Vickers K

«Віккерс» K (англ. Vickers K), також «Віккерс» G.O. (англ. Vickers G.O.[1]) — британський авіаційний кулемет, розроблений англійською компанією Vickers-Armstrongs Ltd на основі ручного кулемета Vickers–Berthier, прийнятого на озброєння армії Британської Індії в 1932 році. «Віккерс» K здобув широкого застосування за часів Другої світової війни, як турельний авіаційний кулемет, так і як ручний кулемет піхоти, в особливості британських командос.

Віккерс» K

Кулеметник «Віккерс» K у хвостовій частині легкого бомбардувальника Fairey Battle
Тип авіаційний кулемет
Походження  Велика Британія
Історія використання
На озброєнні 1935 1945
Оператори  Велика Британія
Війни Друга світова війна
Історія виробництва
Розробник Vickers-Armstrongs
Розроблено 1935
Виготовлення 1935 1945
Варіанти VGO No.2 Mk.1., Vickers GO No.2 Mk.1 Land Service, Vickers G.O. Camera Gun
Характеристики
Вага 13,4 кг
Довжина 930 мм
Довжина ствола 529 мм

Набій .303 British
Темп вогню 950-1 200 постр./хв.
Дульна швидкість 762 м/с
Система живлення дисковий магазин
Приціл Відкритий

Vickers K у Вікісховищі

Опис

Кулемет, що розроблявся на основі Vickers–Berthier, виявився неймовірно легким, надійним, дешевим, простим у збірці і розбиранні (розібрати кулемет міг сам авіаційний стрілець прямо в небі). До того ж він мав добрі ТТХ. Автоматика працювала на газовідводі з довгим ходом розташованого під стволом газового поршня; стрільба велась з відкритого затвора, лише автоматичним вогнем з швидкострільністю 950-1 200 постр./хвилину, більше ніж один з найкращих кулеметів в історії — німецький MG-34. Охолодження ствола — повітряне.

Група пустельної глибинної розвідки Британського SAS, що повернувся з бойового рейду. На борту всюдиходів Jeep спарені та поодинокі кулемети «Віккерс» K. Командос озброєні бойовими кинджалами Фейрберна-Сайкса. Північна Африка. 18 січня 1943

Боєкомплект кулемету становив від 576 до 2500 набоїв, які розміщувалися в дискових магазинах на 97 набоїв. Була вжита спроба модифікувати Vickers K під магазини на 600 патронів, але вона опинилась занадто великою і від неї відмовилися.

Історія

У 1934 році авіаційна кулемети Vickers G.O. були прийняті на озброєння літаків Королівських повітряних сил Британії і відразу було розгорнуто їхній масовий випуск. Кулеметами Vickers K оснащувались легкі та середні бомбардувальники типу Fairey Battle, Handley Page Hampden, Bristol Blenheim, Armstrong Whitworth Whitley і Fairey Battle. У морській авіації Королівського флоту їм озброювались торпедоносці Fairey Swordfish, Fairey Albacore і Fairey Barracuda.

Але, вже після битви за Британію 1940 року ці кулемети були визнані застарілими, і у частинах військової авіації почалася їхня поступова заміна на авіаційні кулемети системи «Браунінга» з стрічковим живленням набоями.

З середини війни добре збережені екземпляри кулеметів «Віккерс» VGO, зняті з літаків, почали передавати в наземні підрозділи Повітряних сил для охорони аеродромів, де їх, як правило, встановлювали на різні імпровізовані зенітні станки. Однак найбільшу популярність кулемети Vickers G.O. здобули в руках щойно створених підрозділах SAS Спеціальної повітряної служби. Бійці SAS виявили, що швидкострільні і надійні кулемети Vickers G.O. є відмінною зброєю для застосування з легких всюдиходів — джипів, що використовувалися в рейдах проти німців та італійців згідно з прийнятої в командос тактикою «вдар і тікай». Приблизно в 1943 році з'явився і спеціальний «піхотний» варіант цього кулемета Vickers G.O. No.2 Mk.1 «Land service».

Але після закінчення Другої світової війни цей кулемет був знятий з озброєння і більш у бойових діях не застосовувався.

Див. також

Примітки

  1. від Vickers Gas Operated — Віккерс з газовідвідною автоматикою

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.