Bell UH-1Y Venom

Bell UH-1Y Venom[4] (також має назву Super Huey[5]) — універсальний вертоліт середнього розміру з двома двигунами, створений Bell Helicopter за програмою оновлення H-1 для КМП США. Одна із останніх машин серії Huey, UH-1Y також називають Yankee, через більш пізній варіант.[6]

UH-1Y Venom
UH-1Y пролітає над полігоном у пошуках об'єктів супротивника
Призначення Багатоцільовий гелікоптер
Походження  США
Виробник Bell Helicopter
Перший політ 20 грудня 2001[1]
Дата прийняття на службу 2008
Статус На озброєнні
Основні користувачі  КМП
Виробництво 2001—н.ч.
Кількість 92[2]
Вартість одиниці
US$26,2 млн (льотна вартість, FY2014)[3]
Попередня модель Bell UH-1N Twin Huey

Після прийняття на службу у 2008 UH-1Y знаходиться у масовому виробництві для заміни всіх машин UH-1N Twin Huey, які є легкими багатоцільовими вертольотами які було представлено на початку 1970-х. UH-1Y повинні були переробити з UH-1N, але у 2005 було схвалено випуск нових машин.[7]

Розробка

У 1996 КМП США запустив програму оновлення H-1 підписавши контракт з Bell Helicopter на оновлення 100 UH-1Ns до UH-1Y і оновлення 180 AH-1W до AH-1Z.[8][9] Програма H-1 створювала повністю модернізовані ударний та багатоцільовий вертольоти дуже  схожих за конструкцією для зменшення вартості. UH-1Y та AH-1Z мали однакові хвостові балки, двигуни, гвинтові системи, трансмісію двигуна, архітектуру авіоніки, програмне забезпечення, органи управління і дисплеї. Все це складалося більше ніж на 84 % з однакових компонентів.[10][11]

Після встановлення нової авіоніки та радіостанцій, на додачу до сучасних кулеметів і оновлення безпеки, дуже збільшили вагу порожнього UH-1N. Маючи швидкість у 100 knots (190 км/год) і нездатність підняти набагато більше, ніж власний екіпаж, паливо і боєприпаси, що обмежує корисність UH-1N.

UH-1Y під час морських випробувань на борту USS Bataan

У моделі Y було оновлено пілотська авіоніка у скляній кабіні, додано подальші оновлення безпеки і встановлено на UH-1 сучасну систему ІЧ камер. Проте, найбільшим покращенням стало збільшення потужності двигуна. Заміна двигунів і дволопатевого гвинта на чотирилопатевий композитний гвинт на моделі Y поверне Huey можливість бути багатоцільовим вертольотом, який його і створювали на початку. Спочатку UH-1Y передбачалося створити на основі планерів UH-1N, але у квітні 2005 було вирішено будувати нові вертольоти.[7][12]

Оновлений планер моделі Y займає центральне місце у авіації корпусу морської піхоти у Іраку. Huey виконував багато завдань і тому числі командування і керування (C2), ескортування, розвідки, військовий транспорт, евакуаційний транспорт і штурмовик. Зазвичай загін з 2–4 Huey розгортається разом з загоном з 4–8 Cobra. Спрямована вперед зброя вертольоту Cobra у поєднанні з бічними кулеметами на вертольотах Huey дає можливість вести вогонь по полю бою на 240°.

Bell представили UH-1Y корпусу морської піхоти у лютому 2008.[13] Станом на вересень 2009, UH-1Y знаходиться у серійному виробництві, до кінця року КМП очікують отримати 21 машину.[14] КМП планують придбати 160 машин моделі Y для заміни парку машин моделі N,[15] поставки будуть завершені до 2016.[16][17]

Конструкція

Варіант UH-1Y є модернізованою конструкцією UH-1. Найбільш помітною відмінністю від інших варіантів є наявність чотирилопатевого гвинта, композитні лопаті несного гвинта створені для захисту від снарядів до 23 мм. 530 мм вставка за головними дверима допомогла  збільшити об'єм. UH-1Y має нові двигуни і трансмісію, цифрову кабіну з пласкими багатофункціональними дисплеями і на 84 % має уніфіковані частини з AH-1Z. У порівнянні з UH-1N, модель Y має більшу вантажопідйомність, більшу на 50 % дальність, зменшену вібрацію і більшу крейсерську швидкість.[10][18][19]

Історія використання
UH-1Y з HMLA-367 та AH-1W SuperCobra у Афганістані, листопад 2009

Випробування UH-1Y та AH-1Z були закінчені на початку 2006.[20] У першому кварталі 2006 UH-1Y були передані у Оперативний випробувальний підрозділ  у NAS Патуксент-Рівер, де було розпочато операційні оціночні випробування (OPEVAL).[21] У лютому 2008, UH-1Y та AH-1Z перейшли на другий і останній етап випробувань OPEVAL.[22]

8 серпня 2008 КМП сертифікували UH-1Y як придатний для операційного використання і вперше розгорнутий у січні 2009 як частина бойового авіаційного елементу 13-го експедиційного підрозділу Морської піхоти.[23][24] UH-1N Twin Huey був списаний морпіхами у серпні 2014, тому UH-1Y став стандартним багатоцільовим вертольотом Корпусу морської піхоти.[25]

Оператори
 США

Льотно-технічні характеристики
Залп НАРами з UH-1Y 

Джерело: Bell UH-1Y guide,[10] International Directory of Civil Aircraft[33]

Основні характеристики

  • Пасажиромісткість: Один або два пілоти, плюс командир екіпажу, решта членів екіпажу в залежності від завдання
  • Вантажопідйомність: 3020 кг в тому числі до 10 ударостійких пасажирських місць, 6 рятувальних ношів або еквівалентний вантаж[34]
  • Довжина: 17,78 м
  • Висота: 4,5 м
  • Діаметр несучого гвинта: 14,88 м


Льотні характеристики

  • Максимально допустима швидкість: 366 км/год
  • Максимальна швидкість: 304 км/год
  • Крейсерська швидкість: 293 км/год (на велику дальність: 250 км/год)
  • Бойовий радіус: 241 км з 990 кг навантаження
  • Швидкопідйомність: 12,8 м/с

Озброєння


Див. також

Схожі розробки

Примітки
  1. UH-1Y Achieves First Flight. Процитовано 17 березня 2007.
  2. World Air Forces 2015 pg. 33. Flightglobal Insight. 2015. Процитовано 26 грудня 2014.
  3. Department of Defense Fiscal Year (FY) 2014 President's Budget Submission, Aircraft Procurement, Navy, Budget Activity 01-04. Department of the Navy. April 2013. с. V1-79. Архів оригіналу за 3 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2016.
  4. DoD 4120-15L, Model Designation of Military Aerospace Vehicles Архівовано 25 жовтня 2007 у Wayback Machine.. US DoD, 12 May 2004.
  5. GE Aviation (2008). Bell UH-1Y Super Huey. Архів оригіналу за 6 January 2009. Процитовано 5 червня 2009.
  6. Jane's Information Group (2008). Bell 205 (UH-1) – Bell UH-1Y Viper Upgrade (United States), Aircraft – Rotary-wing – Military. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 5 червня 2009.
  7. «UH-1Ys to be built new starting in 06» Архівовано 6 лютого 2009 у Wayback Machine.. US Navy, 22 April 2005.
  8. Donald, David. Modern Battlefield Warplanes. AIRTime Publishing, 2004. ISBN 1-880588-76-5.
  9. Bishop, Chris. Huey Cobra Gunships. Osprey Publishing, 2006. ISBN 1-84176-984-3.
  10. Bell UH-1Y pocket guide. Bell Helicopter, March 2006. Retrieved: 20 January 2010. archived copy
  11. Rotorbreeze Magazine[недоступне посилання з лютого 2019]. Bell, October 2006.
  12. Bruno, Michael. «Wynne Approves Buy Of New UH-1Y Hueys»[недоступне посилання з 01.11.2013]. Aviation Week, 25 April 2005.
  13. «Bell H-1 upgrade program delivers two UH-1Y and one AH-1Z in February» Архівовано 28 жовтня 2008 у Wayback Machine., Bell Helicopter, 3 March 2008.
  14. Program Insider: H-1 Update. Rotor & Wing Magazine. 1 вересня 2009. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 20 жовтня 2016.
  15. Butler, Amy. «U.S. Marines Propose AH-1Z Production Boost»[недоступне посилання з 01.11.2013] Aviation Week, 13 October 2010. Retrieved: 13 October 2010.
  16. Cavas, Chris (15 серпня 2008). Corps certifies UH-1Y; January deployment eyed. Marine Corps Times. Архів оригіналу за 7 лютого 2009. Процитовано 15 серпня 2008.
  17. Morris, Jefferson (18 серпня 2008). Marine Corps Declares UH-1Y Operational. Aviation Week. Архів оригіналу за 21 травня 2011. Процитовано 18 серпня 2008.
  18. The helicopter huey by the Bell Helicopters. Huey Helicopter Review. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 10 січня 2012.
  19. UH-1Y page. Bell.
  20. Milliman, John. «AH-1Z/UH-1Y complete developmental testing» Архівовано 28 липня 2011 у Wayback Machine.. US Navy, 1 March 2006.
  21. «AH-1Z/UH-1Y Start OPEVAL» Архівовано 30 грудня 2008 у Wayback Machine.. US Navy, 6 May 2006.
  22. Warwick, Graham. «US Marine Corps' Bell AH-1Z and UH-1Y enter final test phase». Flightglobal.com, 20 February 2008.
  23. Leland, Wendy (November–December 2008). Airscoop. Naval Aviation News. United States Department of the Navy. с. 7. Архів оригіналу за 7 April 2010. Процитовано 5 листопада 2008.
  24. Morris, Jefferson. «Marine Corps Declares UH-1Y Operational»[недоступне посилання з 01.11.2013]. Aviation Week, 18 August 2008.
  25. Final Flight of UH-1N Huey for HMLA-773 — Marines.mil, 3 September 2014
  26. Marine Light Attack Helicopter Squadron 167 HML/A-167 "Warriors". tripod.com. Процитовано 12 лютого 2013.
  27. Marine Light Attack Helicopter Squadron-169 [HMLA-169]. tripod.com. Процитовано 12 лютого 2013.
  28. Squadron 269 transition to new helicopter. USMC.mil. Процитовано 12 лютого 2013.
  29. MARINE LIGHT ATTACK HELICOPTER SQUADRON 367 HMLA-367 "Scarface". tripod.com. Процитовано 12 лютого 2013.
  30. Marine Light Attack Helicopter Squadron 469 HMLA-469 "Vengeance". tripod.com. Процитовано 12 лютого 2013.
  31. Final Flight of UH-1N Huey for HMLA-773. Helihub.com. Процитовано 9 січня 2015.
  32. Marine Light Attack Helicopter Training Squadron 303 HMLA/T-303 "Atlas". tripod.com. Процитовано 12 лютого 2013.
  33. Frawley, Gerard: The International Directory of Civil Aircraft, 2003–2004, p. 44. Aerospace Publications Pty Ltd, 2003. ISBN 1-875671-58-7
  34. UH-1Y Huey, United States of America. army-technology.com. Процитовано 10 січня 2012.
  35. Marine helicopters deploy with laser-guided rocket — NAVAIR.Navy.mil, 17 April 2012 Архівовано 3 жовтня 2012 у Wayback Machine.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.