Електронна пошта

Електро́нна по́шта або е-пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — спосіб обміну цифровими повідомленнями між людьми з використанням цифрових пристроїв, таких як комп'ютери та мобільні телефони, що робить можливим пересилання даних будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-, відеофайли, архіви, програми).

Інтерфейс програми для електронної пошти Thunderbird від Mozilla

Призначення та функції е-пошти

Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (offline). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно.

Електронна пошта схожа на звичайну пошту. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і у звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.

Отже, електронна пошта повторює переваги (простоту, дешевизну, можливість пересилання нетекстової інформації, можливість підписати і зашифрувати лист) та недоліки (негарантований час пересилки, можливість доступу для третіх осіб під час пересилки, неінтерактивність) звичайної пошти. Проте у них є і суттєві відмінності. Вартість пересилки звичайної пошти значною мірою залежить від того, куди вона повинна бути доставлена, її розміру та типу. У електронної пошти такої залежності або немає, або вона досить невідчутна. Електронний лист можна шифрувати та підписувати надійніше та зручніше, ніж лист на папері — для останнього, власне, взагалі не існує загальноприйнятих засобів шифровки. Швидкість доставки електронних листів набагато вища, ніж паперових, та мінімальний час проходження незрівнянно менший. Загалом в залежності від розміру листа та швидкості каналу зв'язку доставка електронного листа триває в середньому від кількох секунд до кількох хвилин. Щоправда, можуть бути затримки через збої в поштових серверах.

Дослідження 2019 року компанії Twilio показує, що більшість користувачів для отримання звітів або повідомлень віддають перевагу електронній пошті чи текстовим статтям, а не соцмережам та мобільним додаткам[1].

Принципи роботи

Електронна пошта, або, як її ще називають, E-mail (від англ. electronic — електронна, mail — пошта) — служба Інтернет для передавання текстових повідомлень та прикріплених до них файлів у вигляді листів. Електронна пошта є однією з найбільш використовуваних. Її схожість на звичайну пошту полягає в тому, що обидві передають повідомлення. Основною перевагою електронної пошти є її швидкість: електронний лист потрапляє в «поштову скриньку» адресата одразу ж після відправлення і зберігається там до прочитання. Відмінність між звичайною та електронною поштою ще полягає в тому, що електронні листи і будь-які додатки до них — розбиваються на дрібні шматочки, названі пакетами, які добираються до одержувача незалежно один від одного. У поштовій аналогії це означало б, що кожен лист розбирається по сторінках, які потім відправляються окремо поодинці і тій же адресі. По дорозі пакети передаються від сервера до сервера до тих пір, поки вони не потрапляють до кінцевого одержувача. Оскільки різні пакети добираються до адресата різними маршрутами, вони можуть поступити до нього в неправильному порядку. Але, як тільки всі пакети прибудуть, з них збирається первинне повідомлення. Звичайно, весь цей складний процес, який ми так довго описували, займає менше хвилини, навіть якщо адресати знаходяться на різних кінцях планети. 

Цінною перевагою електронної пошти в порівнянні із звичайною є можливість розсилки одного повідомлення за багатьма адресами відразу; все, що потрібно для цього зробити, — це перерахувати всіх ваших адресатів у відповідному полі E-mail програми. Це знайшло відображення ще в одній з важливих можливостей електронної пошти — списках розсилки (англ. mailing lists). Вони полегшують листування з іншими користувачами Internet, які мають спільні інтереси. 

Повідомлення, відправлене на поштовий сервер, буде розіслане всім, хто підписався на цей список розсилки, тобто його отримають одразу тисячі користувачів. Підписатися на такі списки може кожний, хто має поштову адресу в інтернеті.

Відстеження прочитання

Протокол SMTP має обмежений механізм для відстеження прочитання переданого повідомлення, а також не має функціоналу для перевірки того, чи лист було переглянуто отримувачем.

Якщо поштовий сервер повідомляє про помилку доставки, це сигналізує про те, що повідомлення не було доставлене адресату. Щоб виправити це, Робоча група з Інтернет-інженерії розробила систему сповіщень про стан доставки та помилки, але ця система не є універсальною[2].

Деякі з провайдерів електронної пошти навмисно не надають звіти про ненадання (NDR) та звіти про доставку повідомлень для боротьби зі спамерами:

  • Звіти про доставку можна використовувати для перевірки існування адреси, і якщо адреса існує, спамер отримує звіт про це;
  • Якщо спамер використовує електронну адресу підробленого відправника (підробка електронної пошти), то на справжню адресу електронної пошти, яку було використано, можуть бути надіслані десятки тисяч звітів про недійсні адреси електронної пошти, які спамер, можливо, намагався надіслати електронною поштою.

Для отримання звіту про прочитання може використовуватись слідкування за переходами по унікальних посиланнях або додавання відповідних зображень для тіла листа. Так, маючи унікальну адресу URL для посилання або віддаленого зображення, поштовий сервіс може стежити за тим, чи відкрив отримувач посилання або чи було завантажено зображення, і тим самим отримати звіт про прочитання повідомлення[3]. Перешкодити цьому може відключене завантаження віддалених зображень. Ця функція працює за замовчуванням, наприклад, у службі Gmail.

За відсутності стандартних методів було створено ріні системи, засновані на використанні кодів вебпомилок. Однак, вони працюють лише з клієнтами електронної пошти, які підтримують формат HTML. Більшість сучасних поштових клієнтів за замовчуванням не показують «веб-вміст» (як-от зображення)[4][5].

Безпека

Фішинг

Фішинг — шахрайство для виманювання у користувачів персональних даних. Шахраї змушують користувачів розкривати конфіденційні дані. Один з методів — надсилання електронних листів із пропозиціями підтвердити реєстрацію облікового запису з посиланнями на сайт, зовнішній вигляд якого повністю копіює дизайн відомих ресурсів.

Шахраї використовують електронну пошту, намагаючись вкрасти паролі, номери банківських рахунків або інші приватні дані. За даними інтернет-центру розгляду скарг ФБР, в США 2019 року об'єм втрат від фішингу склав 57 млн $[6].

Спам

Спам — масове розсилання кореспонденції рекламного чи іншого характеру людям, які не висловили бажання її одержувати. Передусім термін «спам» стосується рекламних електронних листів.

2020 року щодня в інтернеті надсилалось 14,5 млрд спам-листів, що становить 45 % всіх відправлених електронних листів. Незважаючи на розробку спам-фільтрів для боротьби за спамом, ця проблема досі не є вирішеною[7].

Будова електронної адреси
Символ «ет», обов'язкова частина кожної електронної адреси

Адреса містить ім'я комп'ютера та ім'я конкретного користувача цього комп'ютера, якому адресоване повідомлення.

Електронні скриньки розміщуються на спеціальних комп'ютерах — поштових серверах. Для кожної скриньки на поштовому сервері відводиться спеціальне місце. На одному поштовому сервері не може бути двох скриньок з однаковими назвами.

Електронна адреса складається з двох частин, розділених знаком @ (читається «ет»). Наприклад:

Alex@ukrbiz.net

Aleх — ім'я скриньки, ukrbiz.net — доменне ім'я поштового сервера, на якому знаходиться ця скринька. Повідомлення, що надіслані за цією адресою, будуть передані на комп'ютер з іменем ukrbiz.net користувачу на ім'я Aleх (малі та великі літери не розрізняються).

Щоб отримати власну скриньку, існує два способи: 1) більшість провайдерів при підключенні користувача до Інтернет надає йому поштову скриньку на своєму сервері; 2) в Інтернет існує величезна кількість безкоштовних поштових серверів, на яких можна створити потрібну кількість скриньок. Перший варіант зручний швидкістю отримання пошти, оскільки ви напряму з'єднані з комп'ютером провайдера. Другий варіант зручний для доступу до скриньки з різних комп'ютерів: перебуваючи в іншому місті чи, навіть, країні, ви можете зайти на сайт цього поштового сервера, переглянути пошту та відправити відповіді.

Принцип дії

На діаграмі показано типову послідовність подій, що відбуваються, коли Аліса відправляє листа з допомогою поштової програми (MUA).[8] Вона вводить e-mail адресата та натискає кнопку «відправити».

Принцип роботи електронної пошти
  1. Її поштовий клієнт форматує повідомлення в спеціальний формат та відправляє по протоколу SMTP на місцевий сервер обміну пошти (MTA), в цьому випадку smtp.a.org, її інтернет-провайдера.
  2. Сервер обміну пошти отримує адресу призначення з даних протоколу SMTP (а не з шапки листа), в цьому випадку це bob@b.org. Адреса скрині для отримання електронних листів це рядок localpart@exampledomain. Фрагмент перед знаком @ називають локальною частиною адреси, зазвичай, вона збігається з іменем користувача отримувача, а фрагмент після знаку @ називають доменним іменем. Сервер передавання листів використовує доменне ім'я для визначення повного доменного імені сервера обміну листами в доменній системі імен (DNS)
  3. DNS-сервер домену b.org, ns.b.org, надсилає у відповідь МХ-записи, в яких перелічено сервери обміну пошти цього домену, в цьому випадку mx.b.org, сервер інтернет-провайдера Боба.
  4. smtp.a.org відправляє лист mx.b.org по протоколу SMTP, який кладе його в скриню користувача bob.
  5. Боб натискає кнопку «отримати повідомлення» в поштовому клієнті, який отримує листи з сервера по протоколу Post Office Protocol (POP3).

Структура електронного листа

При передаванні за протоколом SMTP електронний лист складається з таких частин:

  • Даних SMTP-конверта, отриманих сервером. Частина цих даних може бути відсутньою у повідомленні. Так, наприклад, у RCPT TO (envelope to) міститься список одержувачів листа, при цьому у самому листі адресат може бути не вказаний. Ця інформація передається за межі сервера лише у рамках протоколу SMTP, і зміна протоколу при доставці пошти (наприклад, на вузлі-одержувачі у процесі внутрішньої маршрутизації) може приводити до втрати цієї інформації. У більшості випадків ця інформація є недоступною кінцевому адресату, який використовує не-SMTP протоколи (POP3, IMAP) для доступу до поштової скриньки. Для можливості контролювати працездатність системи ця інформація зазвичай зберігається в журналах поштових серверів.
  • Повідомлення (у термінології протоколу SMTP — 'DATA'), яке, у свою чергу, складається з двох частин, розділених порожнім рядком:
    • Заголовку (англ. header) листа. У заголовку вказується службова інформація та помітки поштових серверів, через які пройшов лист, помітки про пріоритет, вказівки на адресу й ім'я відправника й одержувача листа, тема листа й інша інформація.
    • Тіла (англ. body) листа. У тілі листа поміщається власне повідомлення листа.

Дані SMTP-конверта

Дані SMTP-конверта містять параметри, що задаються однойменними командами:

  • Параметр HELO/EHLO — містить ім'я (англ. FQDN - Fully Qualified Domain Name) відправного вузла, або адресу-літерал відправного вузла.
  • Параметр MAIL FROM — містить e-mail відправника. Адреса може бути довільною (в тому числі неіснуючою, що допускається протоколом SMTP; однак RFC 5321 містить рекомендацію використовувати або Null Reverse-Path для спеціальних повідомлень, або реальну адресу e-mail[9]), але саме це значення використовується для формування повідомлень про помилки доставки повідомлень (а не значення з поля From заголовка повідомлення). Ця адреса, так же, може перевірятись при первинній перевірці на спам. При відправленні повідомлення звичайний поштовий клієнт формує MAIL FROM із вмісту поля From.
  • Параметр RCPT TO — найважливіша частина конверта для доставки пошти, містить електронну адресу одного чи декількох адресатів. При формуванні SMTP-конверта RCPT TO може використовуватись декілька разів. При відправлянні повідомлення звичайний поштовий клієнт формує список для RCPT TO із вмісту полів повідомлення To, Cc та Bcc.

Заголовки листа

Заголовки листа описуються стандартами RFC:

Заголовки використовуються для журналювання проходження листа й службових поміток (іноді їх називають кладжами). В Microsoft Outlook ці заголовки називаються «Заголовки Інтернет». В заголовках зазвичай вказуються: поштові сервери, через які пройшов лист (кожний поштовий сервер додає інформацію про те, від кого він отримав цього листа), інформацію про те, чи схожий цей лист на спам, інформацію про перевірку антивірусами, рівень терміновості листа (може змінюватись поштовими серверами). Також у заголовку зазвичай вказується програма, за допомогою якої був створений лист. Оскільки заголовки є службовою інформацією, то частіше за все поштові клієнти приховують їх від користувача при звичайному читанні пошти, але також надають можливість побачити ці заголовки, якщо виникає потреба у детальнішому аналізі листа. У випадку, якщо лист з формату SMTP конвертується в інший формат (наприклад, у Microsoft Exchange 2007 листи конвертуються у MAPI), то заголовки зберігаються окремо, для можливості діагностування.

Заголовки зазвичай додаються згори (тобто кожен раз, коли до повідомлення потрібно додати заголовок, він дописується першим рядком, перед усіма попередніми).

Крім службової інформації, заголовки листа також зберігають і видиму користувачеві інформацію, це зазвичай, відправник листа, одержувач, тема і дата відправлення.

Заголовки повідомлень можуть містити лише 7-бітні символи[10]. За необхідності використовувати національні символи у якихось полях, потрібно використовувати кодування (зазвичай Base64 або Quoted-Printable).

Заголовки, що часто використовуються
  • Return-Path: (RFC 821, RFC 1123) — адреса повернення, коли неможливо доставити листа за адресою призначення. Може відрізнятись від MAIL FROM і заголовків From:, Sender: або Reply-To:, але зазвичай збігається з MAIL FROM.
  • Received: (RFC 822, RFC 1123) — дані про проходження листа через кожний конкретний поштовий сервер (MTA). При проходженні через декілька поштових серверів, нові записи додаються над попередніми, у кінцевому результаті журнал переміщення буде записаний у зворотному порядку.
  • MIME-Version: (RFC 1521) — версія MIME, з яким це повідомлення створене. Часто цей заголовок створюється раніше з інших, тому він є останнім у списку.
  • From: (RFC 822, RFC 1123, RFC 1036) — ім'я та адреса відправника (саме у цьому заголовку з'являється текстове поле з іменем відправника). Може не збігатись з return-path і навіть не збігатись із заголовком SMTP MAIL FROM:.
  • Sender: (RFC 822, RFC 1123) — відправник листа. Дає можливість вказати, що лист від чийогось імені (from) відправлено іншою особою (наприклад, секретарем від імені начальника). Деякі поштові клієнти показують повідомлення при наявності sender і from як «повідомлення від 'sender' від імені 'from'». Sender є інформаційним заголовком (і також може відрізнятись від заголовка SMTP MAIL FROM).
  • To: (RFC 822, RFC 1123) — ім'я та адреса отримувача. Може повторюватись декілька разів (якщо лист адресується декільком абонентам). На основі цього поля формується вміст поля SMTP RCPT TO.
  • Cc: (RFC 822, RFC 1123) — (від англ. carbon copy) містить імена та адреси вторинних отримувачів листа, яким надсилається копія. Бере участь у формуванні поля SMTP RCPT TO, як і поле «To».
  • Bcc: (RFC 822, RFC 1123) — (від англ. blind carbon copy) містить імена та адреси отримувачів листа, чиї адреси не слід показувати іншим отримувачам. Бере участь у формуванні поля SMTP RCPT TO, як поля «To» і «Cc», але є відсутнім у відправленому повідомленні.
  • Reply-To: (RFC 822, RFC 1036) — ім'я та адреса, куди слід адресувати відповіді на цей лист. Якщо, наприклад, лист розсилається роботом, то як Reply-To буде вказано адресу поштової скриньки, що є готовою прийняти відповідь на лист.
  • Message-ID: (RFC 822, RFC 1036) — унікальний ідентифікатор повідомлення. Складається з адреси вузла-відправника та номера (унікального в межах вузла). Алгоритм генерування унікального номера залежить від сервера/клієнта. Виглядає приблизно так: AAB77AA2175ADD4BACECE2A49988705C0C93BB7B4A@example.com. Разом з іншими ідентифікаторами використовується для пошуку проходження конкретного повідомлення по журналах поштової системи (поштові системи фіксують проходження листа за його Message-ID) і для посилання на інші листи (використовується для групування й побудови ланцюжків листів). Зазвичай створюється поштовим клієнтом (MUA) у момент формування листа.
  • In-Reply-To: (RFC 822) — вказує на Message-ID, для якого цей лист є відповіддю (за його допомогою поштові клієнти можуть легко вишиковувати ланцюжок листування — кожна нова відповідь містить Message-ID для попереднього повідомлення).
  • Subject: (RFC 822, RFC 1036) — тема листа.
  • Date: (RFC 822, RFC 1123, RFC 1036) — дата відправлення листа.
  • Content-Type: (RFC 1049, RFC 1123, RFC 1521, RFC 1766) — тип вмісту листа (HTML, RTF, Plain text) і кодування, у якому створено лист.
  • Return-Receipt-To: (RFC 2076) — e-mail, куди поштовий сервер адресата має відправити повідомлення про доставку. В RFC 2076 приводиться у розділі «Not Internet standard», через що може підтримуватися не усіма серверами.
  • Disposition-Notification-To: (RFC 3798) — e-mail, куди поштовий клієнт адресата повинен відправити повідомлення про доставку, якщо це дозволить користувач (через налаштування тощо).

Крім стандартних, поштові клієнти, сервери і роботи оброблення пошти можуть додавати власні заголовки, що розпочинаються з «X-» (наприклад, X-Mailer, X-MyServer-Note-OK або X-Spamassasin-Level).

Тіло листа

Тіло листа відокремлюється від заголовка порожнім рядком. В не-smtp стандартах формат листа залежить від стандарту системи (наприклад, MAPI), але перед «виходом» листа за межі MAPI-сумісної системи (наприклад, перед пересиланням через Інтернет) зазвичай приводиться до SMTP-сумісного вигляду (інакше маршрутизація листа була б неможливою, так як стандартом передавання пошти в Інтернеті є SMTP).

У тілі повідомлення допускаються лише друковані символи. Тому для передавання бінарної інформації (зображень, виконавчих файлів тощо) застосовуються кодування, що переводять до 7-бітного вигляду — Base64 або UUE. Крім того, із самого початку існування e-mail обмеження було жорсткішим — деякі поштові системи підтримували лише 7-бітні повідомлення. Для роботи з такими системами звичайний текст, при наявності національних символів, також, може кодуватись у 7-бітний вид. Для цього використовуються Base64 або Quoted-Printable. Однак поштових систем, що працювали б виключно із 7-бітними повідомлення уже немає.

Історія

Перший прототип електронної пошти працював на комп'ютерах в MIT в програмі «MAILBOX» 1965 року. Користувачі комп'ютерів в MIT могли залишати повідомлення в цій програмі на комп'ютерах університету для інших користувачів, які бачили ці повідомлення наступного разу, коли ввійдуть на комп'ютер.

Текстовий інтерфейс програми mail

Перший електронний лист було надіслано Реєм Томлінсоном самому собі 1971 року[11]. Текст того повідомлення був набором символів — QWERTYIOP. Електронна пошта розвивалася поступово, починаючи від можливості обміну повідомленнями між користувачами одного комп'ютера, потім у межах мережі комп'ютерів, що використовували однакові операційні системи, і, нарешті, були розроблені універсальні протоколи, сумісні з різними комп'ютерами та різними операційними системами.

Важливу роль у розвитку електронної пошти відіграла мережа ARPANET, попередник Інтернету.

Вперше можливість роботи багатьох користувачів на одному комп'ютері була продемонстрована у 1961 у Массачусетському технологічному інституті, де була створена операційна система CTSS[12]. Користувачі отримали можливість входити в систему комп'ютера IBM 7094[13] через віддалені телефонні термінали і зберігати свої дані на жорсткому диску.

1965 року співробітники Массачусетського технологічного інституту (MIT) Ноель Моріс і Том Ван Влек написали програму MAIL для операційної системи CTSS (Compatible Time-Sharing System), встановлену на комп'ютері IBM 7090/7094.

Загальний розвиток електронної пошти йшов через розвиток локальної взаємодії користувачів на системах, що розраховані на багато користувачів. Користувачі могли, використовуючи програму mail (або її еквівалент), пересилати один одному повідомлення у межах одного мейнфрейма (великого комп'ютера). Наступним кроком стала можливість переслати повідомлення користувача на інші машини — для цього використовувалися ім'я машини та ім'я користувача на машині. Адреса могла записуватися у вигляді foo!joe (користувач joe на комп'ютері foo).

Третій крок для становлення електронної пошти відбувся після появи можливості пересилання листів через третій комп'ютер. При використанні UUCP-адреси користувача, вона включала маршрут до користувача через декілька проміжних машин (наприклад, gate1!gate2!foo!joe — лист для joe через машину gate1, gate2 на машину foo). Недоліком такої адресації було те, що відправникові (або адміністраторові машини, на якій працював відправник) необхідно було знати точну дорогу до машини адресата.

Після появи розподіленої глобальної системи імен DNS для вказівки адреси стали використовуватися доменні імена — user@example.com — користувач user на машині example.com. Одночасно з цим відбувалося переосмислення поняття «На машині»: для пошти стали використовуватися виділені сервери, на які не мали доступу звичайні користувачі (лише адміністратори), а користувачі працювали на своїх машинах, при цьому пошта приходила не на робочі машини користувачів, а на поштовий сервер, звідки користувачі забирали свою пошту за різними мережевими протоколами (серед найпоширеніших на цей момент — POP3, IMAP, MAPI, вебінтерфейси). Одночасно з появою DNS була продумана система резервування маршрутів доставки пошти, а доменне ім'я у поштовій адресі перестало бути ім'ям конкретного комп'ютера і стало просто фрагментом поштової адреси. За обслуговування домену можуть відповідати багато серверів (можливо, фізично розміщені на різних континентах і у різних організаціях), а користувачі з одного домену можуть не мати між собою нічого спільного (особливо подібне характерне для користувачів безкоштовних серверів електронної пошти).

Крім того, існували та інші системи електронної пошти (деякі з них існують і зараз), наприклад: Netmail у мережі Фідонет, X.400 у мережах X.25[уточнити]. Доступ до них з інтернету й назад здійснюється через поштовий шлюз. Для маршрутизації пошти в мережах X.25 у DNS передбачений спеціальний ресурсний запис з відповідною назвою X25 (код 19).

2018 року щодня в середньому надсилалось та отримувалось 281 млрд електронних листів, до 2023 року це число прогнозували на рівні 347 млрд на день. У грудні 2018 року 43 % електронних листів було відкрито на мобільному пристрої, а найпопулярнішим клієнтом пошти став додаток для iPhone, на який припадало 29 % повідомлень. Gmail посіла друге місце з часткою 27 %. В жовтні 2018 року Google повідомила про 1,5 млрд активних користувачів Gmail[14].

Загалом, станом на липень 2020-го, в інтернеті було 3.9 млрд користувачів електронної пошти[15]. Згідно з дослідженнями, до 2024 року, загальне число користувачів email має сягнути 4.48 млрд.

Хронологія
  • 4 липня 1996 (день незалежності США) — початок комерційного функціонування поштового сервісу Hotmail. Дата старту сервісу символізувала звільнення від інтернет-провайдерів.
  • 8 березня 1997 року  — компанія Yahoo! купує портал Rocketmail — один з перших безкоштовних поштових сервісів. Поява сервісу Yahoo! Mail.
  • 12 листопада 1998 року — компанія МЕТА запускає український пошуковий портал в інтернеті з безкоштовних поштових сервісів.

Протоколи пересилання електронної пошти

Програми-клієнти для роботи з електронною поштою

Функціонування електронної пошти побудовано на принципі клієнт-сервер, стандартному для більшості мережевих сервісів. Для обміну листами з поштовим сервером потрібна спеціальна програма-клієнт. Існує багато різних програм-клієнтів електронної пошти, які можуть відрізнятися окремими функціями, можливостями та інтерфейсом, в тому числі й такі, що працюють на сервері (в режимі on-line). Проте загальні функції у більшості пакетів однакові. До них можна віднести:

  • підготовка тексту;
  • імпорт файлів-додатків;
  • надсилання листа;
  • перегляд і збереження кореспонденції;
  • знищення кореспонденції;
  • підготовка відповіді;
  • коментування і пересилка інформації;
  • експорт файлів-додатків.

До популярних[де?] поштових програм-клієнтів відносять[16][17][18][19]:

При першому запуску поштового клієнта потрібно зареєструвати свою скриньку в програмі — створити обліковий запис.

Для роботи із скринькою в поштовому клієнті може міститись декілька тек, серед них:

  • Вхідні (Inbox) — для пошти, що надійшла.
  • Вихідні (Outbox) — для пошти, що готова для відправлення.
  • Відправлені (Sent) — копії відправлених листів.
  • Видалені (Trash) — для видалених листів.
  • Чернетки (Drafts) — для незавершених листів.

Користувач може створити свої теки для сортування листів.

Сучасний пакет програм електронної пошти має добре організований інтерфейс користувача, який не потребує багато часу і зусиль для засвоєння, та звичайно забезпечує такі додаткові функції:

  • ідентифікація власника поштової скриньки;
  • автоматичне приєднання підпису;
  • адресні книги;
  • перевірка орфографії;
  • можливість створення поштових скриньок різного призначення;
  • шифрування/дешифрування повідомлень;
  • робота в автономному (off-line) режимі;
  • фільтрацію/маршрутизацію повідомлень;
  • автоматична відправка відповіді про тимчасову відсутність отримувача або
  • автоматична переадресація листа на іншу адресу електронної пошти.

Основні операції з поштою
  • Створення
  • Відправлення
  • Копія (при отриманні листа адресати будуть бачити, що вони — не єдині адресати цього листа).
  • Прихована копія (адресати бачитимуть список інших адресатів, але не знатимуть про приховані копії та їхніх отримувачів)[20].
  • Прийом
  • Відповідь
  • Відповідь всім (при створенні відповіді в список адресатів додаються адреси тих, кому відправлені копії старого листа).
  • Пересилання (використовується тоді, коли лист треба переслати на іншу скриньку).
  • Видалення (видалені листи поміщуються в кошик, звідки їх можна відновити у разі потреби або знищити назавжди).

Цікаве
  • Відповідно до статистики 2010 року, спам становив близько 90 % всіх електронних повідомлень в інтернеті[21]

Див. також

Примітки
  1. Twilio Study Shows Consumers Aren’t Paying Attention to Brands’ Social Media or Mobile Apps — They Prefer Email or Text Instead. Twilio (англ.). Процитовано 29 червня 2020.
  2. Hansen, Tony; Allman, Eric. SMTP Service Extension for Message Tracking. tools.ietf.org (англ.). Процитовано 29 червня 2020.
  3. "Did They Open My Email?" All You Wanted to Know About Email Tracking. Mailbird. 17 червня 2020. Процитовано 29 червня 2020.
  4. Harmon, Amy (22 листопада 2000). Software That Tracks E-Mail Is Raising Privacy Concerns. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 29 червня 2020.
  5. Poremsky, Diane (9 березня 2012). Outlook: Web Bugs & Blocked HTML Images. Slipstick Systems (амер.). Процитовано 29 червня 2020.
  6. How to Recognize and Avoid Phishing Scams. Consumer Information (англ.). 3 травня 2019. Процитовано 9 серпня 2020.
  7. 5 Facts on Email Security Threats in 2020. Mailbird. 1 січня 2020. Процитовано 9 серпня 2020.
  8. How E-mail Works [internet video]. howstuffworks.com. Процитовано 26 лютого 2010.
  9. RFC 5321: 4.5.5. Messages with a Null Reverse-Path
  10. Наявні набори стандартів для підтримання національних символів в e-mail (RFC 6531, RFC 6532, RFC 6533), але не все програмне забезпечення це підтримує.
  11. A brief history of email: dedicated to Ray Tomlinson. Phrasee (en-GB). 10 березня 2016. Процитовано 30 липня 2020.
  12. USA-CTSS CTSS, Compatible Time-Sharing System (англ.). Університет південної Алабами. 4 вересня 2006.
  13. Том Ван Влек, "The IBM 7094 and CTSS" (10 вересня 2004), Multicians.org (Multics), web: Multicians-7094.
  14. Number of e-mail users worldwide 2024. Statista (англ.). Процитовано 30 липня 2020.
  15. How to Create a Business Email Address — All You Need to Know. Mailbird. Процитовано 30 липня 2020.
  16. 10 BEST DESKTOP EMAIL CLIENTS FOR MAC AND WINDOWS(October 22, 2020)
  17. Best Free Email Client 2021
  18. 15 BEST Outlook Alternatives in 2021 (Free/Paid) (August 27, 2021)
  19. 8 Popular Outlook Alternatives to Check out Today (2020)
  20. How to Send Emails to Undisclosed Recipients in 2020. Mailbird. 9 січня 2020. Процитовано 30 липня 2020.
  21. Spam percentage from MessageLabs

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.