Azorina vidalii

Багаторічна рослина 80–150 см заввишки. Ця м'яко-одерев'яніла біля основи вічнозелена рослина має гілки до 50 см; розгалужується вже від основи. Молоді рослини утворюють розетки. Листки темно-зелені, часто блискучі, вузькі, з округлими зубцями, вся рослина трохи липка. Квіти — опущені вниз дзвоники, воскові, від зеленувато-білого до білого і до рожевого забарвлення, у подовжених китицях[1].

Ендемік Азорських островів. Також культивується як декоративна рослина[2][3].

Ця прибережна рослина населяє тріщини скель і піщані місця — навіть гравій на краю асфальтових доріг. Найбільш рясна серед скель та піску нижче злітно-посадочної смуги на Корву, де виникає часте морське розпилення. Зростає на всіх островах окрім Граціози та Фаяла, але часто рослину важко знайти. Квітка популярна у Великій Британії як ніжна садова рослина[1].

Головною загрозою є деградація місць проживання через вторгнення екзотичних видів, зміни в землекористуванні, розвиток міст та інфраструктури та забруднення. Ззатоптування, рекреаційна діяльність та природні фактори, такі як зсуви та шторми, можуть вплинути на вид[4].

Azorina vidalii входить до списку пріоритетних видів в Додатку II Директиви про середовище проживання та наведено в додатку I Конвенції про охорону європейської дикої природи та природних середовищ існування (Бернська конвенція)[4].