбермарл» розроблявся як бомбардувальник, в цій ролі він майже не використовувався. Бомбардувальна модифікація здебільшого використовувалась для підготовки екіпажів.
Перші серійні «Альбермарли» надійшли на озброєння 295-ї ескадрильї в січні 1943 року, пізніше до неї приєднались 296-а і 297-а, які діяли в Північній Африці.[1] Транспортні варіанти і буксири планерів використовувались під час висадки на Сицилії в липні 1943, в Нормандії в червні 1944 і під час операції «Маркет Гарден» в вересні 1944.[2]
Джерела
- Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5669595877. (рос.)
- Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)
Література
- Bowyer, Michael J.F. Aircraft for the Royal Air Force: The «Griffon» Spitfire, The Albemarle Bomber and the Shetland Flying-Boat. London: Faber & Faber, 1980. ISBN 0-571-11515-2.
- Mason, Francis K. The British Bomber since 1914. London: Putnam Aeronautical Books. 1994. ISBN 0-85177-861-5.
- Morgan, Eric B. «Albemarle». Twentyfirst Profile, Volume 1, No. 11. New Milton, Hants, UK: 21st Profile Ltd. ISSN 0961-8120.
- Tapper, Oliver. Armstrong Whitworth Aircraft since 1913. London: Putnam, 1988. ISBN 0-85177-826-7.
- Williams, Ray. «The Unloved Albermarle». Air Enthusiast, May-August 1989, pp. 29-42. ISSN 0143-5450.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Armstrong Whitworth Albemarle