PRISM (розвідувальна програма)

Основні дані про програму PRISM базуються на інформації, яку представив американським та британським газетам колишній співробітник АНБ Едвард Сноуден у червні 2013 року. Згідно з цими даними, PRISM є програмою глибокого спостереження за системами прямого зв'язку та збереженої інформації. Ця програма надає можливість спостереження за будь-якими клієнтами зв'язку за межами Сполучених Штатів, а також і громадянами США, які перебувають у контактах із закордонними клієнтами. Агентство національної безпеки має можливість отримувати з цією програмою такі дані як: електронна пошта, відео і голосовий чат, відео, фотографії, VoIP, передачі файлів, повідомлення про логіни та деталі із сайтів соціальних мереж. За даними газети Вашингтон Пост, програма PRISM є головним джерелом збору первинної інформації, яка використовується АНБ у своїх аналітичних звітах та спеціальних брифінгах для Президента США.[1][2]

За словами директора АНБ Джеймса Клеппера, програма PRISM не використовується для навмисного спостереження за клієнтами на території США. Дані про ненавмисно зібрану інформацію щодо громадян США зводяться до мінімуму, їх зберігання і розповсюдження знаходиться у веденні судів, законодавчих актів Конгресу США, які дозволяють збір такої інформації. Голова АНБ також заперечив деталі програми PRISM передані Сноуденом газетам, як недостовірні.[2]

Також стала відома інформація, що особисті дані користувачів, отримані внаслідок роботи PRISM отримують розвідувальні агентства союзників США, зокрема Нідерландів. IT-компанії цієї країни також добровільно співпрацюють з розвідками, як і американські.[3]

Опубліковані на сторінках газети New York Times матеріали Едварда Сноудена свідчать, що Агентство нацбезпеки США стежило за громадянами через їхні акаунти в соцмережах шляхом метаданих про дзвінки та інтернет-активність для складання комплексних карт соціальних зв'язків громадян.[4] У листопаді 2010 року були скасовані обмеження з боку керівництва АНБ і співробітники агентства почали обробляти дані телефонних дзвінків та інтернет-листування для перевірки активності іноземних розвідок в національних мережах. Система прослуховування дозволяла зводити дані про телефонні дзвінки в єдину схему з інформацією з відкритих, комерційних та інших джерел, а також інформацією страхових ідентифікаторів, банківських кодів, профілів у Facebook, пасажирських списків на транспорті, списків виборчих дільниць тощо. З початку передбачалося, що систему будуть використовувати щодо громадян іноземних держав. Однак під програму збору інформації потрапляли і пересічні американці. Метадані можуть розповісти дуже багато. Інформація, наприклад, про номери щойно набраного телефону або місця перебування того, хто телефонує по мобільному дозволяє виявити задум. Це цифровий еквівалент переслідування підозрюваного.