Євплов Іван Гаврилович

Народився 16 травня 1920 року в селі Дмитрівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині Знам'янський район Кіровоградської області) в бідній селянській родині. Росіянин. Після закінчення школи навчався у Шамівському сільськогосподарському технікумі.

До лав РСЧА призваний у 1940 році. У 1941 році закінчив Одеське піхотне училище. Участь у боях німецько-радянської війни брав з листопада 1941 року. У 1942 році закінчив курси удосконалення командного складу. Воював на Калінінському, Південно-Західному, Воронезькому, 3-у Українському і 1-у Білоруському фронтах. Член ВКП(б) з липня 1943 року. У 1942 році був важко поранений, у 1943 році — контужений і двічі легко поранений.

У квітні 1943 року в боях за село Рай-Олександрівка ад'ютант старший 1-го стрілецького батальйону 458-го стрілецького полку лейтенант І. Г. Євплов вміло організував оборону, сам безпосередньо розставив вогневі засоби на північно-західній околиці села, завдяки чому було відбито 4 контратаки ворога. Опинившись в оточенні, під прикриттям темряви організовано вивів групу бійців на нові позиції.[1]

29 січня 1945 року стрілецький батальйон під командуванням майора І. Г. Євплова штурмом оволодів населеними пунктами Лаухштедт і Браунсфельде. При цьому знищено і взято у полон до 100 солдатів і офіцерів супротивника. 31 січня батальйон першим у полку форсував річку Одер і зав'язав бої на лівому березі. Захопивши плацдарм, відбив 2 атаки ворога, після чого раптово контратакував, форсував річку Альт-Одер і захопив населений пункт Карлсбізе. При цьому батальйон знищив 32 і полонив 25 солдатів супротивника, знищив 3 75-мм гармати, захоплено 3 зенітних гармати, 2 тягачі, 5 вантажних і 2 легкових автомобілі.[2]

Особливо майор І. Г. Євплов відзначився під час проведення Берлінської операції. В ніч на 25 квітня 1945 року батальйон під його командуванням форсував річку Шпреє й стрімким ударом прорвав оборону супротивника на західному березі, тим самим давши можливість форсувати річку іншим підрозділам. Під час бою було знищено до 150 солдатів і офіцерів ворога, 11 вантажівок і автобусів та багато іншого військового майна.[3]

Після війни продовжив військову службу. 1949 року закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, перебував на штабних посадах. З 1969 року полковник І. Г. Євплов — у запасі.

Оселився у Ростові-на-Дону, працював начальником відділу кадрів виробничого об'єднання м'ясної промисловості. Помер 19 травня 2015 року.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, майору Євплову Івану Гавриловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Також нагороджений орденами Суворова 3-го ступеня (05.03.1945), Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) і 2-го (29.04.1943) ступенів, двома орденами Червоної Зірки (20.06.1943, …) і медалями.

2009 року нагороджений почесним Орденом Суворова — за видатні успіхи в справі управління військами.[4]

08.06.2012 року за мужність і героїзм, проявлені в роки війни, та у зв'язку з 75-річчям утворення Ростовської області нагороджений орденом Отамана Платова (реґіональна нагорода Ростовської області), Подячним листом губернатора Ростовської області й грошовою винагородою.[5]

• Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 95-97.

• Євплов Іван Гаврилович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
• Коротка біографія на «Az-libr.ru»(рос.)