CoRoT

CoRoT (англ. CoRoT — Convection, Rotation and planetary Transits) — космічний телескоп, створений Національним центром космічних досліджень Франції за участі Європейської космічної агенції, а також науково-дослідницьких центрів Австрії, Іспанії, Німеччини, Бельґії й Бразилії[3]. Основне завдання пристрою — пошук екзопланет, зокрема й планет земного типу. Другорядне завдання — вивчення будови зір[4].

Корот (COROT)
космічний телескоп
Організація: CNES/ЄКА
Технічні характеристики[1]
Стартова маса: 630 кг
Довжина: 4,1 м
Діаметр: 1984 мм
Живлення: дві сонячні батареї
(основна й запасна)
Номінальна
потужність:		 530 Вт
Параметри орбіти[2]
Тип орбіти полярна
Апогей: 915 км
Перигей: 896 км
Період обертання: 102,95 хв.

Опис

Супутник було виготовлено на базі платформи Proteus, вперше випробуваної в складі космічного апарата Jason-1. На орбіту КОРОТ вивела модернізована ракета-носій «Союз 2-1Б» із розгінним блоком «Фрегат».
Апарат було запущено з космодрому Байконур 27 грудня 2006 року о 17:23 за московським часом.

Прилади
  • Телескоп:
Афокальний телескоп з двома два параболічними дзеркалами з фокусною відстанню 1,1 м (апертурою 27 см), що знімав криві блиску зір. У момент проходження перед ними планет блиск зорі дещо зменшується.
  • Широкоохопна камера
Датчики: чотири ПЗЗ-матриці з роздільною здатністю 2048x4096
Об'єктив: фокусував світло (фокусна відстань 1200 мм) і кореґував геометричні аберації телескопа

Результати місії

За допомогою КОРОТа було відкрито 32 екзопланети, а також близько сотні кандидатів, які очікують підтвердження. КОРОТ вийшов з ладу раніше від запланованого терміну. Надходження наукових даних припинилося 2 листопада 2012 року. Після кількох невдалих спроб перезавантаження телескопа, було ухвалено рішення про припинення його діяльності. Наприкінці 2013 року супутник почав зниження, аби перейти на безпечнішу орбіту, на якій некерований апарат уникне зіткнення з іншими супутниками. Надалі його орбіта поступово знижуватиметься, що триватиме близько 45 років, доки апарат не увійде в щільні шари атмосфери, де згорить[5].

Планети, відкриті CoRoT

Див. також

Примітки
  1. Технічні характеристики КОРОТ(англ.).
  2. Параметри орбіти КОРОТ на сайті Федерального Космічного Агентства (Роскосмос) Архівовано 27 вересень 2007 у Wayback Machine..
  3. КОРОТ на сайті Європейського Космічного Агентства(англ.)
  4. CoRoT: The project main steps. 07/07/2014. Архів оригіналу за 08.11.2008. Процитовано 29.04.2015.(англ.)(фр.)
  5. Camille M. Carlisle (25 червня 2013). COROT Mission Ends. Sky & Telescope. Процитовано 25.06.2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.