Leuconotopicus

Leuconotopicus — рід дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Представники цього роду мешкають в Північній і Південній Америці.

?
Leuconotopicus

Дятел білоголовий (Leuconotopicus albolarvatus)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Дятлові (Picidae)
Підродина: Жовнині (Picinae)
Триба: Melanerpini
Рід: Leuconotopicus
Malherbe, 1845[1]
Види
  • Leuconotopicus borealis
  • Leuconotopicus fumigatus
  • Leuconotopicus arizonae
  • Leuconotopicus stricklanditypus
  • Leuconotopicus villosus
  • Leuconotopicus albolarvatus
Синоніми
* Capnopicus Bonaparte, 1854[2]
  • Phaionerpes Reichenbach, 1854[3]
  • Xenopicus S.F. Baird, 1858[4]
  • Pyroupicus Malherbe, 1861[5]
  • Threnopipo Cabanis & F. Heine, Sr., 1863[6]
  • Xenocraugus Cabanis & F. Heine, Sr., 1863[7]
  • Phloeonerpes Sundevall, 1866[8]
Посилання
Вікісховище: Leuconotopicus
Віківиди: Leuconotopicus
ITIS: 1145209
NCBI: 2821868

Систематика

Представників цього роду довгий час відносили до роду Трипалий дятел (Picoides), однак за результатами низки молекулярно-генетичних досліджень вони були віднесені до відновленого роду Leuconotopicus[9][10][11]. Рід Leuconotopicus є сестринським по відношенню до роду Дзьоган (Veniliornis)[12].

Види

Виділяють шість видів:[13][14]

  • Дятел флоридський (Leuconotopicus borealis)
  • Дзьоган бурий (Leuconotopicus fumigatus)
  • Дзьоган аризонський (Leuconotopicus arizonae)[15]
  • Дятел мексиканський (Leuconotopicus stricklandi)
  • Дятел волохатий (Leuconotopicus villosus)
  • Дятел білоголовий (Leuconotopicus albolarvatus)

Етимологія

Наукова назва роду Leuconotopicus походить від сполучення слів дав.-гр. λευκος — білий, νωτον — зад і πικος — дятел.[16]

Примітки
  1. Malherbe, Alfred (1845). Description de trois espèces nouvelles du genre Picus, Linné. Revue Zoologique par la Société Cuvierienne (fr, la) 8: 373.
  2. Ch.L. Bonaparte. Conspectus Volucrum Zygodactylorum. „Ateneo Italiano”. 2, s. 125, 1854.
  3. Scansoriae. The Climbers. – Les Grimpeurs. – Die Klettervögel. C. Picidae. The Woodpeckers. – Les Pics. – Die Spechte. W: H.G.L. Reichenbach: Handbuch der speciellen Ornithologie. Dresden and Leipzig: Expedition der Vollstèandigsten Naturgeschichte, 1854, ss. 337, 356.
  4. S.F. Baird: Reports of explorations and surveys, to ascertain the most practicable and economical route for a railroad from the Mississippi River to the Pacific Ocean. Made under the direction of the secretary of war, in 1853-6. Cz. 9. Washington: A.O.P. Nicholson, Printer, 1858, s. 83.
  5. P.A. Malherbe: Monographie des picidées, ou Histoire naturelle des picidés, picumninés, yuncinés ou torcols; comprenant dans la première partie, l’origine mythologique, les mœurs, les migrations, l’anatomie, la physiologie, la répartition géographique, les divers systèmes de classification de ces oiseaux grimpeurs zygodactyles, ainsi qu’un dictionnaire alphabétique des auteurs et des ouvrages cités par abréviation; dans la deuxième partie, la synonymie, la description en latin et en français, l’histoire de chaque espèce, ainsi qu’un dictionnaire alphabétique et synonymique latin de toutes les espèces. T. 1. Metz: Typ. de J. Verronnais, 1861–1862, ss. liii.
  6. J. Cabanis & F. Heine: Museum Heineanum: Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt. T. 4: Klettervögel. Cz. 2: Spechte. Halberstadt: In Commission bei R. Frantz, 1863, s. 70.
  7. J. Cabanis & F. Heine: Museum Heineanum: Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt. T. 4: Klettervögel. Cz. 2: Spechte. Halberstadt: In Commission bei R. Frantz, 1863, s. 74.
  8. C.J. Sundevall: Conspectum avium picinarum. Stockholm: Samson & Wallin, 1866, s. 115.
  9. H. Winkler, A. Gamauf, F. Nittinger & E. Haring. Relationships of Old World woodpeckers (Aves: Picidae) - new insights and taxonomic implications. „Annalen des Naturhistorischen Museums in Wien”. 116, ss. 69-86, 2014.
  10. J. Fuchs & J.-M. Pons. A new classification of the Pied Woodpeckers assemblage (Dendropicini, Picidae) based on a comprehensive multi-locus phylogeny. „Molecular Phylogenetics and Evolution”. 88, ss. 28–37, 2015. doi:10.1016/j.ympev.2015.03.016.
  11. M.J. Dufort. An augmented supermatrix phylogeny of the avian family Picidae reveals uncertainty deep in the family tree. „Molecular Phylogenetics and Evolution”. 94 (A), ss. 313-326, 2016. doi:10.1016/j.ympev.2015.08.025.
  12. Shakya, S.B.; Fuchs, J.; Pons, J.-M.; Sheldon, F.H. (2017). Tapping the woodpecker tree for evolutionary insight. Molecular Phylogenetics and Evolution 116: 182–191. PMID 28890006. doi:10.1016/j.ympev.2017.09.005.
  13. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, ред. (2021). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 грудня 2021.
  14. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  15. Leuconotopicus arizonae у базі Avibase.
  16. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 224. ISBN 978-1-4081-2501-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.