Eugeniodecus

Зовнішній вигляд

До цього роду відносяться дрібні жуки, довжина їхнього тіла становить 6.3-6.5 мм. Основні ознаки[1]:

  • головотрубка не звужена до вершини, коротше голови, округла, не облямована кілями, відокремлена від лоба поперечним вдавленням, з тонкою коротенькою борозенкою, яка доходить лише до місця прикріплення вусиків;
  • очі ниркоподібної форми, загострені донизу;
  • передньоспинка на ¼ ширша від своєї довжини, боки її звужені допереду, середина основи витягнута до щитка, із нерізкою «шийкою» біля переднього краю і пучком довгих волосків-війок під очима;
  • надкрила майже вдвічі довші за свою загальну ширину, боки їх паралельні майже до самої вершини;
  • кігтиковий членик лапки довший, ніж решта її члеників;
  • тіло вкрите тонкими напівприлеглими волосками.

Спосіб життя

Не вивчений. Єдиний відомий вид цього роду розвивається у галах на гілках курая Salsola richteri (Moq.) Kar. ex Litv.[1].

Географічне поширення

Види цього роду знайдені лише в Туркменії та Монголії (див. нижче)

Класифікація

Описано два види цього роду[2]:

  • Eugeniodecus pavlovskii L. Arnol'di, 1955 — Туркменістан, Монголія
  • Eugeniodecus turkmenicus Ter-Minasian, 1977 — Туркменістан

Примітки
  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 49-50, 54-55
  2. Gültekin, L.& Fremuth J.: Cleonini, p. 456–457. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.