Lixini

Жуки від дрібних (3.4 мм) до великих (20 мм у довжину) розмірів. Головні ознаки[2].

• вусикові борозенки звичайно не доходять до вершини головотрубки ;
• головотрубка звичайно тонка, не облямована кілями. Якщо ж вона товста, то тіло коротке, широке, овальної форми;
• передньоспинка з однаковими або різними (великими і малими) крапками;
• 2-й членик задніх лапок за довжиною дорівнює 2-му, або коротший від нього.

Форма тіла може бути вузька й довгаста, вузько овальна і широкоовальна. Забарвлення верхньої частини тіла — білих, сірих, червоних, жовтуватих та коричневих тонів, суцільне, часто-густо із смужками; утворене лусочками, волосками і пилковидним наліо[3].

Усі Lixini рослинноїдні. Місця їх мешкання пов’язані з трав’янистими, рідше – дерев’янистими рослинами, листям, стеблами, квітами та незрілими плодами яких вони харчуються. Здебільшого це рослини з родин амарантових (Amaranthaceae), айстрових ( Asteraceae), капустяних (Brassicaceae), селерових (Apiaceae). За харчовою спеціалізацією більшість Lixini є широкими олігофагами. За місцем розвитку преімагінальних стадій (яйце, личинка, лялечка) всі Lixini поділяються на дві групи[4]:

• каулофаги – преімагінальні стадії проходять розвиток в стеблах;
• антофаги – преімагінальні стадії розвиваються у суцвіттях

Самка для відкладання яйця вигризає заглиблення у рослинній поверхні, а відклавши яйце, звичайно замуровує його. Личинки деяких видів, розвиваючись у стеблі, утворюють аномальне розростання рослинних тканин – гал [5]. Усі Lixini української фауни дають одне покоління на рік. Зимують звичайно імаго, причому поза межами кормової рослини – у верхньому шарі ґрунту, підстилці, попід камінням [6]. Основні природні регулятори чисельності Lixini - низка видів паразитичних комах та гриби [7].

Описано понад 750 рецентних видів Lixini. Більша їх частина мешкає у Палеарктиці (~330 видів), помітно менше їх у Афротропіці (~185), Неарктиці (~85), Неотропіці (~90), Індо-Малайській області (~35), Австралійської области (~20) [8]. В Україні мешкає понад 50 видів Lixini, кількість видів в локальних фаунах України, як і в Палеарктиці в цілому, зменшується у напрямку «південь→північ» [9]. На поширення й чисельність Lixini впливає діяльність людини [10]. Через її негативний вплив один вид цієї триби – ліксус катрановий занесений до Червоної книги України [11].

В екосистемах Lixini є суттєвою ланкою кругообігу речовин та енергії, в першу чергу як фітофаги – споживачі рослинної органіки, конкуренти інших рослиноїдних тварин. Вони важливі також як їжа для паразитів. Окремі види цієї триби завдають економічно відчутної шкоди сільському господарству (буряковий довгоносик-стеблоїд) та піскозакріплювальним насадженням [12]. Проте більшість видів у цьому відношенні нейтральні либонь можуть становити хіба що потенційну загрозу для культивованих рослин. Деякі Lixini використовувались або випробовувались як гербіфаги – винищувачі бур’янів.

Триба Lixini включає такі роди [13]