V382 Кіля
V382 Кіля — це жовтий гіпергігант в сузір'ї Кіля, зоря спектрального класу G з видимою зоряною величиною +3,93 і змінна зоря з низькою амплітудою.
Location of V382 Carinae (circled) | |
Дані спостереження Епоха J2000.0 | |
---|---|
Сузір’я | Кіль |
Пряме піднесення | 11г 08х 35.39с[1] |
Схилення | −58° 58′ 30.1″[1] |
Видима зоряна величина (V) | +3.83[2] (3.84 - 4.02[3]) |
Характеристики | |
Спектральний клас | G0-4-Ia+[4] |
Показник кольору (B−V) | +1.26[2] |
Показник кольору (U−B) | +0.96[2] |
Тип змінності | L (повільна нерегулярна змінна)[5] |
Астрометрія | |
Променева швидкість (Rv) | +6.00[6] км/c |
Власний рух (μ) | Пр.сх.: −4.97[1] мас/р Схил.: 1.67[1] мас/р |
Паралакс (π) | 0.52 ± 0.17 мас[1] |
Відстань | 8.9k св. р. (2.7k[4] пк) |
Абсолютна зоряна величина (MV) |
−9.0[4] |
Фізичні характеристики | |
Маса | 20[4] M☉ |
Радіус | 700[4] R☉ |
Світність | 316,000[4] L☉ |
Ефективна температура | 5,866[7] K |
Металічність | +0.05[7] |
Інші позначення | |
Посилання | |
SIMBAD | дані для V382+Car |
Змінність
Досить давно відомо, що радіальна швидкість V382 Кіля є мінлива, але зміни в її яскравості були неясні. Змінність яскравості варіації були виявлені деякими спостерігачами, а інші вважали, що яскравість постійна.[8] Зоря була офіційно визнана змінною в 1981 році і зазначена в Загальному каталозі змінних зір як можлива змінна типу δ Цефея.[9] Вона була описана як псевдо-цефеїда, супергігант з пульсаціями, схожими на цефеїди, але менш регулярними. Аналіз фотометрії Гіппаркоса показали чітку змінність з максимальним діапазоном 0,12 зоряної величини і зорю вважали змінною типу α Лебедя. Було запропоновано термін змінності 556 днів, але це не зовсім відповідає фактичним даним.[10] В даний час зоря переважно розглядається як напівправильний або нерегулярний надгігант.[5]
Характеристики
V382 Кіля є яскравим жовтим гіпергігантом в нічному небі, легко видимим неозброєним оком і яскравішим, ніж Ро Кассіопеї, але її не видно на більшій частині Північної півкулі. Вона розташована в 8 900 світлових років від Землі і в 700 разів перевищує розмір Сонця. Великий розмір означає, що V382 Кіля більш ніж у 300 000 яскравіша Сонця. Низький інфрачервоний надлишок дозволяє припустити, що V382 Кіля може бути на шляху охолодження до стадії червоного надгіганта, що є більш рідкісним, ніж розвиток жовтих гіпергігантів в напрямку більш гарячої температури.[11]
Примітки
- Van Leeuwen, F. (2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
- Ducati, J. R. (2002). VizieR Online Data Catalog: Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system. CDS/ADC Collection of Electronic Catalogues 2237. Bibcode:2002yCat.2237....0D.
- Samus, N. N.; Durlevich, O. V. (2009). VizieR Online Data Catalog: General Catalogue of Variable Stars (Samus+ 2007-2013). VizieR On-line Data Catalog: B/gcvs. Originally published in: 2009yCat....102025S 1. Bibcode:2009yCat....102025S.
- Achmad, L. (1992). A photometric study of the G0-4 Ia(+) hypergiant HD 96918 (V382 Carinae). Astronomy and Astrophysics 259: 600–606. Bibcode:1992A&A...259..600A.
- Watson, C. L. (2006). The International Variable Star Index (VSX). The Society for Astronomical Sciences 25th Annual Symposium on Telescope Science. Held May 23–25 25: 47. Bibcode:2006SASS...25...47W.
- Gontcharov, G. A. (2006). Pulkovo Compilation of Radial Velocities for 35 495 Hipparcos stars in a common system. Astronomy Letters 32 (11): 759. Bibcode:2006AstL...32..759G. doi:10.1134/S1063773706110065.
- Balona, L. A. (1982). Radial Velocity Observations of Yellow Supergiants. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 201: 105. Bibcode:1982MNRAS.201..105B. doi:10.1093/mnras/201.1.105.
- Kholopov, P. N.; Samus', N. N.; Kukarkina, N. P.; Medvedeva, G. I.; Perova, N. B. (1981). 65th Name-List of Variable Stars. Information Bulletin on Variable Stars 1921: 1. Bibcode:1981IBVS.1921....1K.
- Van Leeuwen, F.; Van Genderen, A. M.; Zegelaar, I. (1998). Hipparcos photometry of 24 variable massive stars (α Cygni variables). Astronomy and Astrophysics Supplement Series 128: 117. Bibcode:1998A&AS..128..117V. doi:10.1051/aas:1998129.
- Stothers, R. B.; Chin, C. W. (2001). Yellow Hypergiants as Dynamically Unstable Post–Red Supergiant Stars. The Astrophysical Journal 560 (2): 934. Bibcode:2001ApJ...560..934S. doi:10.1086/322438. Вказано більш, ніж один
|last1=
та|last=
(довідка); Вказано більш, ніж один|first1=
та|first=
(довідка); Вказано більш, ніж один|DOI=
та|doi=
(довідка)