Protosteliida

Першим відомим представником є цераціомікса чагарникова (Ceratiomyxa fruticulosa). Під час розмноження вона підіймає свої спори над поверхнею на т.зв. спороносних ніжках, що нагадують стеблини[2].

Наприкінці 1960-х років Ліндсі Олайв и Кармен Стоянович описали ще декілька видів мікроскопічних амеб, які також утворювали спори на ніжках. За цією ознакою їх виділили в окремий клас Protostelia (=Protosteliomycetes)[3].

1990 року Фредерік Шпігель показав, що два роди протостелід — протоспорангіум [=Protosporangium] і кластостеліум [=Clastostelium] — дуже схожі на міксоміцетів[4]. Це спостереження призвело до припущення, що протостеліди можуть бути проміжною еволюційною ланкою між лінією міксоміцетів та типовими амебами[5].

Однак філогенетичне дослідження Лори Чедвік і Фредеріка Шпігеля зі співавторами, яке було опубліковано 2009 року, показало, що протостеліди взагалі не утворюють монофілетичної групи, а складаються щонайменше з шести різних ліній, які розкидано між доволі віддаленими гілками супергрупи амебозоїв (Amoebozoa)[6]. Усі вони незалежно «винаходили» ніжку для піднесення спор над поверхнею субстрату, бо вона збільшує шанси для перенесення вітром[2].

Живуть на поверхні стовбурів мертвих дерев, на ґрунті серед опалого листя та органічних решток. Живляться бактеріями, цвіллю, дріжджовими грибками. Більшість видів малопомітні у природі, лише деякі з них мають вигляд білого нальоту на субстраті.

Трофічна стадія, як правило, складається з одноклітинних і неклітинних амебоїдних форм (так званих протопластів^{[усталений термін?]}). Деякі види утворюють джгутикові протопласти^{[джерело?]}. Нарешті, деякі роди мають трофічну стадію, що складається з багатоядерного плазмодію.

Спорангії утворюються безпосередньо з протопластів або з фрагментів плазмодію з порожнистими стеблами, що містять целюлозу. Їх легко відрізнити від справжніх грибів за тим, що плодоносні тіла не проростають із гіф.