Euphorbia virosa

Euphorbia virosa (укр. Молочай отруйний[1]) — вид сукулентних рослин з родини молочайні (Euphorbiaceae).

Euphorbia virosa
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae)
Рід: Молочай (Euphorbia)
Вид:
E. virosa
Біноміальна назва
Euphorbia virosa
Синоніми

Euphorbia bellica Hiern

Історія
Суцвіття Euphorbia virosa

Вид знайдений у шотландським мандрівником Вільямом Патерсоном (англ. William Paterson, 1755—1810), коли він пробрався до берегів річки Оранжевої у 1778 році. Вперше описаний німецьким ботаніком Карлом Людвигом фон Вільденовим (нім. Carl (Karl) Ludwig von Willdenow, 1765—1812) у 1799 році у виданні англ. «Species Plantarum».[2]

Опис
Плоди Euphorbia virosa

Повільно зростаючий, але розгалужений кактусоподібний чагарник або невелике дерево з ребристими, прямостоячими, голими і колючими стеблами, що утворюють досить щільні кущі, до 1-1,5 метрів, іноді до 3 метрів заввишки і завширшки; численні гілки, як правило, виникають в мутовках з основи, що надає рослині форму, подібну до канделябра. Цей вид молочаю схожий за зовнішнім виглядом на не пов'язані з ним канделяброподібні кактуси Америки (цереуси та інші). Рослина захищена від перегріву нерівними стеблами і легкими шипами, що відбивають сонячне світло. Його називають «отруйним молочаєм» через те, що він містить отруйний латекс — ефективний захист проти більшості травоїдних тварин (за винятком чорного носорога).

Поширення та екологія
Euphorbia virosa у рідному середовищі в Намібії

Ареал Euphorbia virosa охоплює велику територію від річки Оранжевої в Південно-Африканській Республіці через всю західну Намібію до південної Анголи. Рослини зростають серед скель, як правило, на схилах гір в дуже сухих і гарячих місцях, серед інших суккулентів, таких як Euphorbia avasmontana, Commiphora sp., Tylecodon hallii і Aloe dichotoma, але Euphorbia virosa є найпоширенішою і часто домінуючою рослиною.

Культивування
Euphorbia virosa на скелястих схилах в Дамараленді, Намібія

Рослини цього виду зазвичай продаються в садових торгових центрах, вони є одними з найпростіших у вирощуванні молочаїв. Ростуть як у горщиках і у відкритому ґрунті в районах з м'яким кліматом, так і в приміщенні. Вони добре почуваються у дуже дренажній мінеральній підстилці, але не особливо прискіпливі до ґрунту. Влітку їх забезпечують середнім поливом. Взимку, у період покою утримуються у відносному холоді. Утримання на повному сонці сприяє збереженню компактної форми у рослин, але різні клони розрізняються за своєю толерантністю до повного сонячного світла.

Розмноження

Цей вид розгалужується з основи головного стебла, живці можна зрізати і вкорінювати з весни до літа. Його також можна вирощувати з насіння.

Як і всі інші молочаї, коли рослина пошкоджується, вона виділяє густий білий молочний сік, відомий як латекс. Латекс Euphorbia virosa отруйний і містить деякі з найпотужніших відомих подразників. Латекс особливо небезпечний для очей, шкіри, слизових оболонок і відкритої рани. Він може викликати пекучі болі. Потрібно звертати особливу увагу на те, щоб латекс не потрапив у рот або очі.

Традиційне використання

У Каоколенді в Намібії отруйний латекс Euphorbia virosa змішується бушменами з латексом Adenium boehmianum і використовуються як отрута у стрілах для полювання на дрібних тварин, а отрутний сік також розливається в водоймах, до яких тварини ходять на водопій.

Euphorbia virosa разом з іншими видами використовується також як живі огорожі.

Охоронні заходи

Вид включений до додатку II конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[3]

Включений до Червоного списку південноафриканських рослин (англ. Red List of South African Plants). Має статус «найменший ризик».[4]

Див. також

Примітки
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Species Plantarum. Editio quarta 2: 882. 1799.
  3. Euphorbia virosa. CITES. Процитовано 10.06.2019. (англ.)
  4. Euphorbia virosa. Red List of South African Plants. South African National Biodiversity Institute (SANBI). Процитовано 10.06.2019. (англ.)

Бібліографія
  • Doreen Court «Succulent Flora of Southern Africa» CRC Press, 01 June 2000 (англ.)
  • Urs Eggli «Illustrated Handbook of Succulent Plants: Dicotyledons» Volume 2. Springer, 2002 (англ.)
  • N. E. Brown, J. Hutchinson «Flora Capensis», Vol 5, 1925 (англ.)
  • «Medicinal Plants», Volume 1 PROTA, 2008 (англ.)
  • Curtis, B. & Mannheimer, C. A. 2005. Tree Atlas of Namibia. pp. XIV+674. NBRI, Windhoek. ISBN 99916-68-06-3.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.