Assassin's Creed Syndicate

Assassin's Creed Syndicate є відеогрою в жанрі пригодницького бойовика від третьої особи з елементами стелса, ігровий процес якої схожий з попередніми частинами серії. Гравець виконує квести — лінійні сценарії з поставленими цілями — щоб просуватися по сюжету. Поза квестами персонаж може вільно ходити по відкритому світу, щоб знайти додаткові завдання чи більше дізнатися про сюжет. Світ Syndicate складається з великої ділянки вікторіанського Лондона, який займає сім районів[lower-alpha 3], набагато більше, ніж локації в попередніх частинах серії[lower-alpha 4]. Гравець також може виконувати побічні квести, які були розроблені для відображення боротьби за владу в Лондоні і пов'язані з основною історією гри[5]. Відповідно до історичного контексту, який більше нагадує сучасність, міська варта попередніх частин замінена поліцією вікторіанської епохи, яка рідко атакує протагоніста, якщо в їхній присутності не здійснюється злочин; замість цього, головний ворог гравця — контрольована тамплієрами вулична банда під назвою «Шибеники».

Syndicate дозволяє гравцеві керувати двома персонажами: близнюками братом Джейкобом та сестрою Іві Фрай[6]. Джейкоб є імпульсивним бунтівником, який спеціалізується на ближньому бою, в той час як Іві сильна до прихованої боротьби та покладається на свій розум і кмітливість[7][8]. Крім того, Іві — перший жіночий головний герой основної серії, яким можна керувати[8][lower-alpha 5]. За виконання різноманітних дій, гравець отримує очки досвіду, які дають одиниці навичок, що можуть бути використані для відкриття нових здібностей[9], та ресурси, які потрібні для розвитку своєї банди і вдосконалення екіпіровки[10]. Основною зброєю в Syndicate є кастети, компактний револьвер, тростина-клинок, непальський ніж кукрі і традиційний для серії прихований клинок[7][11]. У грі також представлені нові системи для пересування по світу: мотузковий пусковий механізм, за допомогою якого гравець може швидко рухатися по будовам або створювати зіплайни між будівлями[12]; карети, якими гравець може керувати або просто бути пасажиром, і можуть стати місцем бійок та паркурих переслідувань[7][13]; і поїзд, який є основною базою для протагоністів протягом всієї гри.

На відміну від Assassin's Creed IV: Black Flag, попередньої частини серії, в Syndicate відсутні багатокористувацький режим і додаток «Companion App»[14][15].

Пол Амос (ліворуч) і Вікторія Аткін (праворуч) зобразили Джейкоба та Іві Фрай, відповідно[16].

Основні події Assassin's Creed Syndicate відбуваються в 1868 році, під час промислової революції, коли вигадане Братство асасинів було практично знищено у вікторіанському Лондоні, а саме місто перебуває під цілковитим контролем Ордена тамплієрів[4][13].

Головні протагоністи, близнюки Джейкоб та Іві Фрай[17], прибувають до Лондона з містечка Кроулі для звільнення міста, проникнувши та об'єднавши його злочинний світ[4][13], і водночас розшукати могутній стародавній артефакт, відомий як Частка Едему[18][19]. Перебуваючи в Лондоні, близнюки Фрай знайомляться і співпрацюють із Генрі Гріном, одним з міських асасинів[19], а також такими історичними діячами, як письменник Чарлз Дікенс, біолог Чарлз Дарвін[4][17], винахідник Александер Грем Белл, політичний теоретик Карл Маркс[20], медсестра Флоренс Найтінгейл[19], махараджа Дуліп Сінґх[21], інспектор Скотленд-Ярда Фредерік Абберлайн[22], і королева Вікторія[23]. Лідія Фрай, внучка Джейкоба, допомагає Вінстону Черчиллю боронити Лондон від нової ворожої шпигунської фракції під час Першої світової війни[24].

Орден тамплієрів представлений в особі головного антагоніста Кроуфорда Старріка, який контролює різні сфери діяльності в Лондоні через своїх довірених осіб[25][26]. Одними з основних ворогів є банда «Шибеники» — поплічники тамплієрів, які тримають під контролем вуличні райони міста[27][28].

На початок 1868 року, Лондон перебуває під контролем Ордена тамплієрів уже сотню років, тоді як Братство асасинів у місті занепало. Кроуфорд Старрік, Великий магістр Ордена і впливова фігура в лондонській промисловості та його злочинному світі, використовує своє багатство і вплив для збільшення політичної влади тамплієрів, прагнучи перетворити Британську імперію в пішака Ордена. Генрі Грін, один з останніх асасинів міста, вкотре звертається до Ради Братства в Кроулі з проханням про допомогу. Тим часом у Кройдоні, близнюки Джейкоб та Іві Фрай пробираються на металоплавильний завод, щоб усунути корумпованого промислового магната-тамплієра Руперта Ферріса і фізика Девіда Брюстера. Вони стають свідками того як робітників несправедливо карають і нехтують їхньою безпекою. Джейкобу вдається вбити Руперта, після чого він тікає на потязі. Його переслідують бандити, що спричиняє аварію, але асасин виживає. Іві тим часом убиває Девіда та вирушає в домовлене місце зустрічі з братом.

Всупереч наказу свого наставника Джорджа Вестгауза, близнюки вирушають на допомогу Гріну в Лондон, щоб відродити тамтешнє Братство й продовжити справу свого померлого батька. Близнюки знаходять Гріна і створюють банду «Граки» на противагу «Шибеникам». Уклавши союз з інспектором Фредеріком Абберлайном, близнюки починають звільнення міста, водночас намагаючись знайти Частку Едему, могутній стародавній артефакт, який дозволив би Кроуфорду впливати на розум людей.

Близнюкам вдається затримати розшукуваних «Шибеників» і заручаються підтримкою дівчинки Клари О'ді, яка інформує їх про події в місті через безпритульних. Потім вони вбивають Рексфорда Кейлока, тамплієра, що керував бандами у Вайтчепелі. Асасини реквізують потяг Рексфорда, що стає їхньою пересувною базою.

Генрі Грін знайомить близнюків з винахідником Александером Беллом, який ремонтує клинок Джейкоба і перетворює його на метальний гак. Взамін асасини допомагають йому створити телеграфну лінію. Джейкоб після цього планує подальшу боротьбу проти Кроуфорда, а Іві береться за пошуки Частки Едему.

Джейкоб довідується, що в лондонців популярний напій «Сироп спокою Старріка». Підозрюючи тут якийсь злочин, Джейкоб об'єднується з Чарльзом Дарвіном, і разом вони розкривають, що в напій додається наркотик, який заспокоює споживачів, але поступово вбиває їх. Джейкоб відстежує і знищує завод Старріка з виробництва сиропу, та вбиває його винахідника, доктора Джона Елліотсона. Джейкоб послабляє контроль тамплієрів над транспортною інфраструктурою міста, вбивши Малкольма Мілльнера, очільника омнібусні компанії, і завдає шкоди фінансовим інтересам Старріка, розправившись з банкіром Філіпом Тапенні, який мав намір пограбувати Банк Англії та вкрасти його золотий запас. Також, він запобігає змові Ордена із метою вбивства прем'єр-міністра Великої Британії Бенджаміна Дізраелі, вбивши графа Кардігана, який спланував напад на прем'єр-міністра, що істотно зменшує політичний вплив Старріка. Джейкоб погоджується на альянс з «Шибениками» та їхнім лідером Максвеллом Ротом, але вбиває його після того, як Рот обманом змушує його підірвати будівлю з дітьми-робітниками.

Тим часом Іві добуває щоденник асасина і, дотримуючись прихованої у ньому інформації, проникає в особняк Едварда Кенвея, де знаходить підказки щодо місцезнаходження Плащаниці Едему, однією з Часток, що дає здатність до регенерації і зцілення. Іві вирушає в лондонський Тауер, можливе місце сховища артефакта, де вбиває Люсі Торн, головну поборницю Старріка, яка говорить перед смертю, що Плащаниця зберігається в іншому місці. Крім пошуків Частки, Іві допомагає виправити непередбачені наслідки вбивств Джейкоба, такі як брак ліків та інфляція валюти.

У зв'язку зі смертю своїх сподвижників, Старрік вирішує особисто відшукати Плащаницю. На той час, відносини між близнюками Фрай стають вкрай напруженими, коли вони вступають у суперечку з приводу необережності Джейкоба та вбачаної бездіяльності Іві. Грін, вважаючи, що Плащаниця зберігається в Букінгемському палаці, попереджає близнюків, що Старрік планує увірватися туди, вкрасти артефакт і вбити всіх глав британської церкви та держави. Джейкоб та Іві погоджуються співпрацювати разом востаннє, після чого розійтися. Вони проникають на бал, що проводиться в палаці, де зустрічаються з королевою Вікторією й самим Старріком, який знаходить сховище й надягає Плащаницю. Завдяки артефакту Старрік стає безсмертним, Джейкоб пронизує його клинком, але той миттєво зцілюється. В ході запеклої боротьби Старрік перемагає близнюків і намагається їх задушити, проте його відволікає ударом Грін. Іві вдається зірвати зі Старріка Плащаницю і близнюки одночасно пронизують його клинками.

Близнюки повертають Плащаницю в сховище, примиряються й погоджуються продовжити спільну роботу. Іві згодом одружується з Генрі. На знак визнання їхніх діянь, королева Вікторія проводить аколаду близнюків у Найшляхетніший Орден Підв'язки й повідомляє, що іще звернеться до них.

У липні 2014 року, Ubisoft оголосила, що Ubisoft Quebec візьме на себе провідну розробку в рамках «великих інвестицій» в студію, яка брала участь у створенні шести попередніх ігор серії, а також «The Tyranny of King Washington» і «Freedom Cry», завантажуваних вмістів для Assassin's Creed III і Assassin's Creed IV: Black Flag відповідно[29][30]. Assassin's Creed Syndicate є другою основною частиною серії після Rogue 2014 року, розробленою не Ubisoft Montreal. Марк-Алексіс Коте став креативним директором гри[31], в той час як Франсуа Пелланд повернувся в якості старшого продюсера[7][6]; до Syndicate, Коте займав різні посади під час роботи над Brotherhood, Revelations, Assassin's Creed III і вищезгаданого «Freedom Cry», а Пелланд був продюсером Assassin's Creed III. Лідія Ендрю, звукорежисер гри, раніше працювала над Assassin's Creed III, Black Flag і Unity[7][17]. Історик Жан-Вінсент Рой, який був консультантом по Syndicate, раніше консультував Assassin's Creed III, і займав інші посади в Ubisoft[32]. Гра також є першою в серії, в якій присутній неігровий трансгендерних персонаж[33]. Ubisoft Quebec займалася розробкою Syndicate більше двох років і співпрацювала з дванадцятьма іншими студіями Ubisoft по всьому світу, включаючи Ubisoft Bucharest, Ubisoft Kyiv, Ubisoft Montpellier, Ubisoft Montreal та Ubisoft Shanghai, кожна з яких виконувала індивідуальні завдання; наприклад, монреальський підрозділ відповідав за створення натовпу і програмування паркура, тоді як київський — за версію гри для ПК[1][2].

Інформація про Syndicate, яка під час розробки називалася Assassin's Creed Victory, вперше була опублікована 2 грудня 2014 року на вебсайті Kotaku, де були опубліковані роздобуті подробиці та скріншоти з семихвилинного відеозапису ігрового процесу[34]. Ubisoft підтвердила розробку гри і пізніше випустила заяву, в якій компанія висловила розчарування з приводу витоку «внутрішніх активів, не призначених для суспільного споживання», але заявила, що вони «раді офіційно розкрити те, над чим студія працює пізніше»[35]. Анонс Assassin's Creed Syndicate відбувся 12 травня 2015 року[36][37].

Музика

Assassin's Creed Syndicate (Original Game Soundtrack)
Саундтрек-альбом
Композитор	Остін Вінторі
Дата випуску	23 жовтня 2015
Жанр	Музика до відеогри
Тривалість	1:25:37
Мова	англійська
Лейбл	Ubisoft Music

The Sound of Assassin's Creed Syndicate
Саундтрек-альбом
Композитор	Остін Вінторі
Дата випуску	23 жовтня 2015
Жанр	Музика до відеогри
Тривалість	55:00
Мова	англійська
Лейбл	Ubisoft Music

Assassin's Creed Syndicate: Jack the Ripper (Original Game Soundtrack)
Саундтрек-альбом
Композитор	Беар Макрірі
Дата випуску	15 грудня 2015
Жанр	Музика до відеогри
Тривалість	23:50
Мова	англійська
Лейбл	Ubisoft Music

Музичний супровід для Assassin's Creed Syndicate був написаний американським композитором Остіном Вінторі, який до цього займався такими проєктами як Journey та The Banner Saga[38], а також безліччю інших, включно з фільмами; за Journey Вінторі був номінований на премію «Греммі» в категорії «Найкращий саундтрек до візуального подання»[39]. Лідія Ендрю, звукорежисер Syndicate, зв'язалася з Вінторі наприкінці 2014 року, повідомивши йому, що Ubisoft зацікавлена в тому, щоби запросити його для роботи над саундтреком, сказавши: «Ми хочемо спробувати щось нове. Ми хочемо почути те, що здивує нас». Оскільки велика частина інформації стосовно гри була недоступна через угоду про нерозголошення, Вінторі знав лише те, що дії відбуваються у вікторіанському Лондоні й деякі деталі біографії головних героїв[40].

Розмірковуючи над напрямом музичного супроводу, композитор зупинив свій вибір на камерній музиці з елементами вальсу й арій[40][41][42]. Вибір камерної музики був зумовлений тим, що, за словами Вінторі, вона «економічна» й «по-справжньому рухлива […] та естетично сумісна з вікторіанським Лондоном», тоді як вальс служив для нього уособленням сцен боїв, навевши в приклад композицію «Top Hats and Sword Canes»[40][42]. Хоча він сумнівався в схваленні свого бачення, Ubisoft була вражена таким підходом, який Вінторі назвав «неомендельсоновським», описавши його як «суміш дуже модерністського звучання зі звуком камерної музики 19-го століття»[40][41].

Замість залучення оркестру, Вінторі співпрацював із камерним ансамблем із дев'яти осіб і двох солістів, щоби «зобразити смертельну точність, з якою рухаються асасини». Композитор зосередив першочергову увагу на передачі емоційного стану персонажів та ідей у грі, оскільки, на його думку, «не обов'язково починати побудову музики навколо періоду часу, тому що він уже представлений грою»[40]. Намагаючись відійти від «футуристичних науково-фантастичних елементів» минулих частин серії, Вінторі, більшою мірою, покладався на музичні традиції вікторіанської епохи, щоби створити більш інтимні й зухвалі музичні теми[42]. У композиції «Too Dreadful a Practice for This Open Air», Вінторі використав лібрето Наума Тейта з опери «Дідона й Еней» бароко-композитора Генрі Перселла[40][41].

Ідею запису оригінальних гімнів і народних пісень, які розповідали б про головних героїв та їхніх жертв, а також подальше відтворення композицій через вуличних музикантів в самій грі, піднесла звукорежисер Лідія Ендрю, щоби у такий спосіб «розкрити Лондон». Вінторі сказав: «Думка полягала в тому, що якийсь анонімний композитор десь спостерігає, як дві таємничі фігури маніпулюють Лондоном і грають із балансом сил. І він починає писати про це пісні». Задля цього, Вінторі тісно співпрацював із музичним комедійним ансамблем Tripod з Австралії, який написав лірику до шести «балад про вбивство»[40][43].

Під час роботи над саундтреком, Вінторі втратив двох близьких людей, що відобразилося на написанні музики: «[Мені] доводилося писати в періоди досить сильного особистого горя й почуття втрати […] Я був змушений спробувати висловити мої траур і скорботу у своїх творах та спробувати дати музиці бути віддушиною». За його зізнанням, композиція «Underground», наряду з іншими, прямо висловлює його почуття перенесеної втрати[40]; «Underground» згодом була номінована на премію «Hollywood Music in Media», проте програла композиції авторства Пола Маккартні «Hope for the Future» з гри Destiny[44][45].

Саундтрек було випущено 23 жовтня 2015 року в Amazon MP3 та iTunes, і того ж дня було випущено збірку The Sound of Assassin's Creed Syndicate, яка більшою мірою містила композиції, що не увійшли в основний альбом[46]. Беар Макрірі написав музику для завантажуваного вмісту «Jack the Ripper»; саундтрек був випущений 15 грудня 2015 року[47].

Assassin's Creed Syndicate була випущена 23 жовтня 2015 року для PlayStation 4 та Xbox One, і 19 листопада для Microsoft Windows[48][49]. Іграшкові репліки тростини-клинка і поруча з прихованим клинком, зроблених в натуральну величину, були доступні для покупки після випуску[50][51]. Гравці, які оформили попереднє замовлення Syndicate, отримали доступ до місії «The Darwin and Dickens Conspiracy»[52].

Огляди
Світові Видання Оцінка EGM 8.5/10[69] Game Informer 9/10[70] Game Revolution [71] GameSpot 9/10[20] GamesRadar [18] Giant Bomb [19] IGN 8.2/10[72] PC Gamer (US) 66/100[73] Агрегатори Агрегатор Оцінка Metacritic (ПК) 74/100[74] (PS4) 76/100[75] (XONE) 78/100[76]

Assassin's Creed Syndicate отримала «загалом сприятливі» відгуки версій для PlayStation 4 та Xbox One[75][76], в той час як версія гри для ПК отримала «змішані або середні» відгуки критиків, за даними агрегатора рецензій Metacritic[74].

Алекса Рей Корріа з GameSpot похвалила універсальність нової бойової системи Syndicate, а також красу мапи й доданий мотузковий механізм. Вона назвала гру «тріумфальним поверненням до форми для франшизи»[20].

Даніел Крупа з IGN дав грі оцінку 8.2/10, назвавши дизайн міста й безтурботний сюжет її яскравими моментами, але розкритикувавши одноманітні бої, водночас зазначивши, що вони стали ліпше, ніж в Unity[72].

Бретт Македонський з Destructoid дав грі 7.5/10, високо оцінивши персонажів, які є такими, що запам'ятовуються, та унікальність місій із вбивств. Проте, він також заявив, що «майже всі помилки пов'язані з ігровим процесом», критикуючи бойову механіку й механіку управління каретою. Крім того, він визнав, що мотузковий механізм дійсно полегшив пересування Лондоном, але відчув, що це «схоже на обман» і позбавляє задоволення від лазіння в серії[77].

Крістофер Лівінгстон з PC Gamer дав грі 66/100. Він похвалив персонажів і основні місії, але зазначив, що побічні квести одноманітні й не так приємні, а «новизна закінчується за кілька годин до закінчення гри»[73].

Коментарі

Джерела

• Офіційний сайт

Assassin's Creed Syndicate у Вікімандрах