Іларіон (Процик)

Іларіон (світське ім'я — Процик Руслан Іванович; нар. 8 листопада 1980, с. Зубрець Бучацького району Тернопільської області) — український релігійний діяч, архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української Православної Церкви Київського Патріархату). Керуючий Рівненською єпархією. У минулому — виконувач обов'язків Екзарха Європи, голова Управління зовнішніх церковних зв'язків, постійний член Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Іларіон

Архієпископ Іларіон (Процик)
Архієпископ Рівненський і Острозький
з 23 січня 2012
Церква: УПЦ КП → ПЦУ
Попередник: Євсевій (Політило)
Єпископ Чернігівський і Ніжинський
14 травня 2008 — 23 січня 2012
Обрання: 13 травня 2008
Церква: УПЦ КП
Попередник: Севастіан (Возняк)
Наступник: Євстратій (Зоря)
 
Науковий ступінь: кандидат богослів'я
Діяльність: єпископ
Ім'я при народженні: Руслан Іванович Процик
Народження: 8 листопада 1980(1980-11-08) (41 рік)
Зубрець, Бучацький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Батько: протоієрей Іван Процик
Мати: Марія Процик
Чернецтво: 26 жовтня 2000
Єп. хіротонія: 14 травня 2008

Нагороди:

Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня

 Іларіон у Вікісховищі

Біографія
Архієпископ Іларіон за богослужінням

Народився в Зубреці на Бучаччині в родині православного священика, протоієрея Іоанна Процика (священик у селі Новосілка Бучацького благочиння, Тернопільсько-Бучацької єпархії УПЦ КП). Мати — Марія Процик.

1997 вступив у другий клас Київської духовної семінарії УПЦ КП. 2000 вступив у Київську православну богословську академію УПЦ КП.

26 жовтня 2000 — пострижений у чернецтво в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі. Постриг звершив намісник монастиря — високопреосвященний архієпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій.

5 листопада 2000 — за Божественною літургією у Володимирському кафедральному соборі міста Києва, Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом рукоположений у сан ієродиякона.

5 лютого 2001 — призначений на посаду благочинного Свято-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря м. Києва.

5 червня 2003 — у Володимирському соборі міста Києва, Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом рукоположений в сан ієромонаха.

24 травня 2004 — захистив кандидатську дисертацію на тему: «Пастирський погляд на зовнішню і внутрішню апостасію», здобув науковий ступінь кандидата богослів'я.

З 1 вересня 2004 призначений на посаду викладача в Київській православній богословській академії.

20 грудня 2006 призначений на посаду секретаря Патріарха Київського і всієї Руси-України.

19 квітня 2006 Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом зведений у сан ігумена.

15 січня 2007 указом Святійшого Патріарха Філарета призначений намісником Свято-Феодосіївського ставропігійного чоловічого монастиря.

4 лютого 2007 зведений у сан архімандрита.

25 січня 2008 призначений керуючим справами Київської Патріархії.

13 травня 2008 Священним Синодом Київського Патріархату обраний на єпископа Чернігівського і Ніжинського. Архієрейська хіротонія, очолена Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом, відбулася 14 травня 2008 року у Свято-Володимирському патріаршому соборі.

13 травня 2011 рішенням Священного Синоду призначений головою Управління зовнішніх церковних зв'язків Київського Патріархату.

23 січня 2012 рішенням Священного Синоду призначений керуючим Рівненською єпархією з возведенням в сан архієпископа.

Архієпископ Іларіон у м. Дубно, 2 серпня 2016 року

13 травня 2017 рішенням Священного Синоду призначений виконуючим обов'язки Екзарха Європи.

15 грудня 2018 року разом із усіма іншими архієреями УПЦ КП взяв участь у Об'єднавчому соборі в храмі Святої Софії.

5 лютого 2019 року митрополит Київський і всієї України Епіфаній призначив владику Іларіона до складу першого Священного синоду Православної церкви України.

6 березня 2019 року рішенням Митрополита Київського Епіфанія був призначений заступником голови Управління зовнішніх церковних зв'язків Православної церкви України[1]

15 липня 2021 року архієпископ Іларіон у співслужінні капеланів та духовенства ПЦУ, освятив наріжний камінь та заклав капсулу на місці будівництва храму на честь Почаївської ікони Божої Матері у місті Дубно, на території військової частини А 2755.[2]

Нагороди
  • Орден «За заслуги» І ступеня (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[3]

Примітки
  1. Епіфаній призначив дипломатів ПЦУ. Еспресо. 6 березня 2019. Процитовано 27 квітня 2019.
  2. Рудніцький, протієрей Василь. На території військової частини в Дубно постане новий храм. Рівненська єпархія ПЦУ (uk-ua). Процитовано 16 липня 2021.
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №335/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 24 серпня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.