Едвард Сноуден

Станом на травень 2013 року працював за контрактом для Агентства національної безпеки на Гавайських островах, займався адмініструванням комп'ютерних систем відомства. За власним визнанням, був задоволений власним життям, його платня у АНБ становила більш ніж 200 000 доларів, але він не поділяв практику прослуховування громадян США і почав збирати докази. Як співробітник АНБ, мав доступ до секретних документів, зокрема розвідувальної програми PRISM, яка займалася прослуховуванням та збором даних про громадян США.

Едвард Сноуден завантажив тисячі секретних документів за допомогою найпростіших загальнодоступних програм.[7] За даними пізнішого розслідування, завантаження проводилося автоматично протягом робочого дня і мало бути легко помічено й припинено. Це неймовірно, тому що місія Агентства національної безпеки (документи якого оприлюднив Сноуден) включає захист країни від найвитонченіших кібератак. Розслідування також з'ясувало, що щонайменше одного разу Сноудену довелося пояснювати колегам свої дії, але він знайшов вихід з цієї ситуації, заявивши, що як системний адміністратор відповідає за обслуговування мережі і при проведенні певних робіт перезберігає дані на інший сервер.

20 травня 2013 року Сноуден взяв відпустку з роботи і виїхав до Гонконгу, де передав журналістам газет Гардіан і Вашингтон пост дані про прослуховування громадян США, які він скопіював раніше. Власний вчинок Сноуден пояснив незгодою із практикою стеження та прослуховування громадян США без об'єктивних причин. В інтерв'ю британській газеті Дейлі Телеграф Сноуден повідомив[8], що британське агентство електронної безпеки Центр урядового зв'язку переглядало безліч поштових скриньок в інтернеті і шпигувало за власними громадянами ще більше, ніж спецслужби США. GCHQ — спецслужба Великої Британії, відповідальна за ведення радіоелектронної розвідки і за забезпечення захисту інформації органів уряду і армії. Вона була створена після Першої світової війни. За словами Сноудена, агентство активно моніторило міжнародний телефонний та інтернет-трафік, отримавши доступ до відповідних мереж. Загалом управління контролювало 200 кабелів, що дозволяло читати 600 мільйонів повідомлень щодня. Колишній співробітник ЦРУ додав, що навряд чи в цьому факті є якийсь секрет, оскільки служба саме для цього і створювалася. Guardian пише, що 2013 року обробкою інформації займалися 300 аналітиків GCHQ. До даних служби мали доступ 850 тисяч співробітників Агентства з національної безпеки США та фахівців приватних компаній.

Публікація переданих Сноуденом в ЗМІ даних спровокувала гучний скандал як у США, так і за їх межами. Керівництво спецслужб США, виправдовуючи існування програми стеження, заявило, що вона служила інтересам національної безпеки і допомогла запобігти численним злочинам. Американські спецслужби також підкреслили, що діяли винятково у правовому полі країни.

Після оприлюднення даних про шпигунську діяльність АНБ Сноуден заявив про бажання шукати притулку в Ісландії, або іншій країні, яка поділяє його політичні погляди. Провідні правозахисники США і світу, серед них засновник Вікілікс Джуліан Ассанж виступили з підтримкою вчинку Сноудена. На вебсторінці Білого дому було започатковано збір підписів із проханням до Президента США звільнити Едварда Сноудена від кримінальної відповідальності за його вчинок. Тим часом АНБ заявило про проведення службового розслідування діяльності Сноудена і ще не визначилося зі звинуваченнями проти нього.[9][10]

14 червня 2013 федеральний суд у Вірджинії заочно пред'явив Сноудену звинувачення, в числі яких шпигунство і крадіжка держвласності. США направили Гонконгу запит на екстрадицію Едварда Сноудена. Про це 22 червня в інтерв'ю каналу CBS заявив радник президента США Барака Обами з національної безпеки Том Донілон.[11] Радник президента США також попередив владу Гонконгу, що затягування процесу розгляду запиту про екстрадицію Сноудена «ускладнить двосторонні стосунки», а також «підніме питання про прихильність Гонконгу принципом верховенства права». В ході контактів через посередників з владою міста Сноуден отримав пораду залишити Гонконг.

23 червня 2013 Едвард Сноуден прибув до Москви з Гонконгу, і понад місяць перебував в транзитній зоні аеропорту «Шереметьєво», яку не міг покинути, бо його американський паспорт був анульований. Сноуден повідомив російським правозахисникам, що хоче отримати політичний притулок в РФ і попросив їх про допомогу. 23 липня Федеральна міграційна служба РФ отримала його запит про тимчасовий притулок.

1 серпня 2013 Сноуден отримав тимчасовий притулок в Росії терміном на один рік, що дозволило йому покинути транзитну зону «Шереметьєво». Начальник управління Федеральної міграційної служби Москви Ольга Кирилова повідомила, що він буде поселений за межами Москви. Місце перебування Сноудена не розкривається[12][13][14].

1 листопада 2013 Сноуден через канцлера Німеччини Ангелу Меркель передав листа з проханням про помилування, в якому зокрема зазначено «Говорити правду — не злочин. Я впевнений, що за підтримки міжнародної спільноти уряд США відмовиться від своєї шкідливої ​​діяльності». Проте Білий дім і голови комітетів з розвідувальної діяльності Конгресу США відкинули прохання про помилування Едварда Сноудена.[15]

3 листопада 2020 року Сноуден подав заяву на отримання другого громадянства — в Росії. Основною причиною цього він назвав бажання жити з дружиною та сином[16].

Документи, розкриті Сноуденом, засвідчили стеження американських спецслужб за дипломатичними установами, за офісами Європейського союзу та ООН. Голова Європарламенту Мартин Шульц заявив про необхідність пояснень від США.

2 серпня 2013 після скандалу з прослуховуванням Німеччина скасувала угоди з США і Великою Британією, які дозволяли західним союзникам ФРН вести стеження на їхній території[17]

3 липня 2013 президент Болівії Ево Моралес повертався з Москви, де проводив переговори з країнами-експортерами газу, коли його літак змусили сісти у Відні і оглянули співробітники спецслужб. Австрійські офіційні особи повідомили, що літак обшукали, і пана Сноудена, якого розшукують США за розголошення державних таємниць, там не було. Болівія звинуватила Францію, Португалію, Іспанію та Італію у відмові дозволити політ літака над своєю територією[18], було заборонено використовувати повітряний простір та аеропорти цих країн.

Болівія висловила обурення через поводження із паном Моралесом і звернулася до лідерів південноамериканських країн з проханням провести екстрену зустріч. У Латинській Америці пройшли акції протесту біля посольств Франції, Іспанії, Італії та Португалії.[19]

Президент Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер назвала це «образою не тільки братньої країни, а й усього південноамериканського континенту».

Президент Венесуели Ніколас Мадуро написав у Twitter, що він «солідарний з Ево Моралесом, і що Венесуела відповість на цю небезпечну, непропорційну і неприйнятну агресію». «Адміністрація Маріано Рахоя належить до підлих і мерзенних урядів. Влада Венесуели має намір переглянути відносини з Іспанією, але наголошую — це стосується іспанського уряду, а не іспанського народу. Іспанський народ продемонстрував солідарність з Ево Моралесом та Сноуденом. А ось те, що зробив уряд, просто мерзенно», — згодом сказав Ніколас Мадуро.[19]

Президент Еквадору Рафаель Корреа написав у мережі Twitter: «Ми висловлюємо солідарність з Ево Моралесом і хоробрим народом Болівії».

У заяві президента Бразилії Ділми Русефа сказано, що «образа президента Моралеса зачепила не тільки Болівію, а й цілу Латинську Америку».

Терміновий саміт лідерів країн Союзу південноамериканських націй (UNASUR) виступив із заявою про вимогу від урядів Франції, Португалії, Італії та Іспанії публічного вибачення у зв'язку з інцидентом з літаком болівійського президента.[20] Учасники зустрічі засуджують порушення базових норм, принципів міжнародного права і принципу недоторканості глав держави, йдеться у декларації зустрічі, зачитаній міністром закордонних справ Болівії Давидом Чокеуанкою. Документ також містить вимогу до ООН та інших міжнародних організацій зробити відповідні заяви у зв'язку з порушеннями міжнародних договорів і недотриманням недоторканості щодо болівійського лідера.

Франція вибачилася перед Болівією за відмову пропустити через свій повітряний простір президентський літак Ево Моралеса, через, як було сказано, «недостовірну інформацію».[21] Президент Франції Франсуа Олланд сказав, що дозволив проліт літака через французький повітряний простір, ледь йому стало відомо, що йдеться про літак президента Моралеса.