Lohner-Porsche

Lohner-Porsche (укр. Лонер-Порше) — серія автомобілів з електроприводом, що були розроблені Фердинандом Порше і виготовлені австрійською карето- і вагонобудівною фабрикою Jacob Lohner & Co., Wien[1]. У ході модернізації даної серії було виготовлено перші у світі автомобілі: без трансмісії, передньопривідний, приводом на 4 колеса, гібридний.

Емблема Lohner-Porsche

Історія
Lohner-Porsche. 1900

Людвіг Лонер[2] 1887 перейняв управління у родинному підприємстві «Jacob Lohner & Co., Wien»[3], офіційному постачальнику карет для імператора Франца Йосифа І, що виготовляло екіпажі для королівських дворів Норвегії, Швеції, Румунії. У Берліні на установчих зборах Центральноєвропейського Автомобільного Клубу (нім. Mitteleuropäischen Motorwagen-Vereins) його обрали до Ради Клубу. Лонер вирішив зайнятись виробництвом автомашин, уклавши 1898 угоду про співпрацю з 23-річним Фердинандом Порше. Результатом співпраці стали електромобілі «System Lohner-Porsche» з переднім приводом, приводом на 4 колеса, гібридним бензиново-електричним приводом. Співпраця завершилась 1906 через суперечки відносно розподілу коштів згідно отриманих патентів і високу вартість машин.

Компанія Лонер продала патенти Oesterreichische Daimler-Motoren-Gesellschaft та продовжила виготовлення автомобілів, автобусів з бензиновими моторами[4]. Фердинанд Порше завдяки розробці отримав репутацію здібного конструктора і винахідника, що дозволило йому перейти до компанії Austro-Daimler і зайняти там посади головного інженера і технічного директора. Репліку моделі «Semper Vivus» виготовили 2011 і презентували на Женевському автосалоні. Також репліки розміщено у експозиції Музею Порше у Штутгарті[5].

Використання
Мотор-колесо Лонер-Порше. Музей Порше

Загалом виготовили близько 300 машин системи Lohner-Porsche усіх модифікацій. У пожежній охороні Відня налічувалось таких 40 машин. У Берліні авто Lohner-Porsche використовували як таксі. Авто даної системи коштували 10.000-35.000 крон, що перевищувало вартість аналогічних машин з моторами внутрішнього згорання. Найвідомішими власниками авто Lohner-Porsche були підприємець Юліус Майнл І[6], що тоді займав провідні позиції у торгівлі кавою, маркграф Сандор Паллавічіні з впливового австро-італійського роду, політик князь Егон ІІ цу Фюрстенберг[7], підприємець, виробник шоколаду Людвіг Штоллверк[8], барон Натан Ротшильд[9].

Передньопривідний електромобіль

На Паризькому автосалоні 14 квітня 1900 було презентовано 'електромобіль Semper Vivus (укр. Завжди живий), як технічну новинку. Фердинанд Порше встановив удосконалені два передні електричні мотор-колеса, розроблені ним у віденській електротехнічній компанії Бели Еггера[10] (нім. Vereinigte Elektrizitäts-AG) і запатентовані 1896[11]. На нову конструкцію ведучого колеса з електродвигуном отримали австрійський патент Nr. 19645, британський Nr. 18099. У колесі було об'єднано електричний мотор, силову передачу і гальмівну систему, що в принципі позбавляло автомобіль необхідності використовувати трансмісію. Живлення коліс здійснювалось від свинцевих акумуляторних батарей з 44 комірками і напругою 80 В, працездатністю до 3 годин, вага яких становила понад 450 кг. Через це електромобіль мав невелику швидкість при підйомі на пагорб, дальність ходу 50 км при максимальній швидкості до 50 км/год.

Повнопривідний автомобіль
Повнопривідний Lohner-Porsche

Для британського гонщика Е. В. Харда у вересні 1900 було виготовлено автомобіль для перегонів і встановлення рекордів[12]. На ньому встановили чотири мотор-колеса, що робило машину першим повнопривідним автомобілем світу. Для забезпечення живлення вагу акумуляторів збільшили до 1800 кг. Коефіцієнт корисної дії електромотора виносив до 83% при тодішніх коефіцієнтах бензинових моторів 10—55%. Машина розвивала швидкість до 60 км/год.

Гібридний автомобіль
Повнопривідний Lohner Porsche Semper Vivus Replica. Репліка

Порше вирішив вдосконалити конструкцію, зменшивши її вагу. На шасі було встановлено 4-циліндровий мотор внутрішнього згорання Daimler-Motoren-Gesellschaft, що приводив у дію генератор. Той заряджав акумулятор, чия вага була значно зменшена. Від акумулятора отримували живлення передні мотор-колеса. При зупинці мотора акумулятор дозволяв продовжити рух, що відповідає сьогоднішній концепції гібридних автомашин. Вага конструкції становила близько 1800 кг. Модель виготовили 1902 під назвою System Lohner-Porsche Mixtewagen Semper Vivus. Порше називав її «Aunt Eulalia» (Тітка Еулалія). Модель розвивала швидкість 56 км/год, що було рекордом Австро-Угорщини. Згодом схожий принцип роботи Порше використовував при проектуванні військових автопоїздів періоду Першої світової війни — автопоїздів А-Zug, B-Zug, С-Zug. Дітей Фердинанда Порше водій возив до школи на електромобілі.

Джерела
Лонер-Порше. 2011
  • Reinhard Osteroth: Ferdinand Porsche: Der Pionier und seine Welt. Rowohlt, München 2004, ISBN 3498050362, стор. 302 (нім.)
  • Porsche-Museum, Stuttgart: Ferdinand Porsche — Pionier des Hybridautomobils/Hybrid Automobile Pioneer, deutsch/englisch. Edition Porsche-Museum, Stuttgart 2010, ISBN 978-3-9812816-4-4 (нім.)

Посилання

Примітки
  1. Lohner-Werke (нім.)
  2. Ludwig Lohner (нім.)
  3. Das Genie und sein Auftrag für eine Technik, die sich nicht durchsetzte Ferdinand Porsche und der Lohner-Porsche: Mit Frontantrieb und Radnabenmotoren/Von Reinhard Seiffert (нім.). Архів оригіналу за 31 березня 2008. Процитовано 31 березня 2008.
  4. Ära Lohner (нім.)
  5. Der Semper Vivus (нім.)
  6. Julius Meinl I. (нім.)
  7. Max Egon II. zu Fürstenberg (нім.)
  8. Ludwig Stollwerck (нім.)
  9. Nathan Mayer Rothschild, 1. Baron Rothschild (нім.)
  10. Béla Egger (нім.)
  11. Radnabenmotor (нім.)
  12. evolution-sportwagen-allradantrieb (нім.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.