Єлизавета Боуз-Лайон

Єлизавета Ангела Маргарита Боуз-Лайон була молодшою ​​дочкою та дев'ятою з десяти дітей Клода Джорджа Боуз-Лайона (згодом 14-й граф Стратмор та Кінгхорн), і його дружини Сесілії Ніни Кавендіш-Бентінк. Її мати була у родинних стосунках з прем'єр-міністром Великої Британії Вільямом Кавендіш-Бентінком та генералом-губернатором Індії Річардом Велеслі, 1-м маркізом Велеслі.

Місце народження Єлизавети залишилося невизначеним: є думки, що вона народилася у будинку своїх батьків Белгравії, або у кареті швидкої допомоги дорогою до лікарні. Її хрестили 23 вересня 1900 року у місцевій парафіяльній церкві Всіх святих; хрещеними були тітка з боку батька, леді Мод Боуз-Лайон, і її двоюрідний брат Артур Джеймс. 1911 року згідно з даними перепису вона жила в Гітчині.

Провела значну частину свого дитинства у Волдені і в замку Гламіс у Шотландії. До восьми років з нею займалися гувернантки. Єлизавета захоплювалася спортом, поні та собаками. У школі її улюбленими предметами були література та святе письмо; всі випускні іспити вона здала на відмінно.

Четверо з її братів служили в армії. Старший брат Фергус загинув у бою в битві при Лоосі 1915-о. Інший брат, Майкл, був оголошений зниклим безвісти 28 квітня 1917. Три тижні потому родині повідомили, що він був поранений та потрапив у полон; він залишався у таборі для військовополонених впродовж усієї війни.

Принц Георг VI, герцог Йоркський, був другим сином Георга V. Будучи дитиною, майбутній Георг VI був відомий як принц Альберт (в сім'ї Берті).  Уперше він запропонував Єлизаветі вийти за нього заміж 1921 року, але вона відмовила, «боячись, що ніколи більше не зможе вільно мислити, говорити та діяти, не так, як відчуває, а як повинна». Коли він заявив, що не одружиться ні на жодній іншій, його мати, королева Марія, відвідала Гламіс та переконалася, що Єлизавета — «єдина дівчина, яка могла б зробити його щасливим», але втручатися не стала. У той час до Єлизавети залицявся також Джеймс Стюарт, конюший принца, поки не виїхав до Америки.

У лютому 1922 року Єлизавета була подругою нареченої на весіллі сестри Георга VI, принцеси Марії. Наступного місяця Георг знову запропонував вийти заміж та знову отримав відмову. Нарешті, у січні 1923 Єлизавета погодилася вийти заміж, незважаючи на побоювання про життя у королівській родині. Вони одружилися 26 квітня 1923 у Вестмінстерському абатстві. Єлизавета поклала букет до могили Невідомого солдата по дорозі в абатство: цей жест копіювала кожна наречена з королівської родини, хоча наступні наречені робили це на зворотному шляху, від вівтаря. Після весілля вона стала іменуватися Її Королівська Високість герцогиня Йоркська; молодята провели медовий місяць у Полсден-Лейсі, садибі у графстві Суррей, а потім відправилися до Шотландії.

Після візиту у Північну Ірландію у липні 1924 лейбористський уряд погодився, що Георг та Єлизавета можуть поїхати в тур по Східній Африці з грудня 1924 по квітень 1925. Хоча лейбористський уряд зазнав поразки від консерваторів на парламентських виборах у листопаді, а генерал-губернатор англо-єгипетського Судану сер Лі Стек був убитий через три тижні, тур продовжився: пара відвідала Кенію, Уганду та Судан, але у Єгипті їм побувати не вдалося через політичні проблеми.

Принц Альберт страждав від заїкання, що заважало йому виступати перед аудиторією. З жовтня 1925 року він почав лікування, під керівництвом австралійського логопеда Лайонела Лога.

21 квітня 1926 у пари з'явився перша дитина — принцеса Єлизавета («Лілібет»), яка пізніше стане королевою Єлизаветою II. інша дочка, Маргарет Роуз, народилася 21 серпня 1930.

1927 року Альберт та Єлизавета відправилися в Австралію, щоб відкрити будинок парламенту в Канберрі, потім відвідали Ямайку і Панамський канал.

20 січня 1936 король Георг V помер, і новим королем став старший брат її чоловіка Едуард, принц Уельський. Він став наполягати на шлюбі з двічі розлученою американкою Уолліс Сімпсон, однак Англіканська церква, головою якої він, будучи королем, був, забороняла одружуватися або виходити заміж за розлучених. Міністри вважали, що народ ніколи не погодиться бачити Сімпсон королевою та висловилися проти вступу з нею в шлюб. Едуард вирішив відректися від престолу на користь Альберта, який став королем замість нього 11 грудня 1936, узявши ім'я Георга VI. Він і Єлизавета були короновані, як «Король та Королева Великої Британії, Ірландії та Британських домініонів, Імператор та Імператриця Індії» 12 травня 1937. Корона Єлизавети була зроблена з платини та містила алмаз Кохінур. Едвард та місис Сімпсон вступили в шлюб. 8 березня 1937 король офіційно своїм патентом присвоїв йому титул герцога Віндзорського та повернув орден Підв'язки, «з тим лише, щоб дружина його і потомство, якщо таке буде, не носили ім'я і звання Королівської Високості».

Похорон Королеви-матері.

30 березня 2002 о 15:15 королева-мати померла уві сні в Роял-Лодж на руках у дочки, королеви Єлизавети II. Вона страждала від застуди останні чотири місяці свого життя. На момент своєї смерті вона була членом королівської родини, що живе найдовше в історії Великої Британії.

Цей рекорд був побитий 24 липня 2003, коли принцеса Аліса, герцогиня Глостерська переступила рубіж в 102 роки. Вона померла у віці 102 років 29 жовтня 2004.

Більш ніж 200 тис. осіб протягом трьох днів проходили повз, коли королева-мати лежала в труні у Вестмінстерському залі Вестмінстерського палацу. Військовослужбовці кавалерії збройних сил стояли на сторожі по чотирьох кутах катафалка.

У день її похорону, 9 квітня, Генерал-губернатор Канади випустив прокламацію про те, щоб всі канадці пом'янули королеву-матір. В Австралії генерал-губернатор читав поминальну службу, яка відбулася в соборі Святого Андрія, в Сіднеї. У Лондоні понад мільйон людей заповнили площу біля Вестмінстерського абатства.

Її тіло покоїться тепер разом з чоловіком та дочкою в каплиці св. Георгія у Віндзорському замку. На її прохання, після її похорону вінок, який лежав на кришці труни, був віднесений на могилу Невідомого солдата у Вестмінстерському абатстві, — жест, який нагадує день її весілля.

Королева-мати залишила маєток своїй дочці. Її майно було оцінено в 70 мільйонів фунтів стерлінгів, включаючи картини, яйця Фаберже, ювелірні вироби та коней. За вісім років до своєї смерті вона, як повідомляється, розділила гроші між своїми правнуками. Найважливіші твори мистецтва королеви-матері були передані до Королівської колекції королеви.

Незважаючи на те, що королева-мати вважалася одним з найпопулярніших членів королівської родини, які допомогли стабілізувати популярність монархії в цілому, Єлизавета піддавалася критиці протягом свого життя.

Деякі стверджували, що Єлизавета використовувала расистські образи для чорних людей. Вудро Уайатт, навпаки, записав у своєму щоденнику, що, коли він висловив думку, що чорні не мають нічого спільного з «нами», вона сказала йому: «Я дуже зацікавлена ​​у співдружності, вони всі, як ми». Однак вона не довіряла німцям та сказала Вудро Уайатту: «Ніколи не довіряйте їм».

1987 року вона була піддана критиці, коли з'ясувалося, що двоє з її племінниць, Кетрін Боуз-Лайон та Неріссо Боуз-Лайон, потрапили в психіатричну лікарню.

Бронзова статуя Королеви Єлизавети в Лондоні.

Сер Г'ю Кассон сказав, що королева-мати була подібна «хвилі, що розбивається об скелі, оскільки незважаючи на свою красу, душевність та чарівність, її основними рисами були твердість та завзятість… коли хвиля вдаряється об бескид, вона розлітається чудовими бризками виблискуючих на сонці крапель та піни, і все ж під усім цим ховається дуже міцний, жорсткий камінь, сплав з твердих принципів, особистої хоробрості та почуття боргу» Hogg, James; Mortimer, Michael (eds.) (2002). The Queen Mother Remembered. BBC Books. ISBN 0-563-36214-6..

Добре відомі її сухі гостроти. Дізнавшись, що Едвіна Маунтбеттен була похована в морі, вона сказала: «Мила Едвіна, вона завжди любила справляти фурор» (Dear Edwina, she always liked to make a splash)[8]. В англійській мові вираз «to make a splash», «справити фурор», «викликати сенсацію», дослівно перекладається як «справити сплеск» або «здіймати хвилю».

У сатиричній телепередачі 1980-х років Spitting Image часто пародіювалися її звички, а сама вона зображувалася з акцентом Брумме. У кіно її грали такі актриси, як Джульєтта Обрі, Сільвія Сімс, Хелена Бонем Картер (фільм «Король каже!»), яка була номінована на премію Оскар за найкращу жіночу роль другого плану та отримала премію BAFTA в цій же номінації).

У Торонто встановлені бюсти Єлизавети та Георга.

Барельєф королеви Єлизавети та короля Георга VI на пам'ятнику в Торонто.

На честь Єлизавети був названий лайнер «RMS Queen Elizabeth». Вона брала участь у церемонії спуску корабля на воду 27 вересня 1938 в місті Клайдбанк, Шотландія.

Статуя королеви Єлизавети, скульптура роботи Філіпа Джексона на Меморіалі Георга VI, в Лондоні, була відкрита 24 лютого 2009 року.

У березні 2011 було опубліковано відомості про музичні пристрасті королеви і про її колекції музики, що зберігається в замку Мей. Музичні смаки королеви виявилися достатньо еклектичними, в її колекції можна знайти ска, фолк, шотландські ріли, мюзикли «Король і я» і «Оклахома!», записи виконавця американського Йодля Монтани Сліма, аудіозаписи Ноеля Кауарда, коміка Тоні Хенкока та The Goons Show[9].

Герб Королеви Єлизавети.

• 4 серпня 1900 — 16 лютого 1904: Високоповажна Єлизавета Боуз-Лайон
• 16 лютого 1904 — 26 квітня 1923: Леді Єлизавета Боуз-Лайон
• 26 квітня 1923 — 11 грудня 1936: Її Королівська Високість Герцогиня Йоркська
• 11 грудня 1936 — 6 лютого 1952: Її Величність Королева
  • 11 грудня 1936 — 14 серпня 1947: Її Імператорська Величність імператриця Індії
• 6 лютого 1952 — 30 березня 2002: Її Величність Королева-мати Єлизавета

• Наталія Кулішенко. Стати королевою. Біографія Єлизавети. Сталінградська історія англійської королеви. — М., Наукова книга, 2011. — 200 с. ISBN 978-5-91393-091-0

• Official site
• Remember This — An Elegy on the death of HM Queen Elizabeth, The Queen Mother by Andrew Motion, Poet Laureate, at the BBC
• Order of Canada Citation
• CBC Digital Archives — Their Majesties in Canada: The 1939 Royal Tour
• The Queen Mother's Wedding on The Royal Channel on YouTube.com