Європейський банк реконструкції та розвитку

Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк, ЄБРР, англ. European Bank for Reconstruction and Development) — міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки.

Європейський банк реконструкції та розвитку
Тип міжнародна організація
Міжнародна фінансова організація
Засновано 1991
Галузь банк і international governmental or non-governmental organizationsd[1]
Країна  Велика Британія
Штаб-квартира Лондон
Членство Network for Greening the Financial Systemd[2]
Керівник Odile Renaud-Bassod[3]
Вебсайт de.ebrd.com/pages/homepage.shtml

 Європейський банк реконструкції та розвитку у Вікісховищі

Створений у 1991 році. Штаб-квартира — в Лондоні, Сполучене Королівство.

Акціонери та цільові країни

Країни-учасниці Європейського банку реконструкції та розвитку
   Країни-донори
   Країни-одержувачі інвестицій

Акціонерами Банку є 64 держави, Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк. Капітал — 30 млрд. євро. Фінансує 29 країн. Країнам ЄС належить 55,12 % капіталу, США — 10 %, Японії — 8,52 %, країнам операцій — 11,78 % (в тому числі Україні — 0,8 %), іншим акціонерам — 14,58 %. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. Збори акціонерів проводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн-членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулися у Києві.

В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора.

Управління

Усі повноваження щодо управління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двома заступниками. Вона складається з міністрів фінансів або керуючих центральними банками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих делегує ряд своїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.

До Ради директорів входять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президент координує діяльність тієї чи іншої територіальної групи. Україна, разом із Румунією, Боснією і Герцеговиною та Хорватією, входить до складу групи Південної і Східної Європи (BGCEE). Діяльністю територіальних груп керує Банківський департамент.

19 квітня 2008 був обраний п'ятий за рахунком президент Томас Міров. Він замінив Жана Лємьєра, який був президентом протягом восьми років.

6-й Президент Сума Чакрабарті обраний Радою керуючих Банку на чотирирічний термін (з 3 липня 2012), а в травні 2016 року переобраний на другий чотирирічний термін.

Принцип роботи

Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зростання, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів.

ЄБРР працює лише на комерційних засадах. На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. 60 % позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40 % — у державний сектор. Крім цільових кредитів ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації систем розподілу продовольства). Спеціальних коштів для надання технічної допомоги ЄБРР не має, а залучає інші ресурси, в тому числі із створених у країнах ЄС спеціальних фондів, міжнародних організацій.

ЄБРР в Україні

З 2012 року дирекцію ЄБРР в Україні очолює Шевки Аджунер. Один із пріоритетних напрямків — фінансування проектів модернізації систем теплопостачання, зокрема муніципальних. Першим цільовий кредит отримала міська рада Тернополя (10 мільйонів євро).

2 грудня 2014 року у Львові на вул. Дудаєва, 20 відкрився єдиний регіональний операційний офіс — представництво ЄБРР в Україні. Початково офіс займався лише реалізацією Програми підтримки розвитку малого та середнього бізнесу на всьому Західному регіоні Україні, проте поступово він візьме на себе більші повноваження та з часом буде функціонувати як повноцінний офіс ЄБРР.[4]

Участь України у Європейському банку реконструкції та розвитку

  • Дата набуття Україною членства: 14.07.1992 р.;
  • Підстава для набуття членства в міжнародній організації: Указ Президента України від 14.07.1992 № 379 «Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку»;
  • Статус членства: Повноправний член;
  • Характер фінансових зобов'язань України: Фінансові зобов'язання відсутні;
  • Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання фінансових зобов'язань: Міністерство фінансів України.[5]

Президенти банку

  • Квітень 1991 — липень 1993: Жак Атталі (фр. Jacques Attali)
  • Липень 1993 — вересень 1993: в. о. Рон Фрімен (англ. Ron Freeman)
  • Вересень 1993 — січень 1998: Жак де Ларозьєр (фр. Jacques de Larosière)
  • Січень 1998 — вересень 1998: в. о. Чарльз Френк (англ. Charles Frank)
  • Вересень 1998 — квітень 2000: Горст Келер (нім. Horst Köhler)
  • Квітень 2000 — липень 2000: в. о. Чарльз Фрэнк (англ. Charles Frank)
  • Липень 2000 — липень 2008: Жан Лемьєр (фр. Jean Lemierre)
  • Липень 2008 — травень 2012: Томас Міров (нім. Thomas Mirow)
  • Травень 2012 — по сьогодні: Сума Чакрабарті

Країни, в яких оперує Банк

Примітки

Література

  • В. Батрименко. Європейський банк реконструкції та розвитку // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.254 ISBN 978-966-611-818-2
  • Б. І. Гуменюк. Європейський банк реконструкції та розвитку // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.