Леопольд I Габсбург
Леопо́льд I Га́бсбург (нім. Leopold I; 9 червня 1640 — 5 травня 1705) — імператор Священної Римської імперії з 18 липня 1658 року, король Угорщини з 27 червня 1655 року (коронований того ж дня), король Богемії з 14 вересня 1656 року (коронований того ж дня), титулярний король Галичини та Володимирії, другий син імператора Фердинанда III й Марії Анни Іспанської.
Леопольд I нім. Leopold I | |||
| |||
---|---|---|---|
1 серпня 1658 — 5 травня 1705 | |||
Коронація: | 1 серпня 1658 | ||
Попередник: | Фердинанд III | ||
Наступник: | Йосиф I | ||
| |||
1655 — 5 травня 1705 | |||
Попередник: | Фердинанд IV | ||
Наступник: | Йосиф I | ||
Народження: |
9 червня 1640[1][2][…] Відень, Габсбурзька монархія[3] | ||
Смерть: |
5 травня 1705[1][2][…] (64 роки) Відень, Габсбурзька монархія[3] | ||
Поховання: | Імператорський склеп | ||
Країна: | Австрія і Німеччина[4] | ||
Релігія: | Католицька церква | ||
Рід: | Габсбурги | ||
Батько: | Фердинанд III Габсбург | ||
Мати: | Марія Анна Іспанська | ||
Шлюб: | Клавдія Феліцітас Австрійська, Елеонора Магдалина з Нойбурга і Маргарита Тереза Іспанська | ||
Діти: | Марія Антонія Австрійська, Йосип I Габсбург[5], Archduchess Maria Elisabeth of Austriad, Archduke Leopold Joseph of Austriad[6], Марія Анна Австрійська (1683–1754), Maria Theresa of Austriad, Карл VI Габсбург[5], Archduchess Maria Magdalena of Austriad, Ferdinand Wenzel von Habsburgd[6], Johann Leopold von Habsburgd[6], Maria Anna von Habsburgd[6], Anna Marie von Habsburgd[6], Maria Josefa von Habsburgd[6], Christine von Habsburgd[6], Archduchess Maria Josepha of Austriad[6] і Marie Margarete von Habsburgd[6] | ||
Автограф: | |||
Нагороди: | |||
За його правління османи безуспішно тримали в облозі Відень. Царювання Леопольда I відзначилось гострим протистоянням з Людовиком XIV за гегемонію в європейській політичній ситуації.
Біографія
Народився 9 червня 1640 року, виховувався спочатку у єзуїтів для прийняття духовного сану, але після смерті старшого брата, Фердинанда (1654), став спадкоємцем австрійських земель і був проголошений королем угорським та чеським. Після смерті батька (1657) Леопольд I, незважаючи на всі інтриги Людовика XIV, що прагнув домогтись імператорської корони, був обраний німецьким імператором й коронований 18 липня 1658 року завдяки особливому сприянню курфюрста Бранденбурзького Фрідріха-Вільгельма I.
Любив та заохочував заняття історією та природничими науками, надавав покровительство музикантам, заснував університети в Інсбруку, Ольмюці й Бреслау; Леопольдівське товариство природознавців зберігає його ім'я. Після смерті ерцгерцога Франца-Сигізмунда Тірольського (1665) Леопольд I надбав графство Тіроль й викупив у Польщі князівства Оппельн та Ратибор, закладені їй Фердинандом III.
Участь у війнах
Безпристрасний і кволий Леопольд I був відвертим прихильником миру, але обставини втягнули його до багаторічних війн. Разом з польським королем Яном ІІ Казимиром і курфюрстом бранденбурзьким він брав участь у війні з Карлом Х Густавом — королем Швеції та його союзником, Юрієм II Ракоці Семиградським.
Втручання Османської імперії до заколотів Седмигороддя (див. Апафі) втягнуло віденський двір у війну з Портою. У 1663 році турки увірвались до Угорщини, але були розбиті генералом Раймундом Монтекукколі у битві під Сентготтхардом (1664). Не скориставшись цією перемогою, імператор Вашварським перемир'ям закріпив за Портою Гроссвардейн і Нейгейзель. Війна невдовзі відновилась; протестантська національна партія підбурила заколот (1678-1682), й закликані нею на допомогу османи у 1683 році дійшли до Відня, який тримали в облозі з 14 липня по 12 вересня. Від розгрому Австрію врятувала лише перемога під Каленбергом поблизу Відня (12 вересня 1683 року). Леопольд I перейшов до наступальних дій, що завершились Карловицьким миром. Ще раніше, на прессбурзькому сеймі, йому вдалось закріпити за собою Угорщину.
З його війн з Людовиком XIV перша (1672-1679) й друга (1688-1697) були невдалими для Австрії. Вдалішою для неї була третя війна — війна за іспанську спадщину, в якій битва під Гохштедтом була останнім тріумфом Леопольда I, вимушеного у той самий час боротись із новим повстанням угорців (див. Ференц II Ракоці). Крайня нетерпимість Леопольда I позначилась особливо у жорсткому переслідуванні угорських кальвіністів.
Думка дослідників
"За Леопольда… Німеччина пережила відродження імперії, тієї самої імперії, яка після Вестфальського миру, на думку багатьох спостерігачів, <…> стояла на грані розвалу. Багато в чому завдяки Леопольду імперії написано було ще ціле століття значної, а часом й блискучої історії[7].
Родина
У 1666 році Леопольд I одружився з іспанською інфантою Маргаритою Терезою (1651-1673), дочкою короля Філіпа IV. З шести дітей вижила тільки одна дочка:
- Фердинанд Венцель (1667-1668)
- Марія Антонія (1669-1692), ерцгерцогиня Австрійська, дружина курфюрста Максиміліана II Емануеля
- Іоганн Леопольд (1670)
- Марія Анна (1672)
У 1673 році Леопольд одружився з Клавдією Феліцітатою — ерцгерцогинею Австрійською (1653-1676). У них народились дві дочки, що померли немовлятами:
У 1676 році він одружився втретє з Елеонорою Нойбурзькою (1655-1720), дочкою Філіпа Вільгельма Нойбурзького, з якою мав десять дітей, з яких вижили семеро:
- Йосиф (1678-1711) — майбутній імператор Йосип I
- Марія Єлизавета (1680-1741) — штатгальтер Австрійських Нідерландів
- Марія Анна (1683-1754) — королева Португалії, дружина короля Портуґалії Жуана V
- Марія Тереза (1684-1696)
- Карл (1685-1740) — майбутній імператор Карл VI
- Марія Йозефа (1687-1703)
- Марія Маґдалена (1689-1743).
Див. також
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- SNAC — 2010.
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118571869 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- LIBRIS — 2012.
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2014.
- Lundy D. R. The Peerage
- Шиндлинг А., Циглер В. Кайзеры: Священная Римская империя, Австрия, Германия. Ростов-на-Дону: «Феникс», 1997. С. 206. (рос.)
Література
- Листування Леопольда з патером Марко д'Авіано (Грац, 1878) (італ.)
- Baumstark. «Kaiser Leopold I» (Фрейберг, 1873) (нім.)
- Scheichl. «L. I und die oesterreichische Politik 1667-68» (Лейпциг, 1888) (нім.)
- Erdmansdörffer. «Deutsche Geschichte 1648—1740» (Берлін, 1892-94) (нім.)
- Коваленко С. Іван Богун — український Дон Кіхот. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
Попередник Фердинанд III Габсбург |
Імператор Священної Римської імперії 1658-1705 |
Наступник Йосиф I Габсбург |
Попередник Фердинанд III Габсбург |
Король Богемії 1656-1705 до 1657 разом з батьком |
Наступник Йосиф I Габсбург |
Попередник Фердинанд III Габсбург |
Король Угорщини 1655-1705 до 1657 разом з батьком |
Наступник Йосиф I Габсбург |
Попередник Фердинанд III Габсбург |
Король Хорватії 1655-1705 до 1657 разом з батьком |
Наступник Йосиф I Габсбург |
Попередник Фердинанд III Габсбург |
Король Німеччини 1658-1705 |
Наступник Йосиф I Габсбург |
Попередник Фердинанд III Габсбург оскаржувалося іншими претендентами |
Король Галичини та Володимирії титулярний 1655-1705 |
Наступник Йосиф I Габсбург оскаржувалося іншими претендентами |
Попередник Фердинанд III Габсбург |
Ерцгерцог Австрії 1657-1705 |
Наступник Йосиф I Габсбург |