Supermarine Sea Otter
Супермарін Сі Оттер «Морська видра» (нім. Supermarine Sea Otter) — британський одномоторний біплан-летючий човен, розроблений авіаконструктором Р. Мітчеллом для повітряних сил Королівського флоту Британії у 1933 році. Це був останній летючий човен-біплан, розроблений Supermarine, що перебував на озброєнні Королівських Повітряних сил та Повітряних сил ВМФ Британії .
Supermarine Sea Otter | |
---|---|
![]() | |
Призначення: | літак-амфібія |
Перший політ: | 23 вересня 1938 |
Прийнятий на озброєння: | листопад 1944 |
Знятий з озброєння: | 1945 |
Період використання: | 1944–1952 |
На озброєнні у: |
![]() ![]() |
Розробник: | Supermarined |
Виробник: |
![]() |
Всього збудовано: | 292 |
Модифікації: | Supermarine Walrus |
Екіпаж: | 3-4 особи |
Крейсерська швидкість: | 160 км/год |
Максимальна швидкість (МШ): | 262 км/год |
Бойовий радіус: | 909–1 167 км |
Дальність польоту: | 1 480 км |
Практична стеля: | 5 200 м |
Швидкопідйомність: | 4,4 м/с |
Довжина: | 12,12 м |
Висота: | 4,93 м |
Розмах крила: | 14,02 м |
Площа крила: | 57 м² |
Порожній: | 2 937-3 087 кг |
Споряджений: | 4 536 кг |
Двигуни: | 1 × 9-циліндровий радіальний двигун поршневий двигун з повітряним охолодженням Bristol Mercury XXX |
Тяга (потужність): | 805 к.с. (600 кВт) |
Кількість точок підвіски: | 4 |
Підвісне озброєння: | 4 × 110 кг бомби |
Кулеметне озброєння: | 3 × 7,7-мм авіаційні кулемети Vickers K |
![](../I/Supermarine_Sea_Otter.jpg.webp)
Історія
«Сі Оттер» був розроблений як вдосконалена версія «Волреса», спроможна патрулювати та проводити операції на більшій дальності, здійснювати бомбардувань шляхом пікірування та діяти з більшого числа, ніж її попередник. Через існуючі зобов'язання «Супермарін» щодо програм «Волрес» та «Спітфайр» розробка літака затягнулася. Перший політ «Сі Оттер» відбувся 23 вересня 1938 року, а угода про виробництво була досягнута лишень у 1942 році, зважаючи на нагальні потреби військової авіації Другої світової війни. В січні 1942 року Міністерство авіації видало замовлення на виробництво 592 серійних «Сі Оттер». У січні 1943 року почалися поставки серійних машин. Загальний обсяг серійного виробництва, що здійснювалося підприємствами фірми «Саро» в Іст-Коувсі і Вебріджі і завершилося в травні 1945 році (за іншими даними — в липні 1946), склав 290 одиниць.
Після введення його до строю в останні роки війни, на «Сі Оттер» в першу чергу покладали завдання з патрулювання морських просторів та проведення пошуково-рятувальних операцій в інтересах Королівських флоту та Повітряних сил. Вже після завершення Другої світової війни численні інші оператори придбали цей тип рятувального літака для власних цілей; серед них були Королівські ПС Данії, Нідерландська морська авіаційна служба та Королівські ВМС Австралії. «Супермарін» також здійснив переробку надлишкових «Сі Оттерів» на цивільні, що призвело до їхнього використання і цивільними операторами.
Країни-експлуатанти
Велика Британія
Австралія
Данія
Єгипет
Королівські ПС Єгипту
Нідерланди
Повітряні сили флоту Нідерландів
Франція
Авіація ВМС Франції
Колоніальні війська Франції
Аналогічні літаки за епохою, призначенням та конфігурацією
Blackburn Perth
Blackburn Iris
Dornier Do 12
De Havilland Canada DHC-2 Beaver
Fairchild F-11 Husky
Grumman G-21 Goose
Grumman JF Duck
CANT Z.501
Savoia-Marchetti S.56
Latécoère 380
SCAN 20
Бе-6
МБР-2
Ш-7
Aichi E10A
Kawanishi E10K
Mitsubishi F1M
Див. також
Примітки
- Виноски
- Джерела
Посилання
Література
- Andrews, C.F. and E.B. Morgan. Supermarine Aircraft Since 1914. London: Putnam, 1981. ISBN 0-370-10018-2.
- Halley, James J. The Squadrons of the Royal Air Force. Tonbridge, Kent, UK: Air Britain (Historians) Ltd., 1980. ISBN 0-85130-083-9.
- Sturtivant, Ray and Theo Ballance. The Squadrons of the Fleet Air Arm. Tonbridge, Kent, UK: Air Britain (Historians) Ltd., 1994. ISBN 0-85130-223-8.