Єжи Марцін Любомирський

Єжи Марцін Любомирський (також вживають Марцін пол. Jerzy Marcin Lubomirski; 1738 — 27 травня 1811, Прецлав) — польський шляхтич-магнат, військовик, урядник і політичний діяч Королівства Польського, театральний антрепренер, відомий авантюрист та гуляка. Барський конфедерат. Генерал військ коронних, власник значних маєтностей на Поділлі (зокрема, Палацово-парковий ансамбль «Самчики». Втратив родове «гніздо» — замок у Яновці.

Єжи Марцін Любомирський
Jerzy Marcin Lubomirski
Портрет Є. М. Любомирського
Псевдо Марцін Любомирський
Народився 1743(1743)
Краків, Річ Посполита
Помер 27 травня 1811(1811-05-27)
Прецлав
Країна Річ ПосполитаКоролівство Польське
Національність поляк
Діяльність магнат, військовик, урядник і політичний діяч Королівства Польського, театральний антрепренер,
Відомий завдяки барський конфедерат, авантюрист та гуляка
Alma mater Люневільська академія
Суспільний стан шляхтич
Титул князь
Посада барський, казімезький та ольштинський староста
Військове звання генерал коронних військ
Термін 1774— (барський староста)
Рід Любомирські
Батько Антоній Бенедикт Любомирський
Мати Анна Зофія Ожаровська
Родичі Юзеф Стемпковський (тесть), Єжи Домінік Любомирський (дід)
Брати, сестри Magdalena Agnieszka Sapieżynad
У шлюбі з Анна Вилежинська (без укладання шлюбу), Маріанна Гадік де Футак Гонората, Стемпковська, Текля Лабецька
Діти Антоній, Луція Францішка
Герб

Замок у Яновці

Життєпис

Народився 1738 року. Дід — Єжи Домінік Любомирський — краківський воєвода, фундатор костелу святого Антонія та колегіуму піярів у Межирічі Корецькому; батько Антоній Бенедикт (1718—1761), мати — дружина батька Анна Зофія Ожаровська (пол. Anna Zofia Ożarowskia, бл.1716—1759, гербу Равич[1]). Був єдиним сином у батьків, які його виховували в Яновці за порадами Станіслава Конарського. Спочатку навчався під кервництвом Антонія Дружбацького, братанка поетки Ельжбети Дружбацької. У 1749—1751 роках навчався в Колегіум Нобіліум, після цього до 1753 року а Люневільській академії під керівництвом Анджея Ожги.

11 грудня 1756 року здобув ранг генерала коронних військ. 1774 року після смерті стрийка Францішека Фердинанда, який не мав нащадків, посів Барське, Казімезьке та Ольштинське староства. 23 квітня 1789 року став шефом свого колишнього регіменту, який отримав № Х. Правдоподібно, ще 1789 року покинув Варшаву та переїхав до Франкфурта-на-Майні, де зблизився з Якубом Франком, був присутнім на його похороні 1791 року.[2]

Був власником значних маєтностей на Поділлі (зокрема, Палацово-паркового ансамблю «Самчики», який продав гайсинському старості Пйотрові Чечелю (1754—1843)[3]). Втратив родове «гніздо» — замок у Яновці.[4].

Помер 27 травня[5] (або 27 червня[6]) 1811 року в Прецлаві.[5]

Сім'я

Першою свою дружиною він вважав Анну Вилежинську (пол. Anna Wyleżyńska), однак шлюб не був формалізований. Пізніше вони розійшлися, Анна стала черницею під іменем Клара, померла 1787 року в монастирі бенедиктинок у Вільно. Перша законна дружина — графиня Анна Марія Гадік де Футак (пол. Anna Maria Hadik, дочка губернатора Королівства Галичини та Володимирії Андрея Гадіка[7]), з якою він розлучився. Друга — Гонората Стемпковська (пол. Honorata Stempkowska), донька київського воєводи[5] (за даними Вацлава Щиґельського в ПСБ) (або зять[8]) донька Юзефа Ґабріеля Стемпковського. Третя — Текля Лабецька (пол. Tekla Łabęcka). Відомі діти:

  • Антоні (помер рано)
  • Луція Францішка, дружина графа Єжи Тишкевича (1768—1831).

Примітки
  1. Anna Zofia Ożarowska z Ożarowa h. Rawicz (ID: 15.105.921)
  2. Szczygielski W. Архівовано 10 грудня 2017 у Wayback Machine. Lubomirski Jerzy Marcin h. Szreniawa (1738—1811)]… — S. 34-38.
  3. Маєток «Самчики»
  4. Janowiec-zamkipolskie.pl Janowiec-zamkipolskie (пол.)
  5. Szczygielski W. Архівовано 10 грудня 2017 у Wayback Machine. Lubomirski Jerzy Marcin h. Szreniawa (1738—1811)]… — S. 38.
  6. Marcin Jerzy ks. Lubomirski z Lubomierza h. Drużyna (ID: 15.105.926).
  7. Wierzbicka-Michalska K. Lubomirska z Hadików Anna Maria (ok. 1743—1803) Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine. // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk Zakład  :Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. ХVII/4, zeszyt 75. — S. 624—625. (пол.)
  8. Łabuń // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 563. (пол.) — S. 563. (пол.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.