Ємцов Артем Олександрович

Артем Олександрович Ємцов (нар. 8 червня 1986(19860608), Київ) — український актор театру та кіно.

Ємцов Артем Олександрович
Народився 8 червня 1986(1986-06-08) (35 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність актор
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого

Біографія

Артем Ємцов народився 8 червня 1986 року в Києві[1]. Серед театральних родичів — двоюрідна бабуся Тетяна Наумова — балерина Большого театру[2].

Дитяче бажання бути спершу священиком, потім цирковим артистом крок за кроком призвела Артема в театральну студію, логічним продовженням якої став театральний інститут[3]. У 2007 році закінчив курс Миколи Рушковського в Київському державному театральному інституті ім. Івана Карпенка-Карого.

Театральну діяльність розпочав у київському театрі російської драми імені Лесі Українки (з 2007 року), куди був прийнятий без прослуховування. Потім був «Театрі на Подолі» (з 2009) і знову повернення у Російську драму (з 2011 по 2017)[2].

Бере участь в антрепризних виставах («Небезпечний поворот»[4], «Варшавськая мелодія—2»), в літературних читаннях («Майстер і Маргарита»[5], «Поховайте меня за плінтусом»[6]), в об'єднаних програмах за участю музикантів, оркестру…[7]. Примітна особливість — зріст 196 см.

Живе і працює в Києві.

Театр

Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки

У театрі ім. Лесі Українки зіграв наступні ролі[8]

Театр на Подолі
  • 2007 (ввод) — «Майстер-клас Марії Каллас» Терренса МакНелли; реж. Віталій Малахов адміністратор
  • 2009 — «Хто вбив молодого В.?» (друга назва — «Нові страждання молодого В.») У. Пленцдорфа; реж. Георг Жено Едгар[9][10]
  • 2009 — «Ігри олігархів»; реж. Віталій Малахов Бердичевський
  • 2010 — «Льовушка» А. Крима; реж. Ігор Славинський Льовушка[11]
  • 2010 — «Опера Мафіозо» Васила Станилова; реж. Віталій Малахов Витторіо
  • 2011 — «La Bonne Anna, або як зберегти сім'ю» Марка Камолетті; реж. Ігор Славинський Роберт, дизайнер інтерьєрів[12]
  • 2012 — «Недоумкуватий Журден» М. Булгакова; реж. Віталій Малахов учитель фехтування
Театр «Актор»
  • 2018 «Приємна несподіванка» за п'єсою «Візити до містера Гріна» Джеффа Барона; реж. Ольга Гаврилюк[13]
  • 2019 — «Мегери» Д. Нігро; реж. Ольга Гаврилюк[14]
Інші театри

Фільмографія

  1. 2006 — Золоті хлопці-2 журналіст (в титрах не зазначений)
  2. 2007 Серцю не накажеш Рома
  3. 2008 Рідні люди Кирило Биків
  4. 2008 — Роман вихідного дня Василь
  5. 20102013 — Єфросинія (телесеріал) Ромео (в титрах не зазначений)
  6. 2012 Повернення Мухтара-8 (6-я серія «Прости-прощай») Андрій
  7. 2013 — Реаліті (короткометражний) Марк Боссі
  8. 2014 — Особиста справа Шахов, особа нетрадиційної орієнтації

Відгуки

Артем Ємцов для ролі Едді-Вертера став просто знахідкою — довготелесий, з по-дитячому добрим обличчям. Митець, що не вміє малювати, не бажаючий ходити на роботу громадянин Німеччини, син, який втік з батьківського дому. Нарешті, закоханий, який жахається, наче смерті, будь-якого фізичного контакту з коханою. Загалом, людина на дві голови вище за інших, по-своєму незрозуміла та нещасна.[18]

Оригінальний текст (рос.)
Артём Емцов для роли Эдди-Вертера оказался просто находкой — долговязый, с по-детски добрым лицом. Не умеющий рисовать художник, не желающий ходить на работу гражданин Германии, сбежавший из родительского дома сын. Наконец, влюбленный, страшащийся, как смерти, всякого физического контакта с возлюбленной. В общем, человек на две головы выше остальных, по-своему непонятый и несчастный.

Юлія БЕНТЯ про роль у виставі «Хто вбив молодого В.?», газета «Коммерсантъ Украина» 189 від 3 листопада 2009 року

Улюбленцем публіки тут безумовно стане і Артем Ємцов — це видно вже на прем'єрі. Молодий актор зіграв роль не другого і навіть не третього плану. Його ім'я в списку діючих осіб і виконавців значиться в хвості, адже лакея Жоржа в мольеровской п'єсі немає. Його придумав режисер. Цей безмовний довготелесий хлопчина з вічно роззявленим від подиву ротом маячить десь на задньому плані, але так безпосередньо і чесно переживає все, що відбувається на сцені, що очей не відірвати.[19]

Оригінальний текст (рос.)
Любимцем публики здесь безусловно станет и Артем Емцов — это видно уже на премьере. Молодой актер сыграл роль не второго и даже не третьего плана. Его имя в списке действующих лиц и исполнителей значится в хвосте, ведь лакея Жоржа в мольеровской пьесе нет. Его придумал режиссер. Этот безмолвный долговязый паренек с вечно разинутым от удивления ртом маячит где-то на заднем плане, но так непосредственно и честно переживает все происходящее на сцене, что глаз не оторвать.

Олена ФРАНЦЕВА про роль у виставі «Удаваний хворий», газета «Известия» від 15 жовтня 2012 року

Ну, і, звісно ж, окреме «браво!» молодому акторові Артему Ємцову в ролі лакея Жоржа. Його безсловесний, довготелесий і незграбний герой — точна копія старовинного літографічного зображення італійського слуги-дзанні (цікаво, чи знає сам актор про цю схожість?) — без сумніву, акторське відкриття в цій виставі.[20]

Наталя ВЛАДИМИРОВА про роль у виставі «Удаваний хворий», газета «День» від 13 листопада 2012 року

Примітки

  1. Все мы родом из детства,выпуск №30,гость артист театра и кино Артем Емцов
  2. Олеся ВОРОНИНА (24 грудня 2015). Артем Емцов: «Вся моя жизнь – это чудо...» (рос.). «Версии». Процитовано 8 листопада 2017.
  3. Юлия САВЧЕНКО (17 грудня 2015). Артём Емцов. Uaparty. Процитовано 8 листопада 2017.
  4. Юлія БЕНТЯ (10 березня 2010). Спектакль на выданье «Опасный поворот» в Доме офицеров (рос.). bit.ua. Процитовано 18 листопада 2017.
  5. Спектакль-чтения «Мастер и Маргарита»
  6. Юліана ОХОТНІК (21 вересня 2016). Сказки на ночь: Артем Емцов и «Похороните меня за плинтусом» Павла Санаева в Botan (рос.). bit.ua. Процитовано 18 листопада 2017.
  7. Ольга КІЗЛОВА (13 січня 2016). Скрипач Вадим Борисов: «Когда говоришь о Бахе, то понимаешь, что хорошей музыки очень много. Но он стоит над всеми» (рос.). Газета 2000, №1–2 (755). Процитовано 17 листопада 2017.
  8. Артём Емцов на сайте театра Л. Украинки
  9. Юлия БЕНТЯ (3 листопада 2009). Самый молодой Вертер в новом спектакле Театра на Подоле (рос.). «Коммерсантъ Украина». Процитовано 2017-11-8.
  10. Театр на Подоле «Новые страдания молодого В.» (відео)
  11. Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ (27 січня 2011). Один хлопчик і дві бабусі (ua). Газета 2000, №4 (543). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
  12. Наталя ПАНАФІДІНА (23 лютого 2011). Игорь Славинский решил разобраться в семейных отношен (рос.). «Экономические известия» №32 (1492). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
  13. Сергій ВИННИЧЕНКО (9 грудня 2018). «Приємна несподіванка» від «Актора» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 8 грудня 2020.
  14. Сергій ВИННИЧЕНКО (2 червня 2020). «Мегерська» перука Олексія Вертинського (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 8 грудня 2020.
  15. Пресс-презентация премьерного спектакля «Опасный поворот» (рос.)
  16. Татьяна ПОЛИЩУК (9 марта 2016). Спектакль недели «Варшавская мелодия-2» (рос.). «День». Процитовано 2017-11-8.
  17. «Пригоди Піноккіо». Архів оригіналу за 23 липня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
  18. Юлія БЕНТЯ (3 листопада 2009 року). Самый молодой Вертер (рос.). «Коммерсантъ Украина» №189. Процитовано 2017-11-8.
  19. Елена ФРАНЦЕВА (15 октября 2012). Русская драма приправила драматизмом последнюю комедию Мольера (рос.). «Известия». Процитовано 2017-11-8.
  20. Наталя ВЛАДИМИРОВА (13 листопада 2012). Азарт, пустощі, розкутість і «карнавальність» (ua). «День». Процитовано 2017-11-8.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.