Panzer VI Tiger II

Восени 1942 року Нацистська Німеччина почала розробку нового важкого танка, який повинен був замінити Tiger I. Влада доручила розробку танка двом конструкторам, Хеншелю (Henschel) та Порше (Porsche). Порше створив два проєкти, основані на попередньому прототипі VK4501(P), та отримали позначення VK4502(P). Перший прототип назвали Typ 180 (Turm Vorne Ausf A, В), башта розташовувалась по центру корпусу. А другий прототип отримав назву Typ 181(Turm Hinten Ausf A, В,С), в ньому башта була розташована ззаду корпусу. Обидва прототипи були створені на однаковій ходовій.

Henschel розробив свій прототип набагато швидше (так як в ньому застосовано багато компонентів від Panzer V Panther), він і був прийнятий у виробництво. VK4503 (H) зовсім відрізнявся від Tiger I і був, скоріше, схожий на збільшену «Пантеру», тим більше, що у них було багато спільних (однакових) компонентів. 20 жовтня 1943 дерев'яний макет Tiger II був представлений Адольфу Гітлеру в маленькому містечку на Сході Пруссії. Підготовка до виробництва почалася на заводі Henschel в Касселі (Kassel) в грудні 1943 року. Було зібрано 3 прототипи, і з січня 1944 року почалося серійне виробництво танка.

З фірмою Хеншель спочатку був укладений контракт на виробництво трьох дослідних екземплярів, а потім в жовтні 1942 року — на поставку ще 176 танків. Перший дослідний екземпляр V1 зійшов з конвеєра в жовтні 1943 року, а перші серійні танки були випущені в січні 1944, і в червні цього року почали надходити в танкові батальйони. Виробництво танків постійно затримувалося в зв'язку з союзницькими бомбардуваннями або браком матеріалів, так що до закінчення виробництва у березні 1945 року було випущено, за різними оцінками, від 479[1] до 489[2] «Тигрів II». Тим не менш, на заводах Хеншель вдалося досягти досить високого для такої машини темпу збірки — так, на піку виробництва, на зборку «Королівського тигра» від початку і до кінця йшло 15 днів.[3]

У процесі серійного виробництва конструкція танка незначно модифікувалася. Зміни стосувалися головним чином установки кілька удосконаленого варіанту гармати KwK 43 L/71, гармати KwK 43/III того ж калібру і схожих характеристик, але більш технологічною у виробництві і мала ствол, що складався з двох частин. Крім того, гармата мала злегка видозмінену маску. Також був присутній ряд дрібних удосконалень бронювання силового відділення. Крім того, танки відрізнялися один від одного способом кріплення ЗІП на надгусеничних полицях.[3]

До моменту окупації Касселя і припинення роботи заводу «Хеншель і син АГ», в різній мірі готовності перебували ще кілька удосконалень для «Тигра II».

Безпосередньо перед окупацією в стадії розробки на фірмі знаходився проєкт вдосконаленої системи рульового управління, яка, при збереженні всіх базових характеристик, дозволила б істотно спростити виробництво, а крім того, добитися значного збільшення крутного моменту. Необхідність у такому удосконаленні була продиктована появою нового двигуна «Майбах» об'ємом 23 л і потужністю близько 1000 к. с., який планувалося використовувати на «Тигрі II».[4]

Також робилися спроби адаптувати для танка різні двигуни інших фірм, зокрема, «Аргус», «Штейер-Даймлер-Пух» і «Клокнер-Гумбольд-Дойц верке». «Аргус» представив двигун Н-подібної форми, «Штейер-Даймлер-Пух» — V-подібної, а «Клокнер-Гумбольд-Дойц верке» запропонувала використовувати дизель. Фірма БМВ також представила свій варіант силової установки, так званий «БМВ-зіркоподібний», проте його використання виявилося неможливим унаслідок браку місця в моторному відсіку. З грудня 1944 року розпочався другий етап роботи над проєктом переоснащення «Тигра II» іншим двигуном, який тривав аж до окупації і не встиг дати реальних результатів.[4]

Також в 1943 році були розпочаті роботи по розробці проєкту нової гідравлічної трансмісії для «Королівського тигра», також не вийшли із стадії дослідних конструкцій.[4]

Мобільності танку сильно не вистачало, це було спричинене його високою масою. По бездоріжжю швидкість різко падала, а використання палива стало великою проблемою, адже танк використовував 500 л бензину на 100 км, а постачати на фронт таку кількість бензину тільки для одного типу танків було дуже проблематично.

У процесі серійного виробництва танк зазнав сильних модифікацій. Зміни торкнулися озброєння танка (застосовували модифіковану 88-мм гармату 8.8 cm KwK 43/111 зі зміненою маскою) і дрібних поліпшень конструкції бронювання, та силового відділення. Прототипи і декілька перших серійних машин обладнали двооб'єктивними прицілами TZF 9Ь, пізніше стали застосовувати Однооб'єктивний приціл TZF 9d / 1. Був модифікований також буксирний гак. У 1944 році велика кількість танків, які використовуються на Західному фронті, отримала додаткове бронювання силового відділення, що захищало чутливі частини двигуна (особливо повітрозабірники). Крім того, танки відрізнялися один від одного розташуванням на броні додаткового обладнання та запчастин. У башті Порше товщина лобової броні — 107 мм, броня бортів і корми — 80 мм, а дах — 40 мм. У вежі Хеншеля товщина лобової броні — 180 мм, борти й корма — 80 мм, дах — 40 (42) мм. Танк з баштою Хеншель важив 68000 кг, а з вежею Порше — 67500 кг.

«Jagdtiger» ("Яґдтигр") — САУ (самохідна артилерійська установка) класу винищувач танків. При бойовій масі у 75 тон "Яґдтигр" став найважчою бронемашиною, яка серійно випускалась у світі. Створювався на подовженому шасі танка "Тигр-ІІ". На "Яґдтигр" встановлювали 128 мм гармату РаК 44

Винищувач танків JagdTiger

Детальніше на сторінці JagdTiger

Збережені до наших днів танки «Тигр II» знаходяться в таких місцях, як:

• Музей в Сомюрі (Франція),
• Королівський танковий музей в Бовінгтоні (Велика Британія),
• Польова військова школа під Мюнстером (Німеччина),
• Королівський військовий коледж в Шрівенхемі (Велика Британія),
• Музей м. Абердин, Меріленд (США);
• Бронетанковий музей в місті Кубинка (Росія)

JagdTiger є у ланці розвитку німецьких танків World of Tanks та War Thunder.

• Ервін Адерс