Mauser 98k

Першим типом телескопічного прицілу, офіційно прийнятим на озброєння німецької армії, був ZF 39 (Zielfemrohr 1939). Інакше цей приціл іменували Zielvier («чотирикратник»), це назва застосовували і до інших прицілів, що забезпечує чотириразове збільшення. У 1940 р. приціл отримав стандартну градуювання на відстань до 1200 м. Він встановлювався над затвором, в ході війни конструкцію кріплення неодноразово вдосконалювали.

У липні 1941 р. був прийнятий на озброєння ще один приціл — ZF 41 (Zielfernrohr 41), також відомий як ZF 40 і ZF 41/1. Гвинтівки Kar.98k, оснащені ZF 41, почали надходити у війська з кінця 1941 р. При довжині 13 см він забезпечував тільки півтораразове збільшення, кріпився на лівій стороні цілика, завдяки чому не заважав заряджати магазин з обойми. З-за півтораразового збільшення цей приціл можна було використовувати лише для стрільби на середні дистанції. Гвинтівка з таким прицілом позиціонувалася як гвинтівка для стрільби підвищеної точності, а не як снайперська. На початку 1944 р. з багатьох гвинтівок приціли ZF 41 знімалися, але випуск ZF-41/1 тривав аж до кінця війни. За сучасними критеріями, такі приціли ближче до коліматорних, їх застосування обумовлене планом бліцкригу, за яким не планувалася окопна війна.

Після краху концепції блискавичної війни на озброєння під індексом ZF-42 були прийняті різні комерційні приціли з кратністю від 4X до 6X, що слабо підходили для армійської служби.

В 1943 році з'явився дешевий і надійний телескопічний приціл ZF 4 (або ZF 43, ZFK 43 і ZFK 43/1) кратністю 4X, спроектований під впливом радянського прицілу ПУ. Він призначався для самозарядної гвинтівки G43, але налагодити випуск G43 в достатній кількості не вдалося і приціл довелося пристосовувати до гвинтівки Kar.98k. Приціл ставився над затвором на стрілоподібному кріпленні, прийнятому за кілька місяців до кінця війни і випускався обмеженою серією.

Існували й інші типи прицілів. Наприклад, приціл Opticotechna. Чотириразові телескопічні приціли Dialytan і Hensoldt & Soehne. Рідкісний шестиразовий телескопічний приціл Carl Zeiss Jena Zielsechs. За дуже грубою оцінкою телескопічними прицілами було оснащено близько 200000 гвинтівок Kar.98k. Приблизно половина цієї кількості припадає на приціл ZF 41, а інша половина на приціли інших типів.

Починаючи з кінця 1944, почалось виробництво модифікації під назвою Kriegsmodell (дос. "Воєнна модель"). Ця версія Mauser 98k була оптимізована до масового виробництва за рахунок спрощення її конструкції. Були усунуті кріплення для багнету, стрижень для очищення ствола гвинтівки, диск-кріплення (що використовувався при розборці затвору) та інші частини що були визнані непотрібними. Некритичні частини конструкції такі як приклад вироблялися згідно нижчих стандартів якості та штампування металевих деталей таких як ствольні обручі (кріплення), дно коробки для подачі набоїв та захист спускового гачка було значно спрощено. Затвор 98k також було спрощено за рахунок відмови від фрезерування двох аварійних газовідвідних отворів овальної форми в нижній частині затвору. Не дивлячись на простоту будови деякі фабрики так і не перейшли на виробництво Kriegsmodell.

Під час заводських тестувань Kar98k продемонстрував винятково високу точність стрільби у поєднанні із телескопічним прицілом. Гвинтівка мала ефективну дальність стрільби до 1000 м. при використанні досвідченим стрільцем. Встановлювались такі приціли як ZF42 4×, Zeiss Zielsechs 6×, Zielacht 8× та ін.. Використовувались різноманітні схеми кріплення від різних виробників. Оскільки конструкція Kar98k не передбачала встановлення на неї телескопічних прицілів для такої задачі потрібен був досвідчений зброяр. Телескопічний приціл що був встановлений занадто близько до затвора, відповідно, не давав вільно ним оперувати. Ця ергономічна проблема вирішувалась шляхом встановленням прицілу далі відносно осі затвору й, бувало, модифікацією або повною заміною затворного важеля-запобіжника або встановленням прицілу лівіше відносно осі затвору. Розповсюдженим покращенням була заміна задньої панелі прикладу на м'яку протиковзну прокладку. Близько 132 000 од. цих снайперських гвинтівок було виготовлено в Німеччині.

Для ПДВ Третього Рейху були виготовлені експериментальні вкорочені версії Kar98k. Стандартний Mauser 98k був занадто довгим через що стрибки із парашутом були некомфортними. Однак німецькі десантники брали участь лишень у кількох операціях після Критської битви у 1941 році, тому необхідність у цих гвинтівках відпала.

Із загальною довжиною 1000 мм і довжиною ствола в 490 мм, мав вагу 3,2 кг є експериментальним карабіном на базі Kar98k. Цілик був відкалібрований під набій s.S. Patrone із відмітками від 100 до 1000 м та довжиною кроку 100 м. Mauser Oberndorf виготовив обмежену партію у 82 одиниці в 1941 році.

Mauser KKW розроблена під набій .22 caliber у 1938 році. Ці гвинтівки використовувались німецькими військовими, поліцейськими та членами Гітлер'югенду.

У дослівному перекладі з німецької — «карабін народного ополчення (фольксштурму)». Є сильно спрощеною версією Mauser 98k. Випускався компанією Mauser в кінці Другої світової війни, як у однозарядному, так і в магазинному варіанті.

Наприкінці Другої світової війни іншими німецькими виробниками випускалися карабіни Volkssturmkarabiner 1 (VK.1) і Volkssturmkarabiner 2 (VK.2), які, незважаючи на схожість назв, мають суттєві відмінності від Volkssturmkarabiner 98.