Єжи Здзеховський

Є́жи Здзехо́вський герба Равич (27 серпня 1880, с. Роздол, Балтський повіт — 25 квітня 1975, Краків) — польський політик і економіст, депутат Сейму першої каденції в Другій Польській республіці.

Єжи Здзеховський
Jerzy Zdziechowski
Єжи Здзеховський
Міністр фінансів Польської республіки
20 листопада 1925 — 15 травня 1926
Попередник Владислав Грабський
Наступник Ґабріель Чехович
Народився 27 серпня 1880(1880-08-27)
Роздол, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 25 квітня 1975(1975-04-25) (94 роки)
Краків, Польська Народна Республіка
Похований Повонзківський цвинтар
Відомий як економіст, політик
Країна Польща
Політична партія Людово-народний союз
У шлюбі з Q106142426?
Діти Maria Krystyna Sapiehad

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в родині землевласників. Син Чеслава Здзеховського й Зофії Дорожинської. Гімназію закінчив в Одесі, академію — в Антверпені. У якості голови громадянського комітету Люблінської губернії був членом Центрального громадянського комітету Королівства Польського в Росії 1915 року.[1] 1916 року — віцеголова Ради З'їзду Польських організацій допомоги жертвам війни в Москві. Був членом Ліквідаційної комісії зі справ Королівства Польського.[2] Був членом Народного Польського комітету.[3] У квітні 1917 року був членом Тимчасового уряду Союзу військових поляків Мінського гарнізону (фактично Західного фронту).[4] У 1917—1918 роках був одним із провідників Польської ради Міжпартійного об'єднання в Санкт-Петербурзі. Був співорганізатором східних корпусів Війська Польського на Сході. Був членом Народної Ліги.[5]

По війні — діяч Людово-народного союзу й Народного сторонництва. Був одним з організаторів невдалої спроби державного перевороту в Польщі в січні 1919 (так званий путч Янушайтіса), скерованого проти уряду Єнджея Морачевського. Був учасником 1-ї Юдологічної конференції, організованої товариством «Розвиток» („Rozwój“), 4—8 грудня 1921 року.[6] У 1925—1926 роках займав пост міністра фінансів. У 1922—1927 роках — депутат Сейму від Людово-народного союзу. У 1926—1933 роках — член Ради Табору Великої Польщі. Уночі з 30 вересня на 1 жовтня 1926 року його було жорстоко побито в його власному помешканні у Варшаві. Побиття виконали люди в мундирах, що їх особистості не встановлено й досі. Був в опозиції до урядів санації; був також одним із головних натхненників бюджетних обструкцій. Багато тогочасних публіцистів (хоч і не безпосередньо) Юзефа Пілсудського у виданні розпорядження з настрашення Здзеховського. Відразу ж після нападу отримав Галлерівські Мечі (Пам'яткову відзнаку Армії генерала Галлера).[7]

Працював у кількох управліннях господарчих союзів. По нападі Третього Рейху й СРСР на Польщу подався на еміграцію, перебував у Лондоні. Був членом Польського наукового товариства за кордоном (від 1955 року).

Здзеховський — автор багатьох праць, здебільшого економічного напрямку. 1933 року під псевдонімом В. М. Демборуг повість «Чеки без покриття» (видавництво „Rój”, Варшава), яку свідомо стилізував під прозу популярного в 1930-х роках письменника Тадеуша Доленґи-Мостовича.[8][9][10] Через це пізніше літературні критики приписували цей твір Мостовичеві. Ця повість була гострою критикою санаційних урядів.

Його жінкою була Марта Блавдзевич, дочка Мечислава й Клементини (у дівоцтві Цюндзевіцької, сестри Михайла Цюндзевицького).[11] Мав єдину дочку — Марію, жінку Яна Андрія Сапіги (1910—1989), авторку споминів про себе й свого батька.

Примітки
  1. Коженьовський, Маріуш (1991/1992). Struktura organizacyjna i początki działalności Centralnego Komitetu Obywatelskiego Królestwa Polskiego w Rosji w 1915 r.. Annales Universitatis Mariae Curie-Skłodowska (польською). 46/47: 348.
  2. Шпопер, Даріуш; Домбровський, Пшемислав (2012). Sprawa Zygmunta Wasilewskiego – proces o zniesławienie Aleksandra Lednickiego. Studia Iuridica Toruniensia (польською) 11: 213.
  3. Мйодовський, Адам (2002). Wychodźcze ugrupowania demokratyczne wobec idei polskiego wojska w Rosji w latach 1917–1918. Білосток. 85.
  4. Мйодовський, Адам (2004). Związki Wojskowych Polaków w Rosji (1917–1918). Білосток. 40.
  5. Козіцький, Станіслав (1965). Historia Ligi Narodowej (okres 1887–1907). Лондон. 588.
  6. Томашевич, Ярослав (2012). Naprawa czy zniszczenie demokracji? Tendencje autorytarne i profaszystowskie w polskiej myśli politycznej 1921–1935. Катовиці. 52.
  7. Po napadzie na pos. Zdziechowskiego. Кур'єр Варшавський (272). 3 жовтня 1926. с. 20.
  8. Dęboróg-Bylczyński, Maciej (2012). „W. M. Dęboróg” – zagadkowy pseudonim literacki. Migotania (польською) (4 (37)): 47.
  9. Pospiszyl, Agnieszka (2015). Krótka monografia rodziny Zdziechowskich herbu Rawicz. Rocznik Polskiego Towarzystwa Heraldycznego (польською) (Варшава) 14: 110.
  10. Sapieżyna, Maria (2008). Moje życie, mój czas (польською). Краків: Wydawnictwo Literackie.
  11. Rachuba, Andrzej, ред. (2013). Dzieje rodziny Ciechanowieckich herbu Dąbrowa (XIV–XXI wiek) (польською). Варшава: DiG. с. 394.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.