Івана Мазепи, 3

Житловий комплекс Українського військового округу (будинок УВО, будинок Київського особливого військового округу (КОВО), «Будинок-літак») — архітектурний ансамбль, комплекс за проєктом архітектора Йосипа Каракіса. Складається із житлових будинків № 3-А і 3-Б, а також дитячого садка заводу «Арсенал».

Івана Мазепи, 3
50°26′37″ пн. ш. 30°32′48″ сх. д.
Тип житловий будинок
Країна  Україна
Розташування Київ
Архітектурний стиль конструктивізм
Архітектор Каракіс Йосип Юлійович
Будівництво 1934 — 1940
Адреса вулиця Івана Мазепи, 3-А, 3-Б,
Аскольдів провулок, 5
Ідентифікатори й посилання

Розташований у кварталі між Арсенальною площею, вулицею Івана Мазепи, Аскольдовим провулком, 5 і схилом Дніпра. У 1930—2000-х роках споруда була містобудівною домінантою в панорамі правобережжя Києва[1].

Будівництво і використання будівлі
Проєкт будинку КВО. З боку Дніпра

У XVIII—XX сторіччях на ділянці над Дніпром розташовувались садиба останнього гетьмана України Кирила Розумовського й ансамбль будівель Пустинно-Микільського монастиря. 1934 року споруди зруйнували і розчистили місце під будівництво житлового комплексу для співробітників Українського військового округу. Проєкт підготували в Першій архітектурній майстерні Архітектурної палати України Київської міськради. Безпосередньо розробленням займався архітектор Йосип Каракіс за участю архітектора І. Заславського. Передбачалося забудувати цілий квартал: звести три житлових будинки, дитячий садок, розпланувати парк і влаштувати сходи до Паркової дороги. Однак вдалось реалізувати лише частину запланованого. У 1934—1938 роках спорудили скорочений на чотири секції будинок № 3-А.

Будівництво особисто контролював командувач Українського військового округу (з 1935 року — Київського військового округу) Йона Якір. Він майже щоночі відвідував будівництво і розпікав начальника будівництва В. Радовського за будь-які дрібниці. Йосип Каракіс зажадав від командувача КВО не заважати будівництву. Проте 1937 року Якіра перевели до Ленінграда, де того ж року його заарештували і розстріляли[2].

Будівництво дитсадка завершили в 1939 році, а відкрили 17 квітня 1940 року[1]. Під час нацистської окупації Києва угорці влаштували у приміщенні садочка Будинок святого Стефана.

У народі за свій зовнішній вигляд комплекс отримав назву «Будинок-літак».

Архітектура
«Будинок-літак» на фотографії 1942 року

Житловий будинок № 3-А — цегляна, тинькована споруда з ускладненою дугоподібною формою у плані. Секції мають різну поверховість. Найвища секція — дев'ятиповерхова. Вісім секцій — п'ятиповерхові двоквартирні з дво- і трикімнатними квартирами. У п'яти підвищених наріжних секціях із ліфтами розташовані дво-, три- й п'ятикімнатні квартири. У будівлі є підвали. Має пласкі перекриття.

Будинок вирішений у стилі пізнього конструктивізму, наближеного до модерну. Композиція — асиметрична. Акцентом будівлі є наріжна дев'ятиповерхова секція, яка завершується оздобленою гранчастою ротондою терасою з оглядовим майданчиком. Від наріжжя відходять п'ятиповерхові крила різної довжини. Перехід до них здійснюється через шестиповерхові споруди. Між собою вони поєднані чотириповерховими будівлями з аттиковими поверхами, розкресленими на квадри.

Обабіч наріжної дев'ятиповерхової секції планувались аркові проїзди на подвір'я. Зберігся лише правий.

Чоловий і тильний фасади акцентовані ризалітами. Виразності додають тригранні еркери і балкони. Центральний еркер фланкований лоджіями. Еркери є на наріжжі шестиповерхових секцій. На бічних фасадах їх підтримують прості консолі.

Міжвіконня еркерів, простінки терас і перший поверх дев'ятиповерхової секції оздоблений заокругленими стовпами стилізованого ордеру.

На рівні третього поверху проходить смуга зі стилізованих балясин. Частина фасаду рустована.

1965 року дворовий фасад облицювали керамічною плиткою[1].

Житловий будинок № 3-Б — п'ятиповерхова, цегляна, тинькована споруда. Має вигляд увігнутої площини. Як і будинок № 3-А вирішений у формах конструктивізму. Головний фасад, який звернений до Дніпра, розчленований лоджіями. Аттиковий (верхній) поверх відокремлюється карнизом. Будинок фланкований вежоподібними гранчастими ризалітами

Планувався як тло для майбутнього парку[3]. Дугоподібний будинок мав поєднуватися з планом Зеленого театру. Дуги амфітеатру глядацьких місць повторювали ритміку житлового будинку. Обидва комплекси візуально збагачували один одного[2].

Дитячий садок
Дитячий садок, 1941

Дитячий садок розташований в глибині Аскольдового провулка на верхній терасі дніпрового схилу. Призначався для 140 дітей працівників заводу «Арсенал». Вирішений у формі неокласицизму[3].

Учень Каракіса Віктор Чепелик вважав, що садочок — витончена споруда. Стилю цієї будівлі властивий особливий шарм, притаманний дворянським садибам[4][5].

Примітки
  1. Житловий комплекс на вулиці Мазепи, 2011, с. 1437.
  2. Київський архітектор Йосип Каракіс, 2013, с. 195.
  3. Житловий комплекс на вулиці Мазепи, 2011, с. 1438.
  4. Чепелик В. В. Йосип Каракіс: Творчість в лещатах тоталітарної доби.
  5. Київський архітектор Йосип Каракіс, 2013, с. 196.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.