Fairey Albacore

Фейрі Альбакор (англ. Fairey Albacore) британський палубний одномоторний біплан-торпедоносець, що перебував на озброєнні військово-повітряних сил ВМФ Британії за часів Другої світової війни. Літак був розроблений компанією Fairey Aviation Company і брав участь у світовій війні з 1939 до 1943 років.

Fairey Albacore
Призначення: палубний торпедоносець
Перший політ: 12 грудня 1938
Прийнятий на озброєння: 1940
Знятий з озброєння: 1944
Період використання: 19401943
На озброєнні у: Військово-повітряні сили флоту Великої Британії
Військово-повітряні сили Канади
Розробник: Fairey Aviation Company
Виробник: Fairey Aviation Company
Всього збудовано: 800
Конструктор: Марсель Лобелл
Екіпаж: 3 особи
Крейсерська швидкість: 225 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 259 км/год
Бойовий радіус: 1 497 км
Бойова стеля: 6 310 м
Довжина: 12,14 м
Висота: 4,62 м
Розмах крила: 15,24 м
Площа крила: 57,9 м²
Порожній: 3 295 кг
Споряджений: 4 755 кг
Максимальна злітна: 5 727 кг
Двигуни: 1 × 14-циліндровий радіальний двигун Bristol Taurus II (Taurus XII)
Тяга (потужність): 1 130 к.с. (840 кВт)
Підвісне озброєння: 1 × 760-кг торпеда або 907 кг бомб
Кулеметне озброєння: 1 × .303-дюймовий (7,7-мм) авіаційний кулемет у носовій частині
1 × 2 × .303-дюймових (7,7-мм) кулеметів Vickers K

Тримісний літак розроблявся для виконання завдань щодо ведення морської розвідки та патрулювання, а також, як палубний бомбардувальник і торпедоносець. «Альбакор» мав замінити у палубній авіації Fairey Swordfish, що служив з 1936 року, однак обидві моделі літаків служили протягом воєнних дій на Королівському флоті. «Альбакор» навіть був знятий з озброєння раніше за свого попередника, на заміну йому надійшли моноплани Fairey Barracuda та Grumman TBF Avenger. Серед пілотів цей літак мав прізвисько «недогризок» (англ. Applecore).

Історія створення

Fairey Albacore в камуфляжі флотської авіації.

В 1936 році була видана специфікація M.7/36 на розробку багатоцільового палубного літака для заміни Fairey Swordfish. Новий літак мав виконувати роль торпедоносця, штурмовика і розвідника. Розробку було доручено компанії Fairey, де керівництво очолив Марсель Лобелл. Компанія пропонувала розробляти новий літак в вигляді моноплана, але міністерство авіації наполягало на тому, що палубний літак повинен бути біпланом.

Тому на початку 1937 року до розгляду було запропоновано біплан з шасі, що не складалось, закритою кабіною, і 14-ти циліндровим двигуном повітряного охолодження Bristol Taurus. Цей проєкт був прийнятий, і для нього була видана доопрацьована специфікація S.41/37. В травні 1937 року було підписано контракт на 100 серійних літаків, без побудови прототипів. Перший «Альбакор» піднявся в повітря 12 грудня 1938 року, а повномасштабне виробництво почалось в кінці 1939 року. Перший літак також було протестовано на поплавковому шасі, але результати показали що цей напрям розвитку не надто перспективний.

Подальші випробування «Альбакор» не надто вразили пілотів: елерони і хвостові рулі надто важко керувались, кабіна пілота була жаркою в помірний літній день, а задня кабіна навпаки продувалась. З плюсів пілоти відзначили тільки гарний вхід і вихід з піке, а також огляд пілота. Літак також мав набір цікавих пристосувань, зокрема підігрів кабіни, склоочисники і рятувальний човен який міг автоматично викидатись.[1]

Не зважаючи на недоліки серійне виробництво літаків переривалось тільки на самому початку через недоведеність двигунів: Taurus II було замінено на Taurus XII. До 1943 року було виготовлено 800 літаків.[2]

Історія використання

Fairey Albacore злітає з палуби авіносця «Формідебл»
Встановлення бомб на Fairey Albacore. Північна Африка. Листопад 1942.

В березні 1940 року «Альбакорами» було оснащено першу ескадрилью — 826-ту, а бойовий дебют відбувся 31 травня під час нальоту на німецькі війська в Остенде і малі судна біля Зебрюгге. В листопаді 1940 року «Альбакори» стали основним типом літаків на борту авіаносця «Формідебл». Разом з ним вони брали участь в захисті атлантичних конвоїв, а пізніше — в нальотах на італійське Сомалі.

Але основним театром боїв для «Альбакорів» став Середземноморський. Зокрема, торпедні атаки «Альбакорів» з авіаносця «Формідебл» вивели з ладу лінкор «Вітторіо Венето» під час бою біля мису Матапан. «Альбакори», які базувались на Мальті, брали участь в нальотах на Сицилію, закладали мінні загородження в північноафриканських портах, а також діяли проти кораблів. «Альбакори» також розміщувались в Африці, де вони залучались до нічних бомбардувань. Чотири ескадрильї «Альбакорів» (37 літаків) з авіаносців «Формідебл», «Вікторіос» і «Ф'юріос» підтримували висадку десанту під час операції «Смолоскип»

В Атлантиці «Альбакори» діяли з борту авіаносця «Вікторіос» (827, 828-ма ескадрильї). 30 липня 1941 року вони здійснили нальоти на порти Петсамо і Кіркінес, а 9 березня 1942 року здійснили невдалу атаку на лінкор «Тірпіц».

В складі ВПС «Альбакори» брали участь в боях над Ла-Манш (415-та і 119-та ескадрильї), а також в обороні Сінгапура (36-та ескадрилья).

До кінця 1943 року всі «Альбакори» в складі флотської авіації було замінено на Fairey Barracuda. Найдовше, до початку 1945 року, вони використовувались 119-тою ескадрильєю ВПС, коли були замінені на свого попередника Fairey Swordfish.[2]

Тактико-технічні характеристики

Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[3]

Технічні характеристики

  • Екіпаж: 3 особи
  • Довжина: 12,14 м
  • Висота: 4,62 м
  • Розмах крила: 15,24 м
  • Площа крила: 57,9 м ²
  • Маса порожнього: 3295 кг
  • Маса спорядженого: 4755 кг
  • Максимальна злітна маса: 5727 кг
  • Двигун: Bristol Taurus II/XII
  • Потужність: 1065/1130 к. с. (794/843 кВт.)

Льотні характеристики

  • Максимальна швидкість (з торпедою): 259 км/год на 1370 м
  • Максимальна швидкість: 272 км/год
  • Крейсерська швидкість: 225 км/год на 1830 м.
  • Практична дальність (з торпедою): 1497 км
  • Практична стеля: 6310 м

Озброєння

  • Кулеметне:
  • Бомбове навантаження:
    • 1 × 760 кг торпеда
    • до 910 кг бомб в варіантах:
      • 6 × 113 бомб
      • 4 × 227 бомб

Див. також

Література

  • Brown, Eric, CBE, DCS, AFC, RN., William Green and Gordon Swanborough. «Fairey Albacore.» Wings of the Navy, Flying Allied Carrier Aircraft of World War Two. London: Jane's Publishing Company Ltd, 1980, pp. 60-69. ISBN 0-7106-0002-X.
  • Harrison, W.A. Fairey Albacore (Warpaint Series No. 52). Luton, Bedfordshire, UK: Warpaint Books Ltd., 2004.
  • Harrison, W.A. Fairey Swordfish and Albacore. Wiltshire, UK: The Crowood Press, 2002. ISBN 1-86126-512-3.
  • Taylor, H.A. Fairey Aircraft since 1915. London: Putnam & Company Ltd., 1974. ISBN 0-370-00065-X.
  • Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
  • Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)

Посилання

Примітки

  1. Monday, 1984, с. 100.
  2. Харук, 2012, с. 51-52.
  3. Monday, 1984, с. 101.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.