Żuk

Żuk («Жук») — сімейство польських комерційних автомобілів, що виготовлялись на FSC (Fabryka Samochodow Ciężarowych) у 1958—1998 рр.

Умовно, існувало два покоління — до 1973 р. та після. Люблінські вантажівки комплектувались бензиновими двигунами M-20 (R4, 2,1 л, 50 к. с.) та S-21 (R4, 2,1 л, 70 к. с.), дизелями 4C90 (R4, 2,4 л, 70 к. с.). Аналогічно до Nysa, бензинові двигуни, трансмісія, підвіска (з незначними змінами типу інших пружин та шин) й решта вузлів були взяті з легковиків Warszawa.[1]

Серед численних модифікацій пікап, фургон, бортова вантажівка, вантажопасажирський фургон, бортова вантажівка зі здвоєною кабіною, мікроавтобус. Автомобілі мали заплутану систему позначення: номера моделі отримували у порядку проектування, а не виготовлення.[2]

У значних об’ємах експортувались. Збирались також в Єгипті та Росії.

Назву «Жук» придумав дизайнер Julian Kamiński через смугасте забарвлення перших автомобілів.

Серед розробників Stanisław Tański, Roman Skwarek, Julian Kamiński.

Історія[3][2]
Пікап Żuk А-03

На межі 1956 – 1957 рр. правління ПНР ініціювало розробку невеликих вантажівок на базі легковика Warszawa. В кінці 1957 р. на FSC (Fabryka Samochodow Ciezarowych) створили прототип пікапа Żuk A-03, що у 1958 р. представили на Міжнародному торговому ярмарку в Познані. Цього ж року була виготовлена дослідно-промислова партія з 50 авт., а з 24 липня 1959 р. їх почали виготовляти масово. У 1959 р. з конвеєра зійшло 1048 авт., у наступному – 3144, а у 1965 р. вже 8621.

В цей час на заводі завершується виробництво Lublin 51, звільняються значні виробничі потужності, які невдовзі заповнюються виготовленням комплектуючих до усього польського автопрому (коліс, ресор, пружин гарячої навивки, ведучих мостів тощо).

Вже у 1960 р. на експорт пішла перша сотня автомобілів, а до 1965 р. майже 2000 авт. Żuk А-03. На межі 60-70-их вантажівка експортувалась у Норвегію, Швецію, Данію, Фінляндію, Бельгію, Грецію, Угорщину, Болгарію, Албанію, Колумбію, Еквадор, Нігерію, Кубу.

На вищеназваному ярмарку в 1965 р. представили фургон Żuk A-05 та вдосконалений пікап Żuk A-13 (з двигуном S-21, що дав змогу розвивати 100 км/год). У цьому ж році виготовили установчу партію з 50 фургонів. Серійне виробництво обидвох автомобілів розпочалось у 1966 р. Тираж пікапів був незначним – двигунів S-21 тоді не вистачало навіть для «Варшав». Żuk A-13 спочатку призначався для експорту, хоча у незначних кількостях потрапляв і на внутрішній ринок.

У 1967 р. з’явились вантажівки з дерев’яною бортовою платформою (деякі прототипи мали металеві борти): Żuk А-09 з двигуном М-20 та Żuk A-11 з S-21.

Вантажопасажирський Żuk A-07
Пожежна машина Żuk A15

У 1970 FSC виготовив 15146 авт. з котрих 6244 од.(41%) відправились закордон. Цього ж року був випущений 100-тисячний Żuk. Розпочалось виробництво вантажопасажирського Żuk A-07, розрахованого на сім людей (пасажир на передньому сидінні та шість пасажирів на відкидних лавках вздовж бортів) й 425 кг вантажу чи 875 кг вантажу й одного пасажира в кабіні.

Компанія Eltramco налагодила виробництво Żuk (під назвою Ramzes) у Каїрі. За перший рік зібрали 200 авт., у 1971 р. – вже 1250 авт.

У 1971 р. з 17621 екз. за кордон відправилось 10554 од. (60%), в т. ч. 939 комплектів для збирання у Єгипті.

У 1972 р. на ярмарку в Познані були представлені модернізовані Żuk A-11М (зі зміненим «передком» та збільшеним лобовим склом), а через рік їх стали виготовляти серійно. Дизайнер нового оперення - Stanislaw Tanski

У 1973 р. в Любліні виготовили 25731 авт., з яких майже 2/3 пішли на експорт. З цього року до СРСР щорічно відправляли до 7,5 тис. авт.

В листопаді 1974 р. з’являються Żuk A-11В з новою гальмівною системою: з вакуумним підсилювачем й двома окремими контурами на передні та задні колеса, стоянковим гальмом, що діє на задні гальмівні механізми, а не на карданний вал. У двигуні S-21 змінили систему мащення, встановили «сухий» повітряний фільтр, новий карбюратор. У шасі — важіль перемикання передач перейшов з керма на підлогу, змінились характеристики амортизаторів та кермового механізму. З’явились зручніші сидіння. Вдосконалилось електрообладнання.

З серпня 1975 р. припиняється виробництво вантажівок з двигунами М-20. На цей ж рік відбувся пік виробництва – 31 тис. автомобілів.

Мікроавтобус A-18В
Пожежний Żuk А-151

З 1976 р. розпочалось виробництво бортових вантажівок з п’ятимісною дворядною кабіною Żuk A-16В, пізніше – фургонів Żuk A-17В та мікроавтобусів Żuk A-18В, що виготовлялись малими серіями і в основному на експорт.

У 80-ті на Люблінському заводі вантажних автомобілів відбувся застій. До виробництва готували нову модель, заміну архаїчним «Жукам», однак через економічні та політичні проблеми в країні її випуск затягувався. Знизився експорт до розвинутих європейських країн, хоча залишались замовлення з соціалістичних країн.

Незначний прогрес відбувся у 1988 р., коли на заводі WSW Andoria SA у Андрихуві організували виробництво дизелів 4C90 (2,4 л, 70 к. с.), створених з допомогою британської компанії Ricardo. Вони призначались для нового покоління Lublin, але підходили й для «Жуків».

У 1992 р. на Станово-Колодезькому ремонтно-механічному заводі, що в орловській області, було створено підприємство «Любор». Там з машинокомплектів збирались вантажопасажирські фургони Żuk A-07Р і мікроавтобуси Żuk A-1801Р (літера Р означала «російський»). Всього зібрали близько 100 машин – 50 вантажопасажирських фургонів і 50 мікроавтобусів. 40 шт. продали у Казахстан, 20 розійшлись по орловській області, решта по російських регіонах. Подальшому розвитку заважали законодавчі ініціативи, що зробили збирання автомобілів нерентабельним.

У 1993 р. завод перейменований у Fabrika Samochodow w Lubline налагодила виробництво нових вантажівок Lublin, але й продовжувала випускати «Жуків», на котрих через дешевизну був попит.

У 1995 р. завод був поглинутий компанією Daewoo й увійшов у конгломерат Daewoo Motor Polska. З грудня того ж року на ньому розпочали збирання легковиків Daewoo Nexia. 13 лютого 1998 р. закінчилось виробництво Żuk. За 40 років виробництва було побудовано 587500 авт.

Посилання
  1. Карбанович И. И. Краткий справочник по импортным автомобилям. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Транспорт, 1980 – 192 с., ил., табл.
  2. Журнал «Автолегенды СССР и соцстран» выпуск №163, 2015
  3. Журнал «Автолегенды СССР и соцстран» выпуск №179, 2015
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.