Lucifer's Friend

У 1969 році британський співак Джон Лоутон, після гастролей з його минулим гуртом під назвою Stonewall відправився жити до Німеччини, де зустрівся з Пітером Хесслейном, Дітером Хорнс, Пітером Хехта і Йоахімом Рейтенбахом, які були членами гурту під назвою The German Bonds. Вони зібралися разом, щоб записати альбом під назвою Asterix в 1970 році. Пізніше музиканти з German Bonds перекочували в Lucifer's Friend і запросили до нового гурту Джона Лоутона.

Перші альбоми були випущені на лейблі Vertigo Records в Європі, в Сполучених Штатах ці альбоми були випущені на серії невеликих незалежних лейблів (Billingsgate, Janus, Passport). Таким чином, незважаючи на трансляцію на деяких ринках, альбоми гурту було важко знайти, і комерційний успіх вислизав від музикантів. Перший альбом був зроблений у типовому ключі 70-х років і дещо нагадував ранні Deep Purple і Black Sabbath. Lucifer's Friend мав темну лірику і урізаний стиль гітари та органу. Другий альбом Whereies Groupies Killed the Blues змінив напрямок. Це був дуже експериментальний альбом прогресивного і психоделічного року. На третьому альбомі I'm Just a Rock & Roll Singer, вони знову змінили напрямок, на цей раз ближче до рок-стилю, популяризованому такими гуртами, як Grand Funk Railroad. Альбом Banquet ж вдавав із себе розширені багатошарові композиції у вигляді джазових ф'южн. На цей раз гурт освоював арт-рок, довіривши все аранжування Хехту. Гурт окрім хорів задіяв оркестр з великою кількістю духових і струнних інструментів, від надлишку яких альбом трохи постраждав.

Mind Exploding cпробував поєднати джаз Banquet з гаражним роком Rock & Roll Singer, програма ознаменувала відступ до більш важкого звуку, але альбом був прийнятий ще холодніше, ніж попередні. Вокаліст Джон Лоутон пішов в 1976 році, щоб приєднатися до Uriah Heep. Короткий час вокаліста заміщав шотландець Ян Kассікамі, а пізніше його замінив Майк Старрс, колишній вокаліст Colosseum II. На цих двох альбомах без Лоутона група перейшла до більш комерційного звучання.

Джон Лоутон повернувся для запису альбома Mean Machine в 1981 році. За важкістю альбом не поступався дебютному, тільки на відміну від Lucifer's Friend, в ньому майже не використовувався орган. Lucifer's Friend знову поверталися до свого класичного звучання, проте експериментуючи з різними стилями гурт встиг розгубити більшість старих шанувальників, і повернути їх довіру до команди з першого разу не вдалося. Відчувши безперспективність подальшої боротьби, музиканти провели прощальне турне і розбіглися. Але це був ще не кінець «Друзів Люцифера».

В середині 90-х Лоутон і Хесслейн влаштували короткочасний реюніон і за допомогою Діке, Кресса, Йогі Віхмана і Удо Дам'єна записали диск Sumo Grip, на якому знайшли відбиток всі жанрові стилі минулого.

Хоча Джон Лоутон заявив, що гурт не зацікавлений у поверненні до запису або виступів наживо, в серпні 2014 він опублікував на своєму вебсайті новини про можливе возз'єднання з оригінальним складом. Також Лоутон згадав, що вони випустять новий компіляційний альбом під назвою Awakening, а також чотири абсолютно нових треки. Через смерть свого барабанщика Йоахима «Адді» Рієтенбаха його посаду зайняв Стефан Еггерт. Крім того, початковий клавішник Пітер Хехт відмовився брати участь у возз'єднанні. У зв'язку з цим гітарист Пітер Хесслейн зіграв фортепіанні партії на новому альбомі, а в якості живого клавішника для показу в 2015 і 2016 роках гурт найняв Йогі Віхманна [2].

Сьогоднішній склад:

• Джон Лоутон — вокал (1968—1976, 1981—1982, 1994, 2014-наш час)
• Пітер Хесслейн — гітара (1968—1982, 1994, 2014-наш час)
• Дітер Хорнс — бас-гітара (1968—1982, 2014-наш час)
• Стефан Еггерт — клавішні (1994, 2015-наш час)
• Йоги Віхманн — ударні (2014-наш час)

Колишіні учасники:

• Йоахим «Адді» Рієтенбах — ударні (1968—1974)
• Пітер Хехт — клавишні (1968—1982)
• Герберт Борнхолд — барабани (1974—1982)
• Майк Старрс — вокал (1977—1981)
• Адриан Аскью — клавишні (1980—1982)
• Курт Кресс — ударні (1994)
• Андреас Діке — бас (1994)
• Удо Дахмен — ударні (1994)

• Lucifer’s Friend (1970)
• Where the Groupies Killed the Blues (1972)
• I'm Just a Rock & Roll Singer (1973)
• Banquet (1974)
• Mind Exploding (1976)
• The Devil's Touch (1976)
• Good Time Warrior (1978)
• Rock Heavies: Lucifer's Friend (1980)
• Sneak Me In (1980)
• Mean Machine (1981)
• Sumo Grip (1994)
• Awakening (2015)
• Live @ Sweden Rock 2015 (2016)
• Too Late To Hate (2016)
• Black Moon (2019)