Єпіфанівка

За усними переказами старожилів, назва села походить від першого поселенця – Єпіфана, який мешкав на правому березі річки Плотва. Оселився він там близько 1755 -1757 рр.

За даними історико-статистичного опису Харківської єпархії наводяться дані про чисельність населення в селі:

1800 р. – 1778 осіб.

1850 р. – 2523 осіб.

На 2017 рік кількість населення в селі складала 1355 осіб.

Перші поселенці переважно були хліборобами. Поміщиків в селі не було, але поміщицькі землі були. На території нинішнього Рубіжного проживав пан Білозьоров, власник земель у Єпіфанівці, які обробляли жителі села. Радянська влада була встановлена у грудні 1917 року. На сходці села було прийнято рішення про створення сільської ради  й обрано першого голову села – Романа Прокоповича Задорожнього. Затверджено статут про переділ землі. В результаті здійснення Декрета про землю селяни Єпіфанівки отримали  12 тис. десятин землі.

1921 року в селі організовано комбід, який очолив  Митрофан Андрійович Куценко. Ним і було проведено розподіл землі.

У лютому 1930 року був організований перший колгосп ім. Сталіна. А в 1934 році відбулася реорганізація, і на базі цього колгоспу було створено 3 колгоспи: імені Калініна, «Більшовик» і «Нове життя».

У кінці 1950 року 3 колгоспи об’єдналися в один під назвою «Путь до комунізму». В ті часи на території села мешкало більш як 2500 жителів на 10 вулицях: Чабаклин, Ляхівка, Рубашківка, Бузинівка, Хаблівка, Синяківка, Бесарабія, Зацерківка, Сюсюрівка, Занудівка. За весь період сільськими головами було 8 чоловік: Задорожній Р. П., Заярний В. В., Зубарь І. Г., Савенко П. В., Трубников І. Б., Каут М. В., Волошина Л. С., Несмашний О. В. та Островерхова Н. А.

До середини 60-х років на території сільської ради працювало 4 магазини та кафе-їдальня, два водяні млини та олійниця, сільський клуб,  два кінопрокатні зали,  медпункт, сільська бібліотека,  три дитячі садки, які відвідувало від 30 до 40 дітей кожний, дві початкові та восьмирічна школи.

Історія школи – це ціла історія епохи. Починалося все з  церковнопарафіяльної школи, з одного вчителя та багатьох учнів, які хотіли вчитися.

У дореволюційний шлях у селі діяло дві школи: земська та церковнопарафіяльна. Перша – для дітей заможних батьків, друга – для решти населення. Першою вчителькою була Рогівська Валентина Ростиславівна, 1877 року народження.

Проте, з роками виникла потреба в просторій, новій школі, яка б відповідала сучасним вимогам.  Так 1987 року в селі з’являється новобудова – двоповерхова школа проектною потужністю 192 учні. Цим жителі завдячують колишньому голові колгоспу А. І. Нестеренкові.

За час свого існування нова школа кілька разів змінювала статус: восьмирічна, неповна середня, загальноосвітня ЗОШ 1-2 ступенів. На цей час школа не тільки дбає про дітей шкільного віку, а й опікується дошкільнятами, бо з 2010 року тут працює  короткотривалого перебування дітей дошкільного віку. Школу газифіковано, зроблено ремонт.

Єпіфанівська бібліотека була відкрита 1946 року при Єпіфанівському сільському клубі. Спочатку книжковий фонд становив усього 154 екземпляри. Читачів було 48 осіб. Першим завідувачем клубу був Микола Макарович Курочка. 1952 року бібліотека відокремилася. На той час читачів було 232, а книжковий фонд уже становив 1954 екземпляри. З кожним роком книжковий фонд збільшувався,  і в цьому була немала заслуга працівників бібліотеки. Установа стає однією з найкращих у районі за підсумками роботи. 24 травня 1964 року Єпіфанівська бібліотека одержала Диплом Луганського обласного управління культури та Президії обкому Профспілки працівників культури. Їй присвоїли звання культосвітньої установи відмінної роботи.

1974 року бібліотека стає районною школою передового досвіду з науково-інформаційного та бібліографічного обслуговування  трудівників села. З кожним роком ця установа все більше спрямовує свою роботу   на краще вивчення та задоволення  читацького попиту. Вона бере активну участь  у житті громади, співпрацюючи з клубом, школою та сільською радою.

1973 року було зведено нову будівлю для сільської ради, а також їдальню, гуртожиток та комплексний приймальний пункт. На цей час площа сільради становила 6139 га, із них землі запасу – 326 га, резервного фонду – 410 га, водного фонду – 3 га, лісів – 896 га.

На території ради є 22 вулиці, 2 мости.

у 1799 р. село мало свій храм Василя Великого, священником був Лук'ян Федоров. Парафіяни: чол. 823, жін. 811. [3](рос.)

Храм було підірвано радянською владою (на мапі 1943 р. він ще вказаний). Зараз служба відбувається у будівлі колишньої церковної школи, настоятель ієрей Сергій Тучин.[4]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 та 1946—1947 рр.

• 
  захід сонця
• 
  р.Борова
• 
  пляж
• 
• 
• 
  меморіал
• 
• 
• 
• 
• 

• Луганщина: Селу Єпіфанівка виповнилося 265 років// Голос України, 13.09.2021
• Єпіфанівська сільська рада// Сайт Верховної Ради України
• Історія міст і сіл Української РСР : в 26 т. / голов. редкол.: Тронько П. Т. (голова) [та ін.]. - Київ : Голов. ред. Укр. рад. енциклопедії АН УРСР, 1967 - 1974. Луганська область / редкол. тома: Ю. Ф. Пономаренко (голова) [та ін.]. – 1968. – 939, [1] с., [10] арк. фот. : іл.
• Міста і села України. Луганщина.
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область
• Сєвєродонецький район.

• Свідчення Раїси Іванівни Задорожної. Пам'ять народу: геноцид в Україні голодом 1932—1933 років. Книга перша. — Київ. — 2009. — С. 409.
• Погода в селі Єпіфанівка
• http://www.otkudarodom.ua/sites/default/files/pdfs/materialy_po_istorii_hramov_luganskoy_oblasti.pdf с.37