Browning M1917

Американський десантник веде вогонь з M1917 під час битви за Іодзіму

У США проблема штатного кулемета виникла із вступом цієї країни в Першу світову війну. Її взявся вирішити іменитий збройовий інженер Джон Браунінг: у 1917 році він представив свій аналог кулемета Максима, що відрізнявся від оригіналу простотою конструкції. Уже найперший дослідний зразок кулемета Браунінга поставив рекорд — на випробуваннях за один захід витратив близько 20 тисяч патронів без єдиної затримки. Не дивно, що вже до кінця Першої світової випуск цих кулеметів, що отримав офіційне найменування M1917, пішов на тисячі. Уже наступного року Браунінг створює на базі свого M1917 авіаційний кулемет M1918 з повітряним охолодженням ствола, а ще через рік — танковий кулемет — M1919, також з повітряним охолодженням. На базі Browning M1919 компанія Colt випускає декілька модифікацій, які встановлювались на легкі станки, а також експортні зразки під різні калібри.

У 1936 році кулемет M1917, що був на той момент основним кулеметом для Армії США, зазнав незначних змін, які були спрямовані на збільшення його ресурсу, проте його головний недолік — надмірна маса (особливо разом з станком-триногою) — нікуди не подівся. Тому в 1940 році був оголошений конкурс на новий полегшений станковий кулемет для Армії США. Більшість конкурсантів пропонували варіанти на тему системи Браунінга, проте було й декілька оригінальних конструкцій. Не дивлячись на це, комісію не вдовольнив жоден із зразків, тому було вирішено прийняти варіант кулемета Browning M1919 у вигляді модифікації M1919A4 у комплекті з полегшеним станком-триногою M2. Саме кулемет M1919A4 був основним кулеметом під час війни в Кореї і В'єтнамі. Утім, попередні версії кулемета також використовувались доволі активно.

У 1941 році в США знову розпочався конкурс на легкий кулемет із стрічковим живленням. У конкурсі брала участь велика кількість різноманітних корпорацій і урядових арсеналів. Потрібно відзначити, що американські військові, як і їхні радянські колеги, вимагали занадто багато від «легкого кулемета», тому довелося задовольнитись полегшеною модифікацією уже існуючого. Результатом став Browning M1919A6, який був все одно занадто важкий як для ручної зброї. На цей час уже назріла проблема заміни наявного єдиного кулемета, оскільки, приміром, швидкість стрільби німецького MG-42 була у три рази вищою, але важив він набагато менше.

Вал — син Джона Браунінга — демонструє кулемет

Кулемет M1917A1 — автоматична зброя з водяним охолодженням ствола. Кулемет працював за рахунок відведення порохових газів і короткого ходу ствола. Замикання каналу ствола здійснювалося спеціальним клином, який, коли переміщувався в вертикальній площині і в піднятому стані входив у виріз в тілі затвора, жорстко зчіплював затвор і хвостовик ствола. Після короткого відкоту замикаючий клин опускався, звільняючи затвор, після чого, за допомогою важеля прискорювача відкоту, енергія відкоту ствола передавалася затвору. Вогонь вівся із закритого ствола.

Живлення здійснювалось із стрічки на 250 патронів (потім з'явились варіанти на 100 набоїв). Із стрічки патрон витягувався за допомогою захвата-подавача при русі затвора назад, після чого набій зачіплявся за Т-подібний виріз на дзеркалі затвора і досилався в ствол. Викид стріляних гільз здійснювався вниз через виріз у дні ствольної коробки. Елементи управління вогнем включали в себе пістолетне руків'я на потиличнику ствольної коробки і спусковий гачок. Кріпився кулемет на спеціальний станок-триногу. Люлька станка мала механізми наведення по куту місцевості і горизонту.

Кулемет M1919A4 конструктивно практично не відрізнявся від M1917A1. Основною відмінністю було використання масивного ствола повітряного охолодження, укладеного в перфорований кожух. Швидкої заміни ствола в бойових умовах не передбачалося, оскільки після кожної зміни ствол кулемета потребував регулювання зазору між казенником і дзеркалом затвора. Крім того, кулемет отримав новий низькопрофільний верстат M2, що мав спрощені (в порівнянні з верстатом M1917) механізми наведення і значно меншу вагу. Кулемет M1919A6 відрізнявся від M1919A4 легшим стволом меншого діаметру, а також наявністю масивних знімних доладних сошок на кожусі ствола і знімного прикладу, який кріпився до пістолетного руків'я позаду ствольної коробки.

• Browning M1917 — перша модель. Більш як 68 000 таких кулеметів було випущено лише до кінця Першої світової війни.
• Browning M1917A1 — модель 1936 року, у яку були внесені незначні зміни, які підвищували ресурс зброї: посилена ствольна коробка і допрацьована система подачі патронів із стрічки. Цілик і мушка отримали нові насічення; новий станок-тринога дозволяв вести вогонь по повітряним цілям.
• Ksp m/14-29 і Ksp m/36 — офіційні шведські копії під набої 6,5×55 мм і 8×63 мм відповідно. В основному використовувались як зенітні кулемети.
• Ckm wz.30 — неліцензована польська копія під патрон 7,92×57 мм Mauser. Було випущено близько 8 тисяч штук на заводі Państwowa Fabryka Karabinów.
• Type 30 — неліцензована китайська копія під патрон 7,92×57 мм Mauser.

• Browning M1918
• Кулемет Максима
• Кулемет Максима-Токарєва

• Монетчиков С. Оружие Соединённых Штатов Америки 1939—1945 гг. (рус.) // Оружие: журнал. — 2003. — № 06. — С. 16-27. — ISSN 1728-9203
• Curtis, Thomas J., History of the Sixth Machine Gun Battalion, Fourth Brigade, U.S. Marines, Second Division, and its Participation in the Great War, Neuwied on the Rhine, Germany, 1919
• Hatcher, Julian S. (1962), Hatcher's Notebook (third ed.), Harrisburg, PA: Stackpole Books, ISBN 0-8117-0614-1, LCCN 62-12654

• Browning M1917 на modernfirearms.net (рос.)
• Browning M1917 на smallarms.ru (рос.)
• Ведення вогню з Browning M1917 (англ.)