Silent Hill: Play Novel

Сюжет гри багато в чому повторює події оригінального Silent Hill. Головним героєм є Гаррі Мейсон (англ. Harry Mason), котрий шукає у місті Сайлент-Хілл свою зниклу прийомну доньку Шеріл (англ. Cheryl). Після першого проходження гри стає доступним сценарій за Сибіл Беннет (англ. Cybil Bennett), а після його завершення — сценарій «Boy» (рос. Хлопчик), котрий складався з чотирьох частин: «Весна», «Літо», «Осінь» і «Зима». Сценарій «Boy» потрібно було додатково завантажувати. Він зачіпає події, про які не згадується в оригінальній грі. У ньому йдеться про семирічного хлопчика Енді, що живе по сусідству з Гаррі та Шеріл Мейсонами і, проникнувши до їх автівки, випадково потрапляє до міста Сайлент-Хілл[2][3].

Скриншот зі сценарію Гаррі Мейсона. За сюжетом у кафе Гаррі, після того як отримає від Сибіл пістолет, чує дивні звуки. Гравець може обрати подальший хід подій: шукати джерело звуку в кафе (варіант A) чи на вулиці (варіант B).

В Silent Hill: Play Novel наявні три ігрові персонажі: Гаррі Мейсон, Сибіл Беннет та хлопчик Енді, що з'являється лише в цій частині серії. Спочатку грати можна лише за Гаррі, після проходження його сценарію ставала доступною гра за Сибіл. Щоб пограти за Енді, потрібно було завантажити сценарій «Boy» з серверу Konami через спеціальний пристрій Mobile Adapter GB, що з'єднував Game Boy Advance з деякими моделями мобільних телефонів та дозволяв виходити через них в Інтернет[3]. На даний час сервер більше недоступний, і отримати сценарій неможливо[4].

Гра являє собою візуальний роман у стилі книг Choose Your Own Adventure — у певні моменти гравцю потрібно обирати з двох чи трьох варіантів, що ігровий персонаж має робити далі[4]. Залежно від вибору сюжет гри змінюється, і таким чином можна отримати одну з кількох кінцівок гри: в сценарії Гаррі Мейсона їх вісім, в сценарії Сибіл Беннет — шість. Також гравцю іноді потрібно вирішувати головоломки, щоб просуватися далі сюжетом. В кінці кожного сценарію гравець отримує певну кількість цифрових колекційних карток (англ. Digital Trading Cards). Картки залежать від отриманої кінцівки та відвіданих під час гри локацій[4]. Усього карток 32, половину з них можна отримати в сценарії Гаррі, 12 — в сценарії Сибіл і 4 — в сценарії Енді[5]. Персонаж не може померти під час гри[6].

Вперше про розробку проекту Silent Hill: Play Novel, на той час відомого як Silent Hill AGB, було оголошено 28 липня 2000 року на сайті японського журналу Famitsu, де також було повідомлено, що гру разом з іншими проектами Konami для консолі Game Boy Advance буде продемонстровано в серпні 2000 року на виставці Nintendo Spaceworld Expo в Токіо[7]. На Spaceworld грі було відведено 60 демонстраційних стендів зі 140 системами Game Boy Advance[1]. На цьому заході було підтверджено, що у грі буде присутній Full Motion Video-опенінг, аналогічний вступному відеоролику з Silent Hill, тільки в меншій роздільності та з частотою 15 кадрів на секунду[8].

Створенням гри займалася японська студія Will, її розробку, як і у випадку з іншими іграми серії, продюсувала KCET[5]. Незначною мірою у проекті був задіяний також продюсер гри Silent Hill 2 Акіхіро Імамура[9]. Акіра Ямаока, що написав музику для оригіналу, а згодом і для більшості відеоігор франшизи, у написанні саундтрека участі не брав[10]. В даному випадку за звуковий супровід відповідала розташована в Токіо студія Noisycroak[5], що й раніше часто займалася відеоігровими саундтреками, а також окремий підрозділ стуії Will[5].

Silent Hill: Play Novel стала однією з перших ігор для Game Boy Advance. Її реліз відбувся одночасно з виходом консолі в Японії — 21 березня 2001 року, ціна складала 5800 єн[11][12]. Гра не видавалася за межами Японії та офіційно не перекладалася іншими мовами[6]. Планувалося, що для гри буде розроблятися додатковий контент, але ця ідея не була реалізована[13].

Гра не викликала особливого захвату в критиків, їй докоряли через відсутність повноцінного саундтрека та хоррор-фактора[3][15]. Рецензент порталу Nintendo Life назвав гру захопливою, проте відзначив і деякі вади, зокрема те, що рішення гравця лише незначним чином впливають на хід подій[4]. В рецензії журналу «Великий Dракон» Олександр Букаров написав, що Play Novel — «гра сюрпризів і парадоксів», а також виказав сумніви, що її є сенс купувати тим, хто не вивчає японську мову. Оглядач похвалив візуальний та аудіоряд[6]. Сергій Цилюрик з журналу «Страна игр» описав Silent Hill: Play Novel як «текстовий переказ першої частини з кількома головоломками та доданим сценарієм про якогось нікому не потрібного хлопчика»[16].

• Silent Hill: Play Novel на сайті Вікія (англ.)