Єпішев Олексій Олексійович

Народився в родині робітника-бондаря. У 1921 році закінчив трикласне парафіяльне училище в Астрахані. У вересні 1921 — вересні 1923 року — учень бондаря школи фабрично-заводського навчання Волго-Каспійського держрибтресту в Астрахані.

З вересня 1923 по листопад 1927 року працював підручним бондаря і бондарем астраханських бндарних майстерень Волго-Каспійського держрибтресту. У 1925 році закінчив три класи вечірньої школи 2-го ступеня в Астрахані. У 1926 році вступив до комсомолу. У листопаді 1927 — лютому 1928 року — слухач Астраханських губернських курсів з підготовки комсомольських робітників.

У лютому — серпні 1928 року — інструктор Селенського районного комітету ВЛКСМ міста Астрахані. У серпні 1928 — жовтні 1929 року — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Астраханського районного комітету ВЛКСМ.

У жовтні 1929 — жовтні 1930 року — завідувач загального відділу, інструктор Астраханського районного комітету ВКП(б).

Член ВКП(б) з листопада 1929 року.

З 1930 року — в Червоній армії. У жовтні 1930 — листопаді 1931 року — курсант-однорічник 7-го полку зв'язку Приволзького військового округу. У листопаді 1931 — лютому 1933 року — начальник 5-го відділення штабу 61-ї стрілецької дивізії Приволзького військового округу. У лютому 1933 — травні 1938 року — слухач інженерного факультету Військової академії механізації та моторизації РСЧА імені Сталіна.

5 травня 1938 — 6 березня 1940 року — парторг ЦК ВКП(б) на Харківському машинобудівному заводі № 185 імені Комінтерну та 1-й секретар Комінтернівського районного комітету КП(б)У міста Харкова.

6 березня 1940 — листопад 1942 року — 1-й секретар Харківського обласного і міського комітету КП(б)У. З початком німецько-радянської війни в липні 1941 року також призначений уповноваженим Державного комітету оборони СРСР на Харківському тракторному заводі (ХТЗ) № 265 та комісаром Харківського корпусу народного ополчення. У кінці 1941 року разом із Харківським тракторним заводом був евакуйований на Урал. У 1942 році — уповноважений Військової ради Сталінградського фронту із забезпечення танкових військ танками, моторами і запасними частинами на Уралі.

З листопада 1942 по січень 1943 року — відповідальний організатор Управління кадрів ЦК ВКП(б). Одночасно, у грудні 1942 — лютому 1943 року — заступник народного комісара середнього машинобудування СРСР з кадрів.

У лютому 1943 року прибув у Харків і знову очолив Харківський обласний комітет КП(б)У. Але через місяць, після наступу німецьких військ, евакуювався з Харкова на Урал, де був призначений 1-м секретарем Нижньотагільського міського комітету ВКП(б) Свердловської області. У травні 1943 року переведений на політичну роботу в Радянську армію.

У травні — листопаді 1943 року — член Військової ради 40-ї армії Воронезького фронту. У листопаді 1943 — травні 1945 року — член Військової ради 38-ї армії. У травні 1945 — серпні 1946 року — член Військової ради 40-ї армії.

10 липня 1946 — 25 січня 1949 року — секретар ЦК КП(б)У з кадрів.

У грудні 1948 — січні 1950 року — слухач курсів із підготовки і перепідготовки 1-х секретарів обкомів при ЦК ВКП(б).

9 січня 1950 — 3 вересня 1951 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету КП(б)У.

У червні — серпні 1951 року — інспектор ЦК ВКП(б).

26 серпня 1951 — 11 березня 1953 року — заступник міністра державної безпеки СРСР з кадрів.

29 березня 1953 — 13 серпня 1955 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету КПУ.

14 серпня 1955 — 27 листопада 1960 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Румунії.

27 листопада 1960 — 30 червня 1962 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Югославії.

• 
  Олексій Єпішев, 1961.

11 травня 1962 — 5 липня 1985 року — начальник Головного політичного управління Радянської армії та флоту та член Ради Оборони СРСР і Головної Військової Ради. З серпня 1965 по травень 1966 року — член Ідеологічної комісії при ЦК КПРС.

Як начальник Головного політичного управління Радянської армії та флоту в 1962—1985 роках був організатором та керівником компартійного контролю за офіцерським корпусом Радянської армії та вищим представником ЦК КПРС у армійському командуванні і Генеральному штабі РА.

5 липня — 15 вересня 1985 року — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

• генерал-майор (26.05.1943)
• генерал армії (11.05.1962)

• Герой Радянського Союзу (21.02.1978)
• чотири ордени Леніна (23.01.1948, 22.02.1968, 21.02.1978, 18.05.1983)
• орден Жовтневої Революції (4.05.1972)
• чотири ордени Червоного Прапора (23.10.1943, 7.01.1944, 23.05.1945, 4.11.1981)
• орден Богдана Хмельницького І ст. (25.08.1944)
• два ордени Вітчизняної війни І ст. (29.05.1944, 11.03.1985)
• орден Трудового Червоного Прапора (17.05.1958)
• три ордени Червоної Зірки (19.09.1941, 27.08.1943)
• орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» ІІІ-го ст.
• медалі
• лауреат Ленінської премії (1983)
• два ордени Червоного Прапора (Монгольська Народна Республіка) (,.05.1978)
• орден «Бойовий Хрест» (Чехословаччина)
• орден «Білого Лева» (Чехословаччина)
• орден Червоного Прапора (Монгольська Народна Республіка)
• орден «Народна Республіка Болгарія» I ст. (Болгарія)
• орден «Хрест Грюнвальда» II класу (Польща)

• Епишев Алексей Алексеевич // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)
• П. Гуцал. Єпішев Олексій Олексійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.