Ізлучисте
Ізлучи́сте (в минулому — Кривий Плес) — село в Україні, у Софіївській селищній громаді Криворізького району Дніпропетровської області.
село Ізлучисте | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Дніпропетровська область |
Район/міськрада | Криворізький район |
Громада | Софіївська селищна громада |
Рада | Софіївська селищна рада |
Облікова картка | Ізлучисте |
Основні дані | |
Населення | 206 |
Поштовий індекс | 53160 |
Телефонний код | +380 5650 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 47°55′52″ пн. ш. 33°46′07″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
65 м |
Водойми | річки: Кам'янка, Балка Григорівка |
Місцева влада | |
Карта | |
Ізлучисте | |
Ізлучисте | |
Мапа | |
Населення — 206 мешканців.
Географія
Село Ізлучисте знаходиться на березі річки Кам'янка, у яку впадає річка Балка Григорівка. Вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Кам'янка, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Новогригорівка. На річці та її притоках зроблено кілька загат.
Історія
Село було засноване в 1824 році вихідцями з Могилевської і Вітебської губерній як єврейська землеробська колонія, під назвою Ізлучисте в Херсонському повіті Херсонської губернії. Її інші назви, зокрема неофіційні: Кривий Плес, Криве Плесо, Кривоплес, Крівоплесівка.
Станом на 1886 рік у колонії євреїв Михайлівської волості Херсонського повіту Херсонської губернії мешкало 702 особи, налічувалось 54 двори, існували єврейський молитовний будинок та лавка[1].
У 1922–1924 роках були організовані колгоспи «Орач», «Прогрес», «Янів», «Трудовик». З 1928 року Ізлучисте — центр єврейської національної сільради. До 1938 року працювали єврейська школа, клуб, бібліотека.
Єврейське населення замордовано нацистами під час окупації у 2-гу Світову війну.
Інтернет-посилання
Примітки
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)