Avro Lancaster

«Ланкастер» є подальшим розвитком конструкції двомоторного середнього бомбардувальника «Манчестер». «Манчестер» з бомбовим навантаженням в 4695 кг можна віднести до важких бомбардувальників, але встановлені на ньому двигуни «Роллс-Ройс Валчер», і які дозволяли йому нести таке бомбове навантаження, мали низьку надійність, а наявність всього двох двигунів не дозволяла літаку повернутись на базу при відмові одного з них. Головний конструктор фірми «Авро» Рой Чадвік, ще до початку виробництва «Манчестерів», запропонував оснастити машину чотирма надійнішими, але менш потужними двигунами «Роллс-ройс Мерлін» X і крилом збільшеного розмаху, зберігши старий фюзеляж. Новий літак отримав позначення Авро Тип 683.

9 січня 1941 року льотчик-випробувач Х. Торн підняв в повітря прототип з бортовим номером BT308, який в вересні було передано в 44-у ескадрилью ВПС для навчання. Літак показав набагато кращі характеристики, ніж його попередник, і було спроектовано ще два прототипи — з двигунами «Роллс-ройс Мерлін XX» і Bristol Hercules VI. Перший з двох, який піднявся в повітря 13 травня 1941 року, було вирішено запустити в серійне виробництво. Хвостове оперення прототипу було запозичене в «Манчестера», мало три кіля, пізніше воно було замінено на двокілеве, з яким літак і пішов в серію. За зразком «Ланкастера» так само було змінено і хвостове оперення «Манчестера», виробництво якого стрімко згорталося з початком виробництва «Ланкастера». Зокрема деякі не завершені «Манчестери» були перероблені на складальних лініях в «Ланкастери».[1]

Перший серійний «Ланкастер Mk.I» з початкового замовлення в 1070 літаків був завершений 31 жовтня 1941 року на заводі Avro в Чаддертоні. Згодом, через збільшення замовлення, серійне виготовлення також почалося почалося на заводах фірм Vickers-Armstrongs в Честері, Armstrong Whitworth в Ковентрі, Metropolitan-Vickers в Манчестері та Austin Motor Company в Лонгбріджі, Бірмінгемі. За кордоном «Ланкастер» виготовлявся в Канаді, на заводі Victory Aircraft в Мальтоні, Онтаріо. Спочатку літак вважався однією з модифікацій «Манчестера» і позначався як Манчестер III, пізніше він отримав власне ім'я «Ланкастер». Серійне виробництво було повністю згорнуте тільки 2 лютого 1946 року, і до цього часу в Британії і Канаді було виготовлено 7737 літаки.[2]

Інтенсивне виробництво «Ланкастерів » потребувало інтенсивного виробництва двигунів «Роллс-ройс Мерлін XX», тому було видано дозвіл на ліцензійне виробництво останніх на заводах Packard в США. А також почались дослідження можливості встановлення інших типів двигунів, зокрема радіальних Bristol Hercules VI. Прототип з цим двигуном, «Ланкастер Mk.II», вперше піднявся в повітря 26 листопада 1941 року і результати випробувань виявились задовільними і модифікація була запущена в серійне виробництво на заводі Armstrong Whitworth в Ковентрі в травні 1942 року. Повітряний наліт на завод затримав виробництво на чотири місяці і перші серійні «Ланкастери Mk.II» були готові тільки в вересні 1942 року. Через гірші льотні характеристики, менше бомбове навантаження і для стандартизації виробництва виробництво Mk.II було припинено після 300 літака.[1]

Бомбовий відсік «Ланкастера»

«Авро Ланкастер» — чотиримоторний вільнонесний суцільнометалевий середньоплан з овальним перетином фюзеляжу. Літак збирався з 36 окремих модулів, що мали алфавітно-цифрове позначення, що спрощувало його виробництво. Фюзеляж — клепаний напівмонокок, складався з п'яти модулів, які збиралися між собою болтами. Передній (D1) містив в собі кабіну бомбардира і передню стрілецьку вежу, наступний D2 — кабіну пілотів і передню частину бомбового відсіку, F1 виконувався разом з центропланом і складався з кабіни штурмана, радиста і основної частини бомбового відсіку, до D3 кріпилась верхня стрілецька вежа, і хвостовий модуль D4 був призначений для установки стабілізатора, хвостового колеса і задньої стрілецької вежі. Для транспортування фюзеляж міг розбиратися на 3 частини. Бомбовий відсік довжиною 10.05 м, що дістався від «Манчестера» закривався двома стулками за допомогою гідравліки. Уздовж усього фюзеляжу був прохід, що дозволяло надати допомогу при пораненні членів екіпажу і забезпечувало взаємозамінність.

Крило також складалося з п'яти модулів — центрального, інтегрованого з фюзеляжем, двох внутрішніх секцій з внутрішніми двигунами, і двох зовнішніх консолей зі своїми двигунами. Крило — двохлонжеронне, з працюючою обшивкою. Закрилки — двосекційні, по секції на внутрішній і зовнішній консолях, з металевою обшивкою і гідроприводом. Внутрішні секції закрилків відхилялися разом із задньою частиною мотогондол. Елерони з полотняною обшивкою, оснащені тримерами. Хвостове оперення — двокілеве з кілями овальної форми, стабілізатор — дволонжеронний. Рулі висоти і напряму з металевою обшивкою і мали вагову і аеродинамічну компенсацію.

Шасі триопорне, з хвостовим колесом. Основні стійки прибиралися гідроприводом назад-вгору в мотогондоли внутрішніх двигунів і після прибирання повністю закривалися стулками. Амортизація — мастильно-повітряна, гальма пневматичні. Хвостова стійка — не прибиралась, створений нею при польоті додатковий опір компенсувався меншою вагою через відмову від приводу.

• Mk.I. — перший серійний варіант оснащений двигунами Rolls-Royce Merlin XX (пізніше моделями 22 і 24). У верхній і носовій турелі розміщувалось по два 7.7 мм кулемета Browning М1919, у хвостовій — ще чотири. На деяких екземплярах також встановлювалась нижня турель з ще двома кулеметами. Нормальне бомбове навантаження — 3630 кг, в літаках зі збільшеним бомбовим відділом — 5443. Загалом було виготовлено 3440 літаків.
  • Mk.I Special — Mk.I. пристосований для підвішування бомби «Гранд слем» (9979 кг). Для цього з літака прибрали носову і верхню турелі, а також ворота бомболюка. Також було посилено шасі.
  • PR Mk.I. — Mk.I. в варіанті фоторозвідника.
  • FE Mk.I. — Mk.I. пристосований для використання на Тихоокеанському театрі бойових дій.
• Mk.II. — оснащувався двигунами Bristol Hercules VI (перші 27 літаків) або Bristol Hercules XVI (решта). В нижній вогневій точці було встановлено один кулемет. Міг переносити 6351 кг бомб, але мав погані висотні характеристики, тому було виготовлено тільки 300 літаків.
• Mk.III. — оснащувався двигунами Rolls-Royce Merlin 28/38/224 виготовленими на фірмі Packard. Також відрізнявся збільшеною "бульбашкою" бомбардира в носі знизу. Загалом випущено 3039 літаків.
  • Mk.III Special — пристосований для підвішування бомби «Гранд слем».
  • ASR Mk.III. — літак берегової охорони для пошукових дій.
  • MR Mk.III. — морський патрульний варіант.
• Mk.VI. — варіант з двигунами Rolls-Royce Merlin 85/87 потужністю 1635 к.с. Було конвертовано сім літаків, які використовувались для тестувань. Серійно не виготовлявся.
• Mk.VII. — в верхній башті замість 7,7 мм кулеметів встановлено 12,7 мм. Виготовлено 180 літаків.
  • FE Mk.VII. — Mk.VII. пристосований для використання на Тихоокеанському театрі бойових дій.
• Mk.X. — аналог Mk.III., що виготовлявся в Канаді. Мав 12,7 мм кулемети в верхній башті. Виготовлено 430 літаків в різних модифікаціях:
  • Mk.X. S — «стандартні» бомбардувальники.
  • Mk.X. BR — розвідувально-бомбардувальний варіант
  • Mk.X. AR/Mk.X. P — розвідник
  • Mk.X. MR — морський розвідник
  • Mk.X. SAR — модифікація для пошуково-рятувальних операцій
  • Mk.X. N — для навчання екіпажів
  • Mk.X. DC — для буксирування мішеней

Збереглось 17 майже повністю укомплектованих літаків, два з них придатні для польотів. Один з цих літаків знаходиться у Великій Британії, а другий в Канаді.

(рос.)

• «Ланкастер». Бойове використання
• Авро Ланкастер на сайті «Уголок неба»
• Авро Ланкастер на сайті cofe.ru

(англ.)

• (1945) Примітки пілота та інженера Lancaster Mark I, Mark VII, Mark III, Mark X
• The Lancaster Archive
• Austin & Longbridge Aircraft Production
• RAF Avro Lancaster 60th Anniversary
• Найдовша операція з Ланкастерами — 10 годин 25 хвилин^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• The Avro History
• Surviving Birmingham and Manchester made Avro Lancasters
• Креслення Lancaster
• Lancaster Bomber Crews and Their Experiences
• The Lancaster's electronic equipment
• «8 Tons», October 1944, Popular Science, С. 106—107: кольоровий розтин літака
• Avro 683 Lancaster
• Властивості, технічні деталі, та фото

• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
• Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)

• С. Цветков. Ночные кошмары Германии // Моделіст-конструктор. — 1996. — № 1, 3.
• Coulding, Brian, Garbett, M. The Avro Lancaster I (Aircraft in Profile number 65). Leatherhead, Surrey, UK: Profile Publications Ltd., 1966.
• Robertson, Bruce. The Avro Lancaster II (Aircraft in Profile number 235). Leatherhead, Surrey, UK: Profile Publications Ltd.
• Майлз Трипп Воздушная война в небе Западной Европы. Воспоминания пилота бомбардировщика. 1944—1945