Ів Аллегре

Ів Едуар Аллегре народився 13 жовтня 1907 року в сім'ї пастора Елі Аллегре (1865—1940) та Сусанне Ергардт, молодший брат кінорежисера Марка Аллегре. Навчався в ліцеї Жансон в Сайї, потім вивчав право і, отримавши диплом, поступив на літературний факультет, якого так і не закінчив.

У кіно з 1929 року, починав асистентом режисерів Ж. Ренуара, А. Дженіни і свого брата М. Аллегре. Деякий час був пов'язаний з троцькістами, входив до складу «синьоблузної» групи «Жовтень», з якою в 1933-му гастролював в СРСР. У 1932 зняв короткометражний документальний фільм «Тенерифе», знімав також спільно з Жаном Ораншем рекламні фільми. Свою першу повнометражну стрічку — «Ангел Тобі» (фр. Tobie est un ange) Ів Аллегре зняв у 1941 році, але ця стрічка загинула під час пожежі. У 1942 він під псевдонімом Ів Шамплейн зняв фільм «Двоє боязких» (фр. Les Deux Timides).

Повноцінна режисерська кар'єра Іва Аллегре почалася лише після Другої світової війни у 1946 році, коли він зняв стрічку «Демони світанку», що прославляла подвиги французьких десантників під час Другої світової війни. Наступні фільми режисера — «Деде з Антверпена» (1948), «Такий чарівний маленький пляж» (1949), «Манеж» (1950) — зображували самотніх людей, що переживають трагічний розлад з жорстокою дійсністю. Потім у творчості Аллегре посилюються соціальні та гуманістичні мотиви. У фільмі «Дива трапляються лише раз» (1951) показаний зв'язок особистої драми героїв із загальною драмою війни, у фільмі «Шкіряний ніс» (1951) засуджується лицемірне відношення суспільства до молоді. У 1953 році Аллегре поставив у Мексиці (за оригінальним сценарієм Жан-Поля Сартра «Чума» 1943 року) фільм «Гордії» (1953) — про лікаря, що спився, якому любов і співчуття до бід простих людей допомагають впоратися з недугою. У фільмах «Найкраща доля» (1956) і «Жерміналь» за Емілем Золя (1963) звучить тема солідарності трудящих.

У 1956 році друг Іва Аллегре актор Жан-Клод Бріалі познайомив його з Аленом Делоном, який збирався поїхати за контрактом до Голлівуду, але Аллегре умовив Делона почати акторську кар'єру на батьківщині, запропонувавши йому невелику роль у своєму новому фільмі" Коли втручається жінка". З приводу кандидатури Делона у Аллегре виник конфлікт з продюсерами фільму: продюсери віддавали перевагу популярному в ті роки Анрі Видалю, Аллегре ж зняв Делона. Конфлікт врешті вирішила виконавиця головної ролі, Едвіж Фейєр. Подивившись проби майбутнього актора, вона зуміла переконати продюсерів у тому, що в Делоні є «щось більше, ніж обіцяла його бездоганна зовнішність», і Делон був затверджений.

Ів Аллегре знімав також фільми популярних жанрів: «Мадемуазель Нітуш» (1954), «Оазис» (1954), «Джонні Банко» (1967), «Не кусайся, тебе люблять» (1976).

Ів Аллегре був одружений на Рене Нав'є (розлучилися), у цьому шлюбі в нього був син, Жиль Аллегре (1936—1955), який почав зніматися в кіно під псевдонімом Жиль Галліон, загинув у 1955 році в автокатастрофі.

З 1944 по 1949 роки Аллегре був одружений з Симоною Синьоре, в цьому шлюбі у них народилася донька, Катрін Аллегре, яка також стала кіноакторкою.

Остання дружина Іва Аллегре — акторка Мішель Корду (1920—1987), знімалася в декількох його фільмах, у тому числі «Гордії» (1953). Ів Аллегре і Мішель Корду поховані разом в Жуар-Поншартен (у департаменті Івлін біля Парижа), де вони мешкали.

• АЛЛЕГРЕ, Ив // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л.— С. 58 (рос.)
• Лепроон, Пьер. Современные французские режиссёры, перевод с французского. — М. : Издательство иностранной литературы, 1960.

• Ів Аллегре на сайті IMDb (англ.)
• Ів Аллегре на сайті AlloCiné (фр.)