Nakajima Ki-84

Після того, як в Японії було налагоджене серійне виробництво двигуна Daimler-Benz DB 601Aa (японська назва Kawasaki Ha-40), на фірмі Nakajima під керівництвом конструктора Торо Кояма розпочались роботи над винищувачем Nakajima Ki-62, який мав стати конкурентом Kawasaki Ki-61. Але оскільки фірма Nakajima була завантажена роботами по літаках Nakajima Ki-43 та Nakajima Ki-44, а Ki-61 показав хороші результати, роботи по Ki-62 та його наступнику Ki-63 з двигуном Mitsubishi Ha-102 були припинені.

Але досвід, набутий у ході цих робіт, було вирішено використати, коли у 1942 році командування ВПС Імперської армії Японії замовило розробку наступника Ki-43. Це мав бути багатоцільовий винищувач дальньої дії. Максимальна швидкість мала становити 640—680 км/г, тривалість польоту — 90 хв., операційна дальність — 400 км. Оскільки новий літак мав боротись в основному з винищувачами противника, його маневреність мала бути кращою, ніж у перехоплювача Ki-44 (рекомендована площа крила — 19-21 м², навантаження на крило — менше 170 кг/м²). На літаку планувалось встановити вісімнадцятициліндровий радіальний двигун Nakajima Ha-45, озброєння мало складатись з двох 12,7-мм кулеметів «Тип 1» («Ho-103») та двох 20-мм гармат «Ho-5». Обов'язковими умовами були наявність бронезахисту пілота та протектованих паливних баків.

Оскільки новий літак, який отримав позначення Ki-84, розроблявся на базі Ki-62 та Ki-63, то роботи йшли досить швидко, і у квітні 1943 року перший прототип піднявся у повітря. Це був суцільнометалевий низькоплан з гвинтом-автоматом. Конструкція літака була міцною та технологічною, горизонтальна поверхня хвоста знаходилась значно попереду вертикальних, гармати знаходились в фюзеляжі, а кулемети — в крилах. Тестові польоти пройшли вдало і армія замовила експериментальну партію з 83 літаків, які були випущені з серпня 1943 року по березень 1944 року. На них відпрацьовували різні модифікації в конструкції — була покращена технологічність фюзеляжу, змінена форма та площа рулів висоти, форма вихлопних патрубків. На двох машинах, що експлуатувались в Маньчжурії, встановили лижне шасі. Деякі літаки мали зовнішні тримачі для 250-кг бомб або додаткових паливних баків.

Армійські пілоти добре сприйняли літак, хоча максимальна швидкість літака становила 624 км/г, що було менше, ніж у технічному завданні. Але інші характеристики, зокрема швидкість набору висоти і операційна висота в більш ніж 12 кілометрів робили його одним з найкращих японських літаків. При пікіруванні літак розвивав швидкість до 800 км/г, при цьому він не страждав від вібрації, що було характерно для більшості японських літаків. Для покращення маневреності літак отримав закрилки. У жовтні 1943 року для перевірки літака в бойових умовах була сформована дослідна ескадрилья. За результатами цих випробувань літак був прийнятий на озброєння під назвою «Армійський винищувач Тип 4 Модель 1 Хаяте» (або Ki-84-Iа).

Ki-84 з другої еспериментальної партії.

З квітня 1944 року здійснювалось виробництво другої експериментальної партії, яке проходило разом з випуском серійних машин. Ці експериментальні літаки отримали індивідуальні вихлопні патрубки, що забезпечило збільшення реактивної тяги вихлопу, що збільшило швидкість на 14-16 км/г, а також замість одної центральної підвіски для додаткового паливного бака або 250-кг бомби були встановлені підкрильні — для двох 200-л баків або двох 250-кг бомб.

Серійне виробництво літаків розгорнули на заводах фірми Nakajima В містах Ота та Уцонамія, а також на заводі фірми Mansyu в Харбіні. Літак відзначався хорошою технологічністю, для його виготовлення потрібно було в 2 рази менше оснастки, ніж для виготовлення літаків Ki-43 та Ki-44. Конструкція літака була розбита на ряд великих частин, які постачались субпідрядниками. В результаті цього, незважаючи на нестачу кваліфікованих робітників, алюмінію та сталі, у грудні 1944 року було досягнуте максимальне значення випуску — 373 літаки. Проте випуск літаків стримувала нестача двигунів. Крім того, через невисоку якість сталі часто ламались стійки шасі, були постійні проблеми з гідросистемою літака.

Спочатку на літаках встановлювали двигуни Nakajima Ha-45-11 потужністю 1 800 к. с., потім Nakajima Ha-45-12 потужністю 1 825 к. с., і зрештою Nakajima Ha-45-21 потужністю 1 900 к. с. Залежно від озброєння розрізняють варіанти Ki-84-Ia (з двома 12,7-мм кулеметами та двома 20-мм гарматами «Ho-5»), Ki-84-Ib (з чотирма 20-мм гарматами «Ho-5») та Ki-84-Ic (з двома 20-мм гарматами «Ho-5» та двома 30-мм гарматами «Ho-105»).

Передбачаючи труднощі з постачанням алюмінію, фірма Nakajima розробила варіант літака з дерев'яною хвостовою частиною. Заводське позначення було Ki-84-II, але у бойових частинах їх продовжували називати Ki-84-Ib та Ki-84-Ic, оскільки їх озброєння було аналогічне. На цих літаках встановлювались двигуни Nakajima Ha-45-21, Nakajima Ha-45-25 і зрештою Nakajima Ha-45-23 з безпосереднім впорскуванням потужністю 2 000 к. с., внаслідок чого максимальна швидкість досягла 670 км/г.

Варіант Ki-84-III мав бути висотним літаком, оснащеним двигуном Nakajima Ha-45Ru з турбокомпресором, але роботи над цим проектом до закінчення війни завершені не були. Також планувалося розробити двомісну версію з спільним керуванням, але натомість деякі Ki-84-I були перероблені в польових умовах[1].

Окрім серійних мащин випускались (або плановалось випустити) ще декілька модиіфкацій літака, зокрема наступні[1]:

• Ki-84N та Ki-84P — варіанти висотного перехоплювача з крилом більшої площі та двигуном Nakajima Ha-45-13 потужністю 2 500 к. с. Від Ki-84P доволі швидко відмовились на користь Ki-84R. Планувався серійний випуск варіанту Ki-84N з позначенням Ki-117, але до кінця війни цей проект завершений не був.
• Ki-84R — варіант стандартного планера, оснащений двигуном Nakajima Ha-45-44 потужністю 2 000 к. с. з турбокомпресором. На момент закінчення війни готовність прототипу становила 80 %.
• Ki-106 — суцільнодерев'яний варіант, розроблений фірмою Tachikawa. До кінця війни було виготовлено 3 літаки, оснащені двигунами Nakajima Ha-45-21. Перший прототип був озброєний чотирма 20-мм гарматами «Ho-5», але оскільки маса літака зросла на 272 кг, на другий та третій прототипи встановили тільки по дві гармати. До самого кінця війни на фірмі велись роботи із зниження маси літака.
• Ki-113 — проектований восени 1944 року варіант, в якому кабіна та нервюри виготовлялись з вуглецевої сталі, а обшивка зі звичайної листової. Був оснащений двигуном Nakajima Ha-45-21 та озброєний чотирма 20-мм гарматами «Ho-5». Прототип був готовий на початку 1945 року, але так і не піднявся у повітря через явне переобтяження.
• Ki-116 — варіант, розроблений фірмою Mansyu. На літаку, що використовував стандартний планер Ki-84-I, встановлювався двигун Mitsubishi Ha-33-62 потужністю 1 500 к. с. із трьохлопастним пропелером від Ki-46-III. Був збудований один прототип, який вийшов досить вдалим — його маса зменшилась на 454 кг, а маневреність зросла. Проте до кінця війни льотні випробування не були завершені.

• Ki-84 — прототипи та передсерійні машини (127 машин)
• Ki-84-I, -II — серійні варіанти. (3382 машини)
  • Ki-84-Ia (Ko) — варіант з двома 12,7-мм кулеметами «Тип 1» та двома 20-мм гарматами «Ho-5»
  • Ki-84-Ib (Otsu) — варіант з чотирма 20-мм гарматами «Ho-5»
  • Ki-84-Ic (Hei) — варіант з двома 20-мм гарматами «Ho-5» та двома 30-мм гарматами «Ho-105»
  • Ki-84-II (KAI) — варіант з дерев'яною хвостовою частиною
• Ki-84N — варіант висотного перехоплювача з двигуном Nakajima Ha-209
• Ki-84P — варіант висотного перехоплювача з двигуном Nakajima Ha-45-13 потужністю 2 500 к. с. і площею крила 22,52 м²
• Ki-84R — варіант висотного перехоплювача з двигуном Nakajima Ha-45-13 потужністю 2 500 к. с. і площею крила 24,51 м²
• Ki-106 — проект суцільнодерев'яного літака (3 екз.)
• Ki-113 — проект із заміною алюмінієвих конструкцій на сталеві. (1 прототип)
• Ki-116 — варіант фірми Mansyu Mitsubishi Ha-33-32 потужністю 1 500 к. с. (1 екз.)
• Ki-117 — проект серійного літака на базі Ki-84-N

Ki-84 на аеродромі.

Вперше літаки Ki-84 взяли участь у бойових діях у березні 1944 року в Китаї в складі 22-го авіазагону під командуванням майора Іваші, в складі, якого були переведені льотчики зі експерементального загону. Там вони прикривали важливі стратегічні об'єкти в Маньчжурії від атак 14 повітряної армії США. Вони переважали за своїми характеристиками винищувачі Curtiss P-40 Warhawk, які зазнавали важких втрат.

У середині жовтня 1944 року Ki-84 з'явились в Бірмі, де в основному займались штурмовкою наземних цілей. З січня 1945 року Ki-84 розміщувались також в Сінгапурі.

Наймасовіше Ki-84 використовувались на Філіппінах. Тут вони зіткнулись з новішими американськими літаками Lockheed P-38 Lightning, Republic P-47 Thunderbolt та North American P-51 Mustang, які завдавали ударів по Лусону. 17 жовтня почалась десантна операція союзників. На Філіппіни були перекинуті додаткові частини Ki-84, їх загальна кількість склала 10 авіазагонів. Але через перевагу союзників у повітрі японська авіація зазнавала важких втрат, також були великі проблеми з тиском пального в двигунах і слабкими шасі. У січні 1945 року японське командування, зрозумівши безглуздість подальших втрат, розпочало виведення авіачастин з Філіппін.

Під час битви за Окінаву у квітні-червні 1945 року основним завданням Ki-84 було прикриття літаків-камікадзе. У подальшому частини, озброєні Ki-84, використовувались в системі ППО Японії, Формози, Кореї та Маньчжурії[1].

Ki-84 73-го авіазагону. Жовтень 1944

Японська імперія[1]

• ВПС Імператорської армії Японії
  • 1-й авіазагін ВПС
  • 11-й авіазагін ВПС
  • 13-й авіазагін ВПС
  • 14-й авіазагін ВПС
  • 20-й авіазагін ВПС
  • 22-й авіазагін ВПС
  • 25-й авіазагін ВПС
  • 29-й авіазагін ВПС
  • 47-й авіазагін ВПС
  • 50-й авіазагін ВПС
  • 51-й авіазагін ВПС
  • 52-й авіазагін ВПС
  • 64-й авіазагін ВПС
  • 71-й авіазагін ВПС
  • 72-й авіазагін ВПС
  • 73-й авіазагін ВПС
  • 85-й авіазагін ВПС
  • 101-й авіазагін ВПС
  • 102-й авіазагін ВПС
  • 103-й авіазагін ВПС
  • 104-й авіазагін ВПС
  • 111-й авіазагін ВПС
  • 112-й авіазагін ВПС
  • 200-й авіазагін ВПС
  • 246-й авіазагін ВПС
  • 24-та окрема рота ВПС

 КНР

• Повітряні сили Китайської Народної Республіки

Республіка Китай

• ВПС Республіки Китай

Індонезія

• Національна армія Індонезії

Захоплений Ki-84(другий знизу) в польоті разом з Seafire (найнижчий), F6F-5 (другий зверху) і P-51D (найвище)

Літак Ki-84 за своїми льотними характеристиками був одним з найкращих японських винищувачів. Недоліки літака були зумовлені в основному не його конструкцією, а умовами експлуатації та виробничими труднощами (нестача матеріалів та сировини, недостатня кваліфікація робітників). Тим не менше, конструкція літака відзначалась міцністю, що дозволяла виконувати різкі маневри з великими перевантаженнями, а також досягати високої швидкості пікірування. Літак був легкий в управлінні, пілотаж на ньому могли освоїти навіть пілоти середньої кваліфікації.

Після війни американці провели порівняльні випробування Ki-84 з P-47 та P-51. Навчальні бої показали, що Ki-84 переважає своїх противників у маневреності. Швидкість пікірування японського літака була меншою, але горизонтальна швидкість при масі 3 400 кг на висоті 6 000 м була 683 км/г — на 5 км/г більше, ніж у P-51 та на 35 км/г — ніж у P-47.[1]

Декілька літаків Ki-84 були захоплені американцями та доставлені у США для порівняльних випробувань. Один з них був проданий приватному власнику, реставрований та пізніше повернутий в Японію. Цей єдиний вцілілий екземпляр зараз демонструється в Музеї камікадзе, в містечку Тіран (префектура Каґосіма).[3][4]

• Nakajima Ki-62
• Nakajima Ki-43
• Nakajima Ki-44

• О. Дорошкевич Самолеты Японии второй мировой войны. — Минск, Харвест, 2004.(рос.)
• Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны. — Мн.: ООО «Попурри», 2003. — 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9 (рос.)
• Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2010. — 431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4 (рос.)
• Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть третья: Накадзима-Тачикава. — Издательский отдел ЦАГИ, 1996.(рос.)
• Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. (англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Nakajima Ki-84