Hawker Sea Fury

Hawker Sea Fury ( Хоукер «Морська Лють») – літак-винищувач британського виробництва, створений компанією Hawker Aircraft для використання з авіаносців. Потреба на такий тип літаків з'явилася ще за часів 40-х років XX ст., коли Британії та союзникам був потрібен саме такий винищувач, але замовлення RAF було закрито й Sea Fury не встиг зайняти потрібне місце до кінця Другої Світової, після чого був формально прийнятий на озброєння через кілька років у різних арміях світу. Літак активно приймав участь у складі ВПС різних країн за часів Корейської війни, де виконував різноманітні задачі та навіть зустрічався з набагато новішим МіГ-15.[1]

Hawker Sea Fury
Призначення: винищувач
Перший політ: 1944
Прийнятий на озброєння: 1947
Знятий з озброєння: 1953-1968
Період використання: 1947-1968
На озброєнні у: Королівські ПС Великої Британії
див. Країни-оператори
Розробник: Hawker Siddeleyd
Всього збудовано: 864
Екіпаж: 1 особа
Максимальна швидкість (МШ): 740 км/год
Дальність польоту: 1 260 км
Практична стеля: 10 900 м
Швидкопідйомність: 21,9 м/с
Довжина: 10,57 м
Висота: 4,84 м
Розмах крила: 11,70 м
Площа крила: 26 м²
Споряджений: 5 602 кг
Двигуни: Bristol Centaurus 18 (2 480 к.с.)
Тяга (потужність): 5-лопастевий металевий гвинт постійного кроку
Гарматне озброєння: 4 х 20-мм гармати «Hispano Mk V»
Внутрішнє бомбове навантаження: 910 кг
Підвісне озброєння: 16 ракет

Історія створення

Hawker Sea Fury – прямий нащадок літаків Typhoon та Tempest, які були створені компанією раніше та вже використовувались британськими силами, вони не задовольняли усі потреби військових, через що керівництво відкрило замовлення на новий літак, який би міг замінити собою легкий Tempest Mk. II.

Міністерство Авіації ( англ. Air Ministry) заявило про свої потреби до нового літака у січні 1943 року, документ включав у себе цілий ряд вимог до технічних характеристик, серед яких:

  • Висока швидкопідйомність – 23 метра за секунду, з рівня землі до 6000 метрів
  • Гарний показник маневрування у повітрі
  • Максимальна швидкість на рівні, не нижчий за 724 кілометра за годину на висоті 6705 м
  • Озброєння у вигляді чотирьох гармат Hispano V калібру 20мм, загальна кількість боєприпасів – 600
  • Можливість за потреби нести дві авіаційні бомби вагою по 454 кг кожна

Незабаром своє замовлення відкрило й Адміралтейство, у якому було перелічено усе що й до цього, але з додаванням можливості використання літака з палуби авіаносця.

Після цього винищувач поділився на дві моделі – Hawker Fury, як звичайна версія та Hawker Sea Fury, як «Морська» варіація. Було замовлено 6 літаків, 2 – з двигунами Rolls-Royce, ще два з Centaurus XXIIs, один з двигуном Centaurus XII та одна модель як тестувальна конструкція. Варіанти проходили різні іспити та випробування, роботи продовжувалися до 1945.

Hawker Sea Fury FB.11

Після закінчення Другої Світової

Коли конфлікт було завершено, Повітряні Сили Великої Британії почали скасовувати багато замовлень на різні моделі техніки, які до цього моменту здавалися потрібними та перспективними. Hawker Fury став одним з них — через появу великої кількості у ВПС британських Tempest з Seafire та американських Corsair, які задовольняли потреби пілотів, замовлення на Fury було закрито. Sea Fury ж продовжив свій шлях до серійного виробництва через складні умови серед парка палубної авіації Великої Британії, модифіковані Seafire не могли використовуватися вічно та були застарілою мірою, американські літаки Corsair з лізингу треба було повертати або віддавати гроші по закінченню програми, тому для оновлення палубних літаків було обрано саме Hawker Sea Fury, робота над яким продовжувалася. Після завершення програми Hawker Fury, усі прототипи та напрацювання були використані для роботи над Sea Fury.

Робота над Sea Fury у другій половині 1940-х, прототипи

Свій перший політ Sea Fury з двигуном Centaurus XII здійснив 21 лютого 1945 року в Ленглі, Беркшир

Другий політ ( 12 жовтня 1945) здійснив вже інший літак — другий прототип з двигуном Bristol Centaurus XV

Після другого польоту замовлення було збільшено до 200 літаків Sea Fury, 100 з яких повинна була виготовити Boulton-Paul's Wolverhampton factory[2]

Потім замовлення знову скоротили до 100 літаків, усі повинні бути виготовлені на заводі компанії Hawker у Кінгстоні. Третій прототип полетів 31 січня 1946 року, було виявлено проблему з двигуном, але усе вирішилося заміною моделі.

Серійна версія Sea Fury

Перший серійний літак, Sea Fury F Mk. X здійснив свій перший політ у 1946 році, потім схожий тест провели на авіаносці HMS Victorious, на якому було виявлено та вирішено ряд проблем, пов'язаних з посадкою літака на палубу, завдяки відгукам пілотів також було модифіковано та замінено частину систем посадки (зміна в конструкції для зниження вібрації, гак для посадки)

Четвертий та шостий серійний літак використовувалися на тестах з HMS IIIustrious, за результатами яких в конструкцію знову внесли зміни, пов'язані з гаком для посадки.

Після усіх тестів та випробувань, у липні 1947 року кількість серійних моделей Sea Fury була на рівні 50 літаків, дозволили використання літака.

Компанія Hawker продовжувала вдосконалювати виріб, результатом роботи стала нова модифікація — Sea Fury FB.11 (або Sea Fury Mk.11) з новим механізмом складання крил.

Перед прийняттям на озброєння Повітряні Сили Флоту Великої Британії (англ. Fleet Air Arm) замовило 60 літаків у тренувальній модифікації — Sea Fury T.20, їх було вироблено та передано у період з 1950 по 1952 роки.[3][4]

За увесь час Королівські військово-морськи сили придбали 615 літаків Sea Fury, більшість з них у модифікації Mk.11[5]

Sea Fury у складі сил Великої Британії та союзників
Три Sea Fury у повітрі

Першим формуванням, що отримало Sea Fury у свій склад була 778 ескадрилія віськово-морських сил Великої Британії (778 Naval Air Squadron), яка отримала свою партію у лютому 1947 року, пізніше цього ж року інші формування теж отримали нові літаки.

Канадські віськово-морські сили (803 та 807 Royal Navy Squadron) почали замінювати свої старі Seafire на новіші Sea Fury у серпні/вересні 1947 року. Через меншу дальність польоту та незручність у використанні на авіаносці літаків Seafire, їх часто замінювали на Sea Fury та використовували для охорони кораблів навколо авіаносця, а роль винищувача-бомбардувальника на більшості авіаносців Великої Британії виконував саме Hawker.

Sea Fury Mk.10 та Mk.11 займали своє місце у варіанта винищувача-бомбардувальника з моменту прийняття на флот й до 1953 року, у якому компанія Hawker представила свій новий літак Hawker Sea Hawk, а компанія-конкурент Supermarine новітній винищувач Attacker.

Перед тим, як вийти зі складу військових формувань, Sea Fury встиг прийняти участь у Корейській Війні та побувати у складі 10 армій світу.

Hawker Sea Fury в конфліктах

Корея

Літак використовувався як винищувач-бомбордувальник для підтримання наземних сил майже увесь час конфлікту, активно приймав участь у більшості заходів. Використовувався авіаносцями Великої Британії та Австралії для підтримки Сполучених Штатів Америки, Sea Fury базувалися на кораблях: HMS Glory, HMS Theseus, HMS Ocean та австралійському HMAS Sydney.

Sea Fury взлітає з палуби авіаносця

На ранньому періоду конфлікту літаки взлетіли 264 рази з борту авіаносця Theseus. Потім, у грудні 1950, ще 332 вильоти без бойових втрат.

Єдиною втратою у цей період став інцедент з американським B-29 Superfortress, який переплутав моделі літаків та прийняв Sea Fury за ворожий літак, після чого збив його своїми бортовими турелями. Після цього усі союзні літаки були пофарбовані та мали на собі яскраві стрічки на крилах та корпусі, за наявністю яких одразу було видно своїх та чужих.

У 1952 році у повітрі з'явилися новітні МіГ-15 китайських ВПС, що становило значну загрозу для Sea Fury та інших літаків подібного типу через значну перевагу реактивного літака у швидкості.

8 серпня 1952 року лейтенант Британьских військово-морських сил Peter Carmichael перебував на патрулюванні, на якому в один момент помітив китайський МіГ-15, що пролітав поруч. Під час цього патрулювання Пітер успішно знищив реактивний літак китайців.

Sea Fury продовжував виконувати завдання до моменту, поки не був замінений більш новітніми зразками.

Sea Fury в інших країнах

Австралія

Австралія мала три ескадрилії з Sea Fury в їх складі — 805, 808 та 850. Літаки використовувалися на авіаносцях HMAS Sydney та HMAS Vengeance, приймав участь в Корейській війні, використовувався австралійцями з 1948 по 1962 рік.

Літаки Firefly та Sea Fury над авіаносцем HMAS Sydney

Бірма

Усього країна отримала 21 літак, більшість з яких раніше знаходилися у британьских формуваннях. Використовувалися для патрулювання та захисту, перехоплення китайських бомбардувальників (У лютому 1961 Sea Fury перехопили PB4Y Privateer на кордоні Бірми з Тайландом)

Списаний у 1968 році, місце Sea Fury зайняли американські реактивні винищувачі Shooting Star компанії Lockheed

Канада

Канада стала одним з перших користувачів нових британьских літаків — перші борти були передані за контрактом у червні 1948. Перший винищувач був прийнятий до канадської бази у Онтаріо — RCAF Rockcliffe.

Дві канадські ескадрилії — 803 та 883 (пізніше перейменовані на 870 та 871) використовували Sea Fury на кораблі HMCS Magnificent. Через використання канадцями американської техніки посадки на авіаносець виник цілий ряд проблем, пов'язаний з пошкодженням літаку після приземлення.

У складі канадських сил літаки Hawk Sea Fury знаходилися з 1948 по 1956, був замінений американськими McDonnel F2H Banshee.

Літаки, що відправили на склади пізніше було придбано цивільними пілотами та коллекціонерами.

Технічні параметри
  • Довжина: 10,57 м
  • Розмах крил: 11,7031 м
  • Висота: 4,839 м
  • Площа крил: 26 м2
  • Маса порожнього: 4 191 кг
  • Злітна вага: 5 602 кг
  • Максимальна злітна вага: 6 645 кг
  • Двигун: Bristol Centaurus 18
  • Потужність: 2480 кінських сил
  • Максимальна швидкість: 740 км/год на висоті 5 500 м

Країни-оператори

Посилання

Примітки
  1. Wheeler 1992, p. 87.
  2. Darling 2002, pp. 13–15.
  3. Mackay 1991, p. 23.
  4. Darling 2002, p. 20.
  5. Mackay 1991, p. 10.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.