Austin (бронеавтомобіль)

Austin (Остін) (англ. Austin armored cars) панцирник, розроблений під час Першої світової війни британською компанією «Остін» (Austin Motor Company) на замовлення Російської імперії.


Старшини полку ім. К.Гордієнка Окремої Запорізької дивізії біля панцирника Остін 3-ї серії "Швидкий". Квітень 1918 р.
Тип Austin М1, Austin М2, Austin М3, Austin 1918
Історія використання
На озброєнні 1915 — після 1931
Оператори

 Велика Британія
Російська імперія
Російська РФСР
УНР, Українська держава
 Польща
Японія
 Німецька імперія
 Австрія
 Фінляндія
 Естонія
 Латвія
 Румунія
 Болгарія

 Монголія
Війни Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Українська революція, Польсько-радянська війна
Історія виробництва
Розробник Austin Motor Company
Виробник  Велика Британія, Austin Motor Company, Путіловський завод, Іжорський завод
Виготовлення 1914—1918
Виготовлена
кількість
168 (Austin), 33 (Остін-Путіловець), 12 (Остін-Кегресс)
Характеристики
Вага біля 6 430 кг
Довжина 4,75 м
Ширина 1,95 м
Висота 2,4 м
Обслуга 4

Броня панцирні плити
Лоб: 4 (7,5)мм
Борт: 3,5 (7,5)мм
Корма: 3,5 (7,5)мм
Дах: 4 мм
Днище: 3,5 мм
Башта: лоб: 4 (7,5)мм, борт: 4 (7,5)мм, корма: 4 (7,5)мм, дах: 4 (7,5)мм
Другорядне
озброєння
7,62 мм кулемети Максима
боєкомплект: 6 000 патронів
Двигун карбюраторний, рядний, 4 циліндровий мотор Austin, водяного охолодження, 4,8 л
30 к.с.
Трансмісія 4-ступінчаста КП
Підвіска залежна на напівелептичних ресорах
4×2
Паливо бензин
Швидкість шосе: 50-60 км/год
Прохідність рів: 1,3 м
брід: 0,6 м

Austin (бронеавтомобіль) у Вікісховищі

Історія

Широко застосовувався Російською імператорською армією під час Першої світової війни, для якої спеціальна закупівельна комісія генерала Секретева 29 вересня 1914 терміново замовила 48 панцирників компанії «Остін» вартістю по 1150 фунтів, оскільки в Російській імперії не було власного розвинутого автомобілебудування. Їх мали розробити і виготовити з захистом вертикальним і горизонтальним, двома кулеметними баштами. Остін 1-ї серії з двома кулеметами захищали 3,5-4 мм панцирні листи. З них з 21 грудня 1914 почали формувати перші кулеметні автомобільні чоти.

Експлуатація панцирника у військах виявила чимало недоліків — поломки трансмісії, слабкий панцирний захист. Тому в 1916 році їх було вирішено модернізувати на Путіловському заводі Петербургу з встановленням 7,5 мм панцирних плит, посиленням рами, встановленням кулестійких шин. Проте роботи затягнулися і перший «російський Остін» (Остін-Путіловець) було виготовлено лише в березні 1918 року.

Росія

6 березня 1915 через вірогідний наступ німецько-австрійських дивізій було додатково замовлено 60 панцирників Остін моделі 2 з потужнішим двигуном, кращим захистом, які утворили панцирний автомобільний дивізіон. 25 серпня 1916 знову було замовлено 60 панцирників Остін 3-ї серії із заднім постом управління машиною. Планувалось перенести збирання панцирників до Росії, для чого 1916 було розроблено проект їхньої модернізації з діагональним розміщенням башт і було замовлено 60 шасі. Через революцію їхнє виробництво розпочали лише з березня 1918 на Путіловському заводі (2 панцирника), але через неможливість там збирати машини, замовлення передали на Іжорський завод, де до 1920 збудували 31 панцирник, звані «російський Остін» (Остін-Путіловець). На початку 1919 на Путіловському заводі почали збирати 12 напівгусеничних панцирників Остін з системою Кегресса (Остін-Кегресс).

Під час Громадянської війни в Росії панцирники «Остін» були на озброєнні Добровольчої армії, армії (Української Держави, УНР та ЗУНР, РСЧА. В останній на березень 1931 ще залишалося 73 панцирники (більше 40 британського виробництва) і які з 1933 розпочали утилізувати. Крім того панцирні корпуси «Остінів» ставили на шасі автомобілів Fiat, Packard, White. Військо Польське використовувало 20 панцирників у польсько-російській війні та вживало їх до 1929 року. Два послані для допомоги Червоній гвардії Фінляндії панцирники «Остін» 3-ї серії були захоплені фінським військом і використовувались ним у 1920-х роках. По два панцирники опинились у військах Естонії та Латвії, де вони були на озброєнні до 1940-х років, по одному у Румунії, Болгарії та Австрії. Три панцирники більшовики передали Монголії. Чотири панцирники опинились у Німеччині і використовувалися для придушення революційних виступів.

Британія

В Британії 1917 було замовлено 60 панцирників «Остін» моделі 1918 року, які через революцію в Росії озброїли кулеметами Hotchkiss M1914 і у квітні 1918 сформували з 16 машин у Франції 17-ий батальйон. У серпні їх використали у Ам'єнській операції. Частину панцирників використали у війні проти Османської імперії на теренах сучасного Іраку, перекинувши на Каспійське море до Баку, 1919 року до Індії. Панцирники використовували у 1919—1921 роках у британо-ірландській війні. Імперська армія Японії використовувала їх до 1930-х років.

Збережені екземпляри

Декілька панцирників дійшло до нашого часу переважно у вигляді пам'ятників. У Артилерійському музеї Санкт-Петербургу зберігається панцирник «Остін-Путіловець», з власним ім'ям «Враг капитала», зібраний в серпні 1919 року.

Галерея

Див. також

Посилання

Джерела

  • Барятинский М. Б., Коломиец М. В. Бронеавтомобили русской армии 1906—1917 гг. — М.: Техника-молодёжи, 2000. — 108 с. — 2000 экз. — ISBN 5-88879-029-X (рос.)
  • Коломиец М. В. Броня русской армии. Бронеавтомобили и бронепоезда в Первой мировой войне. — М.: Яуза, 2008. — 448 с. — (От двуглавого орла к красному знамени). — 4000 экз. — ISBN 978-5-699-27455-0 (рос.)
  • Тинченко Я.Ю. Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній війні 1917-1920 рр. — Київ : Темпора, 2012. — 112 с. — (MILITARIA UKRAINICA) — 2000 прим. — ISBN 978-617-569-044-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.