Blowpipe

На початку 60-х років Велика Британія приступила до створення переносних ЗРК, що забезпечують захист поля бойових дій від літаків. Перші випробування ракет комплексу пройшли в 1965, і у вересні 1966 ракетна система офіційно була представлена на аерошоу у Фарнборо.

У 1968 на замовлення Міністерства оборони Великої Британії почалося виробництво ПЗРК Blowpipe. На початку 1972 після заводських випробувань ПЗРК прийнятий на озброєння британської армії. Основне призначення ПЗРК Blowpipe — боротьба з повітряними цілями, але він може застосовуватися і проти наземних цілей на дальностях до 3000 м.

ПЗРК Blowpipe складається з ракети в транспортно-пусковому контейнері і прицільного блоку. Ракета являє собою тонку трубу довжиною 1,4 м, в центральній секції знаходиться бойова частина. У носовій частині розташоване обладнання системи наведення і бойова частина, в хвостовій частині розміщується ракетний двигун. Первісний імпульс (протягом 0,2 секунди) ракета отримує за рахунок роботи прискорювача. Для зменшення димового ефекту на другому етапі використовується спеціальне паливо і здійснюється відведення газу через спеціальні отвори.

Між першою і другою ступенями змонтована спеціальна перегородка, яка запобігає дочасному запуску другого ступеня. У носовій частині є чотири аеродинамічних крила дельтоподібної форми, в хвостовій частині — чотири крила для забезпечення стабілізації і для аеродинамічного керування. В обох випадках крила мають надзвуковий аеродинамічний профіль. Якщо протягом перших п'яти секунд на борт ракети не надходять команди наведення, то в ній спрацьовує самоліквідатор[1].

ПЗРК Blowpipe використовувались як Аргентиною, так і Великою Британією під час конфлікту 1982 через Фолкленди. Згідно з офіційними даними за конфлікт обидві сторони використали 95 ракет, з яких тільки 9 вразили ціль. Було збито британський Harrier GR3 (XZ972) та аргентинський Aermacchi MB-339 (0766 (4-A-114))[3].

Використання ПЗРК пакистанськими військовими проти радянських ВПС в Афганістані було визнано незадовільним. За 1982—1989 ракетами комплексу були збиті тільки два Мі-24, притому, один з них був добитий з ПЗРК Стріла-2М. Цими ж комплексами збивалися і штурмовики Су-25, однак, як і по вертольотам, відсоток влучень на кількість пусків був занадто малий[4].

Канадські військові використовували ПЗРК Blowpipe для ППО ВМС в ході війни в Затоці 1991, але їх технічний стан був незадовільний — з 27 придатними були тільки 9[5].

Найефективніше комплекси були використані в війні 1995 між Еквадором та Перу.

• Аргентина — 8 од.
• Канада — 111 од.
• Чилі — 148 од.
• Еквадор — 220 од.
• Гватемала — 82 од.
• Ізраїль — 3 од. встановлені на ПЛ Gal
• Малаві — 12 од.
• Малайзія
• Нігерія — 48 од.
• Оман — 200 од.
• Португалія — 57 од.
• Катар — 100 од.
• Таїланд — 100 од.
• ОАЕ — 20 од.
• Велика Британія — 285 на зберіганні.