Імре Текелі
Імре Текелі (угор. Thököly Imre, 25 вересня 1657 — 13 вересня 1705) — угорський політичний та військовий діяч, очільник куруців у 1682–1685 роках, Великий князь Трансільванії у 1690—1691 роках.
Імре Текелі | |
---|---|
| |
Народився |
25 вересня 1657 Кежмарок |
Помер |
13 вересня 1705 (47 років) Ізміт |
Поховання | Ізміт |
Країна | Угорщина |
Національність | угорець |
Діяльність | політик, військовий очільник |
Знання мов | угорська[1] |
Титул | князь (господар) Трансильванії, граф |
Термін | 1690—1691 |
Попередник | Михайло I Апафі |
Наступник | Ференц II Ракоці |
Партія | куруци |
Конфесія | кальвінізм |
Рід | Текелі |
Батько | Стефан Текелі |
Мати | Марія Гиулафі |
Брати, сестри | Каталін Текеліd, Марія Текеліd і Ева Текеліd |
У шлюбі з | Ілона Зріні |
Автограф | |
Життєпис
Походження та ранні роки життя
Імре Текелі народився в Кежмарку, Угорське королівство (сьогодні Кежмарок в Словаччині) у вересні 1657 року. Текелі втратив обох батьків ще дитиною. Походив із впливової родини Текелі. Син графа Стефана II Текелі та Марії Гиулафі. Навчався в Євангеличному реформістському коледжі у Пряшеві. Потім виховувався дядьком Михайлом Текелі. Після початку у 1670 році повстання свого батька проти Габсбургів приєднується до нього. У грудні 1670 року, коли його батько Іштван Текелі, учасник анти-Габсбурської змови Зринських — Франкопана, був убитий імперськими військами при захисті його замку Арва (Словацькою: Orava, в даний час в північній частині Словаччини), він втік із замку в Трансільванію, де він сховався зі своїм родичем Михалом Текелі.
Анти-Габсбурське повстання
Після навчання переходить на службу до Михайла I Апафі, господаря Трансильванії. У 1677 році Імре Текелі призначається заступником господаря. Це викликало конфлікт з Павлом Веселенієм, генералом угорців. У 1678 році Текелі з військом куруців, які підтримали останнього, розпочав нове повстання проти Габсбургів. В цьому Текелі допомагали агенти Людовика XIV, який на той час воював з Австрією. Основні походи відбувалися у Словаччині, де він вів численні бої з австрійськими військами. Водночас уклав таємний союз з Османською імперією, від якої отримав грошову допомогу у 40 тисяч талерів. До 1681 року Імре Текелі звільнив 13 північно—західних комітатів Угорщини та оголосив себе королем Верхньої Угорщини. Імператор Леопольд I Габсбург та Османська імперія визнали цей факт. Для зміцнення свого становища одружився з представницею впливового магнатського роду Ілоною Зріні (1682 рік).
Альянс з Османською імперією
З початком Війни Священної ліги у 1683 році Імре Текелі воював на боці Османської імперії. Під час війни воював під Пресбургом та Віднем. Разом з іншими частинами Османської армії зазнав поразки та відступив до Трансильванії. Ця невдача підірвала популярність Текелі в Угорщині. Великий візир Кара-Мустафа звинуватив Текелі у поразці під Віднем. Останній вимушений був приїхати до Едірне, де тоді мешкав султан Мехмед IV, щоб виправдатися. Це йому вдалося, втім трансильванські та османські сили були розбиті в Угорщині. Тому Імре Текелі вирішив замиритися з імператором через посередництво Яна III, короля Речі Посполитої. Проте цього Текелі не вдалося. Вже до 1685 року австрійські війська захопили північно-східну Угорщину. Після цього османи перестали довіряти Текелі й ув'язнили того. У 1686 році Імре Текелі зумів звільнитися, щоб продовжити війни проти Австрії. Проте знову зазнав поразки. Недовіра султана до Текелі відновилася у 1688 році, тому Текелі було знову заарештовано. Втім Османській імперії потрібен був ватажок, що міг би зашкодити австрійським військам у захопленні Трансильванії. У 1690 році Імре Текелі було звільнено та призначено господарем Трансильванії.
Деякий час він з успіхом боровся у Трансильванії, але у 1691 році зазнав поразки й вимушений був залишити Трансильванію. Втім продовжував воювати на боці Османської імперії до укладання Карловицького миру у 1699 році. Після цього здійснив декілька невдалих спроб повернути собі Трансильванію. Зрештою оселився у Стамбулі, отримав від султана пенсію та володіння містом Видин. Помер 13 вересня 1705 року у м. Ізміт.
Джерела
- Bertényi, I. , Diószegi, I. , Horváth, J. , Kalmár, J. y Szabó P. (2004). Királyok Könyve. Magyarország és Erdély királyai, királynői, fejedelmei és kormányzói. Budapest, Hungría: Helikon Kiadó.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Попередник: | Великий князь Семигороду 1690—1691 |
Наступник: |
Михайло І Апафі | Михайло ІІ Апафі |