Cypripedioideae

Джон Ліндлі, ґрунтуючись на характері розташування пиляків та приймочки, в родині Зозулинцевих виділив вісім триб: Neottieae, Arethuseae, Gastrodieae, Ophrydeae, Vandeae, Epidendreae, Malaxideae і Cypripedieae[1].

У 1896 році англійський ботанік Роберт Ролфе розділив трибу Cypripedioideae на 4 роди: Paphiopedilum, Phragmipedium, Selenipedium і Cypripedium[2].

У 1960 році Л. Гараї висловив припущення, що родина Зозулинцевих має поліфілетичне походження, і визнав існування в межах родини п'яти підродин: Apostasioideae, Neottioideae, Cypripedioideae, Ophrydoideae, Kserosphaeroideae, що знаходяться на однаковому видаленні від вихідної (анцестральної) групи[3].

Деякі сучасні автори воліють ділити родину на три більш чітко окреслені підродини (іноді їх навіть зводять у ранг родин) — Apostasioideae, Cypripedioideae (двотичинкові) і власне Орхідні (однотичинкові) з підрозділом останньої підродини (родини) на дрібніші таксономічні одиниці. Прихильником такої точки зору є П. Вермеля[4]. У межах порядку Orchidales цей автор виділяє родини Apostasioideae, Cypripedioideae і Орхідні.

Новітню систему родин орхідних розробив американський вчений Роберт Дресслер[5]. Він поділяє Орхідні на шість підродин: Apostasioideae, Cypripedioideae, Orchidoideae, Spiranthoideae, Epidendroideae і Vandoideae.

Ця система значно відрізняється від попередньої, розробленої Р. Дресслером спільно з К. Додсоном[6] двадцятьма роками раніше, яка була заснована на виділенні в межах родин двох підродин — Cypripedioideae і Orchidoideae. Головна відмінність полягає в зведенні Apostasieae і Cypripedieae в ранг окремих підродин. Раніше ж, у системі 1960 року, що входять до підродина Cypripedioideae триби Spirantheae, Epidendreae і Vandeae належали до підродини Orchidoideae. Основною ознакою, що визначає приналежність триби до тієї чи іншої підродини в системі Р. Дресслера, як і у роботах багатьох його попередників, є будова колонки й характер розташування пиляка і рильця[7].

Paphiopedilum hirsutissimum. Ботанічна ілюстрація з «Curtis's botanical magazine», 1857.

Багаторічні наземні, наскельні, рідше епіфітні короткокорневищні трави з товстим, повстяним опушеним корінням, що має судини з простою перфорацією. Пагони укорочені, рідше витягнуті і розгалужені, симподіальні, зі спірально або черепицеподібно розташованим листям.

Листки конволютні, тонкі, плікатні або ременеподібні, кілюваті, шкірясті, кондуплікатні, часто мозаїчно плямисті, в основі без зчленування.

Суцвіття термінальне, з одним або декількома спірально або дворядно розташованими квітками. Квітки ресупінатні, звичайно з зчленуванням між зав'яззю й оцвітиною, різко зигоморфні, різноманітного забарвлення. Бічні листочки зовнішнього кола повністю зростаються в так званий синсепалум. Губа приймає характерну форму туфельки. З нормально функціонуючих тичинок зберігаються тільки дві бічні тичинки внутрішнього кола. Середня тичинка зовнішнього кола видозмінюється в характерний стамінодій, розташований в центрі у вигляді мініатюрного щита. Нитки тичинок майже цілком зливаються зі стовпчиком і утворюють товсту зігнуту колонку. Пиляки напівкруглі, розкриваються поздовжніми щілинами. Пилкові зерна вільні або в тетрадах зі скульптурованою поверхнею. Пилок об'єднаний липкою масою, але справжні полінії утворюються нечасто. Стовпчик товстий, приймочка велика, напівсферична. Зав'язь тригнізда або одногнізда, з аксіальною або парієтальною плацентацією.

Плід — коробочка. Насіння дрібне, веретеноподібне, рідше кулясте (Selenipedilum).

Хромосоми великі, в числі 20, 24-42[8].

Тропічні, субтропічні і помірні області усіх материків, за винятком Африки.

• Триба Cypripedieae
  • Підтриба Cypripediinae
    • Рід Cypripedium
  • Підтриба Paphiopedilinae
    • Рід Paphiopedilum
• Триба Mexipedieae
  • Підтриба Mexipediinae
    • Рід Mexipedium, з єдиним видом Mexipedium xerophyticum
• Триба Phragmipedieae
  • Підтриба Phragmipediinae
    • Рід Phragmipedium
• Триба Selenipedieae
  • Підтриба Selenipediinae
    • Рід Selenipedium

• 
  Phragmipedium boissierianum. «Xenia Orchidacea», vol. 1, tab. 62, 1858.
• 
  Фрагмипедіум довголистий (лат. Phragmipedium longifolium). La Belgique horticole, journal des jardins et des, 1873.
• 
  Фрагмипедіум Варшевича. «Xenia Orchidacea», vol. 2, tab. 181. 1874.
• 
  Phragmipedium schlimii. «Xenia Orchidacea», vol. 1, tab. 44, 1858.
• 
  Cypripedium acaule. National Geographic Magazine, XXXI, 1917.
• 
  Зозулині черевички. Bilder ur Nordens Flora, 1928.
• 
  Cypripedium guttatum. Архив Российской Академии наук в Петербурге, неизвестный художник, 1720.
• 
  Cypripedium montanum. Curtis's botanical magazine, vol. 119, ser. 3, nr. 49, tab. 7319, 1893.
• 
  Selenipedium palmifolium. «Xenia Orchidacea», vol. 1, tab. 2, 1858.
• 
  Paphiopedilum barbatum. Edwards's Botanical Register, volume 28 (N.S. 5), plate 17, 1842.
• 
  Paphiopedilum charlesworthii. The Garden. An illustrated weekly journal of horticulture in all its branches. 1895.
• 
  Пафіопеділум Лоу. The Orchid Album., 1891.

• Авер'янов Л. В. Рід черевичок Cypripedium (Orchidaceae) на території Росії. Turczaninowia, 1999. — Т. 2, вип. 2.
• Cash, C. 1991. The Slipper Orchids, Timber Press ISBN 0-88192-183-1. Lists 140 slipper orchid species.
• Cox, A.V., A. M. Pridgeon, V. A. Albert, and M. W. Chase. 1997. Phylogenetics of the slipper orchids (Cypripedioideae: Orchidaceae): nuclear rDNA ITS sequences. Plant Systematics and Evolution 208: 197—223. PDF
• Pridgeon, A.M.; Cribb, P.J.; Chase, M.W. & F. N. Rasmussen (1999): Genera Orchidacearum Vol. 1, Oxford U. Press. ISBN 0-19-850513-2
• Robert L. Dressler: Phylogeny and Classification of the Orchid Family. Cambridge University Press, 1993, ISBN 0-521-45058-6