HMS Terror (1813)

У 1836 році командування на судніTerror прийняв Джордж Бек. Вік відправився в експедицію в північну частину Гудзонової затоки. Його завданням було увійти в бухту Репалс, де передбачалося висадити дослідницьку команду, щоб визначити, чи є Бутія островом чи півостровом. Однак Terror не зміг досягти бухти і ледь пережив зиму на острові Саутгемптон. Його вичавило льодом на висоту 12 м вгору по скелястому березі. Навесні 1837 року судно знову було пошкоджене після зіткнення з айсбергом. Бек зумів врятувати потопаючий корабель, викинувши його на берег Ірландії.[2]

Корабель відремонтовали і разом з HMS Erebus відправили в експедицію в Антарктиду під командуванням Джеймса Кларка Росса. У цій експедиції, яка охоплювала три сезони з 1840 по 1843, командиром Terror був Френсіс Крозьє . В ході неї Terror і Erebus зробили три походи у води Антарктики, два рази перетнули море Росса і пройшли морі Уедделла на південний схід від Фолклендських островів . На честь корабля названий вулкан Терор на острові Росса[2] .

Erebus і Terror були назначені для експедиції Арктику. Їх оснастили 15 кіловатними паровими двигунами, а корпус обшили залізом. Загальне командування експедицією здійснював сер Джон Франклін на Erebus, а на Terror знову командував Френсіс Крозьє. Експедиції було наказано зібрати магнітні дані в Канадській Арктиці і пройти Північно-Західним проходом, який вже був картографували зі сходу і з заходу, але ніхто ще не виконав наскрізного проходу.

Експедиція вирушила з Грінхіта 19 травня 1845 і кораблі востаннє бачили в водах Баффінової затоки в серпні 1845 року. Зникнення експедиції Франкліна спричинило масований пошук в Арктиці. У квітні 1851 року британський судно, Renovation, виявило два корабля — один прямо, інший з креном — на великій крижині біля узбережжя Ньюфаундленду. Не маючи досвіду льодових плавань екіпаж не ризикнув підходити ближче, так що два корабля не були опізнані. Якщо це дійсно були Terror і Erebus, цілком можливо що, коли льоди розтопило, уламки кораблів вивільнилися і затонули. У загальних рисах дані про долі кораблів зібрані в серії експедицій між 1848 і 1866 роками. Обидва корабля були затиснуті льодами і покинуті своїми екіпажами, які згодом повністю загинули від холоду і голоду, намагаючись дістатися сушею до Форт-Резолюшн, форпост Компанії Гудзонової затоки, що знаходилась за 970 км на північний захід. Пізніший розтин тіл членів екіпажу показав, що консерви їхніх пайків, можливо, були зіпсовані домішкою свинцю і ботулізмом. Усні повідомлення місцевих інуїтів про те, що деякі з членів екіпажу дійшли до канібалізму, принаймні частково підтверджуються порізами на кістках скелетів, знайдених на острові Кінг-Вільям в кінці XX століття.