Чепелик Віктор Васильович

Ві́ктор Васи́льович Чепе́лик (14 березня 1927(19270314), Київ — 14 травня 1999, Київ) — український архітектор, історик архітектури, академік. Член Спілки архітекторів України (з 1975 року), дійсний член Української Академії архітектури (з 1993 року), почесний доктор НДІТІАМ (з 1996 року), лауреат Державна премія України в галузі архітектури (2002, посмертно). Автор 185 наукових праць з української і всесвітньої архітектури. Значне місце у дослідницькій діяльності займає дослідження українського архітектурного модерну.

Віктор Васильович Чепелик
В. В. Чепелик, 1974 рік
Народження 14 березня 1927(1927-03-14)
Смерть 14 травня 1999(1999-05-14) (72 роки)
Поховання Байкове кладовище
Країна
(підданство)		  СРСР
 Україна
Навчання Київського інженерно-будівельного інституту
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ
Науковий ступінь кандидат наук
Нагороди

Життєпис

Народився 14 березня 1927 року в Києві. Навчався у середній школі до восьмого класу. Батько помер рано, ріс з мамою в скрутні повоєнні роки, змалечку маючи надзвичайну жагу до читання, вивчення історії і літератури.

З 1944 по 1948 рік навчався в Київському технікумі цивільного будівництва на архітектурному відділенні. З 1948 по 1954 рік - студент архітектурного факультету Київського інженерно-будівельного інституту (нині КНУБА), з яким надалі була пов'язана вся подальша творча, наукова, педагогічна робота, де Віктор Васильович здобув надзвичайну повагу і авторитет серед колег та плеяд випускників архітектурного факультету КІБІ 70-х - 90-х років.

В КІБІ навчався у М. Сєвеврова, В. Леонтовича, І. Кириєнка, Й. Каракіса, В. Онащенка, О. Сидоринка, Ю. Асеєва. В 1954 році захистив дипломну роботу на відмінно і за рішенням кафедри архітектурного проектування і Ради архітектурного факультету був рекомендований до аспірантури. Вчився в аспірантурі при кафедрі архітектурного проектування КІБІ. Одружився на одногрупниці, згодом визнаному вченому і викладачу (КХІ, НАОМА) Зої Василівні Мойсеєнко-Чепелик - незмінній порадниці, підтримувачці в усих творчих і наукових студіях, упоряднику творчої спадщини та посмертного видання монографії В.В. Чепелика про Український архітектурний модерн.

Після завершення аспірантури з 1957 по 1964 роки працював асистентом на кафедрі архітектурного проектування КІБІ. В цей час виконав ряд проектів та опублікував кілька статей в наукових збірниках і архітектурних журналах.

З 1958 року читав лекційний курс «Советская архитектура». У 1964 році захистив дисертаційну роботу на тему «Архитектурно-планировочные решения жилых домов для одиноких и малосемейных», за що дістав вчений ступінь кандидата архітектури. З 1964 року переведений на посаду старшого викладача кафедри архітектурного проектування, працює заступником декана на громадських засадах. З 1965 року стає штатним заступником декана, перебував на цій посаді до 1974 року. У своїй науковій роботі з 1967 року почав активно вивчати український архітектурний стиль. 1974 року, після вивільнення з деканатської роботи, за конкурсом обраний на посаду завідувача кафедри малюнку та живопису. Упродовж майже всього життя переймався малюнком і акварельним живописом, напрацював близько 1000 робіт на історичні, пейзажні та архітектурні теми, хоча дуже мало їх виставляв. Також розробляв іллюстративний демонстраційний матеріал для лекцій, особисто вручну малюючи іллюстрації (плани, розрізи, деталі, фасади, перспективи пам'яток архітектури) та графічні плакати до тематичних позаурочних лекцій про національну українську та сучасну зарубіжну архітектуру. За свідченням студентів та аспірантів, озробляв проекти пам'ятників та архітектурних меморіалів на честь національних героїв, зокрема героїв Крут, в часи, які не давали надії на їх оприлюднення та втілення.

У 1979 році, по закінченню конкурсного терміну, В. В. Чепелик повертається на кафедру основ архітектури КІБІ (КНУБА) на посаду доцента, відмовившись від кількох пропозицій щодо зайняття посади керівника художнього ВНЗ у Харкові чи Львові і навіть директора НДІТІАМ у Києві, оскільки вважав, що його жіяльність має бути обмежена лише науковою роботою над історією архітектури та над викладанням її студентам. В часі керівництва кафедрою видатним київським архітектором В.І. Єжовим у 1987 року обраний на посаду професора кафедри основ архітектури. Тоді ж почав читати лекції з «Історії архітектури Середньовіччя та Нового часу». З наступного року за його ініціативи на архітектурному факультеті КІБІ вперше почалося викладання «Історії української архітектури». 1993 року В.В.Чепелика обрано дійсним членом новоутвореної Української Академії архітектури.

Архітектура

Після закінчення інституту у 1954 році працював у кількох проектних організаціях, зокрема в «Укргипроздраве», «ГСПИ-2», а також брав участь в деяких місцевих, республіканських та всесоюзних конкурсах. В цей час за його проектами побудовано декілька будинків і споруд в Києві та на Київщині.

Викладацька діяльність

З 1958 року, після закінчення аспірантури, читав лекційний курс «Советская архитектура». Передав цей курс іншому викладачеві 1987 року. З 1964 року В. В. Чепелик працює на посаді старшого викладача кафедри архітектурного проектування та заступником декана на громадських засадах, а з 1965 року — заступник декана. З 1966 року по 1983 рік голова методичної комісії архітектурного факультету. За 17 років він розробив 9 навчальних планів підготовки архітекторів, за якими проводилися заняття як в КІБІ, так і в інших інститутах. Тоді ж читає лекційні курси і проводить практичні заняття з дисциплін "Архітектурне проектування", “Введення в спеціальність” (в 1960-х рр.), “Архітектурна композиція” ("Теорія архітектурної композиції", 1964-1999 рр.), “Сучасна вітчизняна (радянська) архітектура” (сформував курс і популяризував доробок архітектури вітчизняного, в т.ч. українського конструктивізму, курс читав у 1958-1987 роках), “Історія архітектури середньовіччя та Нового часу” (з 1987 по 1999 роки), “Історія української архітектури” (курс введений з ініціативи В.В.Чепелика у 1988 р.), “Сучасна світова архітектура” (від 1987 р.), у 1998 р. з ініціативи професора В.В. Чепелика на потоці введено учбовий практикум “Регіональна архітектура”.

Протягом останніх років був провідним лектором архітектурного факультету, щороку читав 5 поточних лекційних курсів.

Підготував 6 кандидатів архітектури, серед яких Людмила Василенко, Тетяна Кулєшова, вчені-історики архітектури та лектори з історії архітектури Юлія Івашко та Олена Горбик. Серед учнів В.В. Чепелика - декан архітектурного факультету КНУБА О.В. Кащенко, проф. Л.Г. Бачинська, В.О. Король, О.С. Слєпцов, А.О. Пучков.

Під керівництвом В.В. Чепелика в 1960-1990-х рр. діяли студентські дослідницькі гуртки, проводились диспути, доповіді та позапрограмні лекції щодо доробку таких митців, як метр конструктивізму Костянтин Мельников, чи палкий прихильник українського необароко Дмитро Дяченко, творчість яких перебувала на той час у вакуумі цілковитого замовчування. Численні натурні та архівні дослідження зафіксовані в наукових працях з питань: основні композиційні закономірності архітектурного формогенезу, зокрема секрети пропорційності, метафоричної та морфологічної суті архітектурної форми (на всіх рівнях: від абрису, силуету споруди та просторового оточення-виповнення об’єму до деталей архітектурного декору), функціональні та конструктивні засади планування, основи містобудівної композиції, питання становлення стилів в історії архітектури, дослідження окремих міст, окремих пам’яток, персонального доробку окремих майстрів, історії української архітектури і зокрема становлення самобутнього українського стилю кін. ХІХ – поч. ХХ ст. (українського архітектурного модерну та українського необароко)[1].

Дослідницька діяльність

Однією з тем дослідницької діяльності В. В. Чепелика був український архітектурний модерн. В. В. Чепелик у своїй автобіографії зазначає, що український архітектурний стиль притягував його увагу від 1945 року, ще з технікуму. Серед наукових робіт часу студенства - "Проектування і забудова Хрещатика в Києві", "Розвиток української архітектури 16-18 ст", "Баштові композиції в українській архітектурі" (1952-1954 рр.). В науковій роботі В. В. Чепелик почав активно вивчати український архітектурний стиль з 1967 року. В 1968 році на основі архівного і натурного вивчення пам'яток архітектури виконав наукову працю «Архітектурна творчість Дмитра Дяченка», яку тоді безуспішно намагався опублікувати через видавництво «Будівельник» — цьому завадила протидія тодішнього керівництва НДІТІАМ. Те ж саме сталося також і з нарисом про творчість архітектора В. Троценка, коли вже підписані до друку гранки вилучили з журналу «Строительство и архитектура». Але він і далі активно збирав матеріал про творчість видатних мистців УАМ: К. Жукова, О. Сластіона, В. Кричевського, С. Тимошенка, П. Фетисова, М. Шехоніна та інших; для цього проводив обміри і аналіз багатьох пам'яток українського архітектурного стилю в Києві, Полтаві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Львові, а також на Полтавщині та Чернігівщині. Цей матеріал ліг в основу багатьох статей, з превеликими труднощами опублікованих в різних газетах, журналах та наукових збірниках. Згодом вони увійшли до монографії «Український архітектурний модерн»[2], яка побачила світ лише 2000 року.

Твори

Примітки
  1. Горбик, Олена. Провідні викладачі-архітектори КНУБА (біографічні матеріали):О. Вербицький, С. Гіляров, М. Даміловский, А. Добровольський, Д. Дяченко, В. Заболотний, В. Кричевський, І. Лошаков, І. Моргілевський, М. Сєвєров, О. Хорхот, В. Чепелик, Я. Штейнберг, П. Юрченко, та ін.
  2. Чепелик, Віктор (2000). Український архітектурний модерн (Українська). Київ: КНУБА. с. 378 с.: іл. ISBN ISBN 966-627-002-1.
  3. Модерн и Киев. Стиль экономического подъема

Бібліографія

Автобіографія В. В. Чепелика

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.