JCG VL

JCG VL (англ. Join Capability Group Vertical Lift) — Міжвидова група з розвитку спроможностей вертикального підйому, є одною з груп 2-го рівня у складі NAAG (Групи НАТО з питань озброєнь сухопутних військ, AC/225) CNAD (Конференції національних директорів озброєнь).

AH-64, вертоліт Армії США
Канадський багатоцільовий вертоліт CH-146 «Гріффон»

Місією JCG VL є сприяння багатонаціональному співробітництву держав-членів НАТО та країн-партнерів щодо забезпечення взаємосумісності вертольотного озброєння та техніки в інтересах підвищення ефективності сил НАТО в усьому спектрі поточних та майбутніх операцій Альянсу[1].

JCG VL взаємодіє з іншими групами 2-го рівня NAAG, Організацією НАТО з науки та технологій (STO), а також промислово-дорадчою групою НАТО (NIAG), бере участь у процесі оборонного планування НАТО (NDPP)[2].

Пленарні засідання JCG VL проводяться двічі на рік.

Структура та діяльність JCG VL

У складі JCG VL існує кілька експертних груп 3-го рівня (англ. Team of Experts, ToE) та робочих груп, які діють на постійній основі[1]. Відповідні експертні спільноти, з урахуванням отриманого Альянсом досвіду, аналізують, уточнюють, розробляють і поновлюють доктринальні та технічні стандарти НАТО[3][4] у сфері бойового застосування вертольотів, сприяють реалізації багатонаціональних проектів і міжнародній кооперації при вирішенні проблемних питань, зокрема, розробки вимог до перспективниого вертольотного парку[5].

Серед стандартів, за які відповідає JCG VL, слід вказати:

  • STANREC 4555 Ed.3 /AMEP-4555 Ed.A Ver.1 “Пакети обладнання для місій вертольотів поля бою” (Mission Equipment Packages (MEPS) for Battlefield Helicopters);
  • STANAG 4554 Ed.3 “Система планування авіаційних місій” (Aviation Mission Planning System, AMPS).

Структури 3-го рівня JCG VL
  • Експертна команда з спроможностей наступного покоління роторних апаратів (англ. Next Generation Rotorcraft Capabilities Team of Experts, NGRC ToE) — діяла у складі JCG VL з липня 2016 р. по серпень 2018 р., результатом діяльності NGRC ToE став заключний звіт з проектом відповідних вимог штабу НАТО (англ. NATO Staff Requirement, NSR)[5].

Див. також

Примітки
  1. Conference of National Armaments Directors (CNAD). NATO. 28 вересня 2016. Процитовано 16 січня 2019.
  2. Слюсар В.І., Кулагін К.К. Особливості процесу оборонного планування НАТО.// Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України.– 2019. - № 3(36). - С. 47 – 59.
  3. Сергей Мукосий (20 січня 2016). О внедрении стандартов НАТО. Defence UA.
  4. Слюсар В.І. Щодо стратегії формування системи систем стандартів НАТО.// Зб. матеріалів V міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ, 11-12 жовтня 2017 р. - C. 84 - 86.- .
  5. Слюсар, В.І. (6-17 травня 2019 р.). Вимоги та технології для вертольотів наступного покоління (Next Generation Rotorcraft, NGR).. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки Сухопутних військ: Збірник тез доповідей Міжнародної науково-технічної конференції. – Львів: Національна академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного,. с. С. 262 – 263.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.